Значення мозкової частини надниркових залоз

Мозкова частина надниркових залоз синтезує два близь­ких за хімічною формулою гормони — адреналін та норадреналін— похідні від тирозину. Секреція адреналіну на 80 % перевищує секрецію норадреналіну, а виділяються вони у кров у суміші. Норадреналін, який синтезується у нервових гангліях та на закінченнях симпатичних нервів, називається симпатином (медіатор). Саме тому, що адре­налін, норадреналін та симпатин мають подібну хімічну бу­дову, їх об'єднують у групу катехоламінів — речовин, що діють як симпатична нервова система. При видаленні моз­кової частини залоз значних відхилень від норми не спостерігається, оскільки нестача адреналіну та норадреналіну компенсується підсиленим синтезом симпатину.

Мозкова частина надниркових залоз відіграє важливу роль у захисних реакціях, а саме у пристосуваннях організ­му до агресивних дій з боку навколишнього та внутрішнього середовищ. За нормальних фізіологічних умов гормони моз­кової частини залоз тільки забезпечують рівномірний роз­поділ крові у різних органах і системах організму. В стре­сових умовах синтез цих гормонів, особливо адреналіну, різ­ко підвищується, що, як зазначалося, призводить до акти­вації роботи кори наднирників через гіпоталамус та гіпофіз.

Гормони кортикоїди та катехоламіни разом з симпатич­ною нервовою системою забезпечують захисні реакції, за допомогою яких організм бореться з агресіями. Саме у під­вищенні резистентності організму виявляється взаємозв'я­зок і єдність дії мозкової та кіркової частин надниркових залоз. При гіпофункції мозкової частини залоз організм втрачає стійкість проти різних захворювань, стає вразли­вим до несприятливих факторів.

Адреналін у мінімальних дозах (у тисячних розведен­нях) діє швидко й короткочасно.

1. На серцево-судинну систему — звужує просвіт кро­воносних судин, за винятком судин мозку, серця та працю­ючих м'язів, які під його впливом, навпаки, розширюються. За рахунок звуження судин і виходу депонованої крові у кровоносне русло тиск її значно зростає. Впливаючи безпо­середньо на серце, адреналін підвищує частоту та силу сер­цевих скорочень, але ефект може бути протилежним, якщо гормон діє через блукаючі нерви, тонус ядер яких він під­вищує. Адреналін знижує також проникність капілярів.

2. На дихальний апарат — зменшує частоту й ампліту­ду дихальних рухів, у деяких випадках аж до апное. Адре­налін розширює бронхи легень, зменшуючи тонус гладень­ких бронхіальних м'язів, що забезпечує позитивний ефект при лікуванні астми.

3. На м'язи внутрішніх органів — гальмує моторику шлунка та кишок, скорочення м'язів матки, селезінки і пе­чінки, розширює зіницю ока, підвищуючи тонус радіальних м'язів.

4. На скелетні м’язи — на нестомлені м'язи він діє сла­бо, а на стомлені -- сильно, відновлюючи їх активність, особливо у стресових умовах, завдяки адреналіну, актив­ність скелетних м'язів збільшується у кілька разів.

5. На залози — стимулює секрецію всіх залоз, які іннервуються симпатичною нервовою системою (слинні, сльозо­ві, бронхіальні,потові).

І 6. На обмін вуглеводів — адреналін є гіперглікемічним фактором, антагоністом інсуліну. Він збільшує вміст цукру в крові за рахунок глікогену печінки та м'язів, перетворю­ючи його на глюкозу.

7. На окислювальні процеси — стимулює окислення ре­човин у клітинах, тобто підсилює хімічну терморегуляцію, що призводить до інтенсивнішого теплоутворення. Підвищує основний обмін речовин.

8. На центральну нервову систему — підвищує збудли­вість нервової системи, особливо її симпатичного відділу, а у більших дозах викликає неприємне відчуття страху й тремтіння. При значній гіперадреналінемії може настати смерть внаслідок фібриляції міокарда шлуночків або во­дянки легень.

У фізіологічній дії адреналіну та норадреналіну спосте­рігається деяка різниця. Щодо глікогенолізу, підвищення основного обміну та синтезу АКТГ аденогіпофіза норадреналін у порівнянні з адреналіном діє слабо. Норадреналін менш активно діє на скелетні м'язи, обмін вуглеводів та хімічну терморегуляцію. Неприємних ефектів з боку нерво­вої системи він не викликає.

Секреторна активність мозкової частини надниркових залоз перебуває під контролем нервової системи і регулю­ється рефлекторним та гуморальним шляхами. Нервові цен­три, що відповідають за адреналіно-секреторну діяльність, знаходяться в гіпоталамусі та довгастому мозку. Звідси нервові імпульси по спинному мозку надходять до симпа­тичного ланцюга і далі по великому та малому черевних нервах досягають надниркових залоз. Денервація цих за­лоз спричиняє майже повне припинення секреції адреналіну.

Рефлекторний механізм регуляції синтезу адреналіну забезпечується кількома факторами і, насамперед, зміною кров'яного тиску. Так, при зниженні артеріального тиску подразнюються барорецептори рефлексогенних зон дуги аорти та каротидних синусів, що через нервову систему стимулюють секрецію адреналіну, і тиск крові стає нормаль­ним. Таким же чином при підвищенні тиску крові синтез адреналіну гальмується. Такий фактор, як холод, діючи на терморецептори шкіри рефлекторно через гіпоталамус, сти­мулює синтез адреналіну, що супроводжується підвищен­ням обміну речовин та теплопродукції, підсиленням секре­ції гормонів щитовидної залози, що забезпечує сталість температури тіла. Больові подразнення периферичних діля­нок організму завжди супроводжуються значним рефлек­торним виділенням адреналіну у кров.

У гуморальній регуляції синтезу адреналіну також беруть участь кілька факторів. Гіпоглікемія підсилює, а гіпер­глікемія гальмує секрецію адреналіну. Такі гормони, як ін­сулін, дуоденальний секретин, гормони щитовидної та ста­тевих залоз, ацетилхолін, тією чи іншою мірою стимулюють секрецію гормонів мозкової частини залози. Кисневе голо­дування (асфіксія) викликає значне виділення адреналіну. Згідно з літературними даними, в аденогіпофізі виробля­ється гормон, що стимулює секрецію адреналіну.

Слід зазначити, що синтез адреналіну та норадреналіну завжди підвищується при дії на організм несприятливих факторів. Внаслідок цього гормони разом з симпатичною нервовою системою мобілізують захисні сили організму.