Щитовидна залоза

Щитовидна залоза знаходиться біля щитовидних хря­щів гортані. У коней і овець — це парний орган, що з'єдну­ється тільки сполучною тканиною, у великої рогатої ху­доби — перетинкою залозистої тканини. У свиней залоза має суцільний вигляд (рис. 96), її паренхіма складається з окремих часток, які зсередини подібні до пухирців, вистеле­них шаром секреторного епітелію, і заповнені йодвмісним колоїдним секретом — тиреоглобуліном. При потребі цей колоїд через мембрани надходить до кровоносних капіля­рів, що контактують з базальними кінцями залозистих клі­тин. Розмір пухирців та секреторних клітин може значно змінюватись залежно від активності залози, про яку можна

судити за ступенем її кровопо­стачання. До неї підходять чо­тири артерії, по яких за годину через залозу проходить майже вся кров, що циркулює в орга­нізмі. Вона має багато лімфа­тичних судин і іннервується симпатичними та парасимпа­тичними нервами. Нещодавно у паренхімі залози за межами пухирців виявлено клітини, що синтезують секрет, який не міс­тить йоду і регулює обмін каль­цію.

Про відхилення від норми у вигляді зобу, пов'язані з щито­видною залозою, було відомо ще в шестидесяті роки ми­нулого сторіччя, а гормони цієї залози були виділені в 1891 р.

Гормони щитовидної залози та їх значення. Щитовидна залоза синтезує три гормони: тироксин, трийодтиронін та тирокальцитонін. Два перші подібні за хімічною будовою і фізіологічною дією. Активність тироксину в 3—5 разів слабша. Синтезуються ці гормони за участю йоду, тому цього елемента найбільше в щитовидній залозі (50 % від усієї кількості його в організмі), де його вміст в 300 разів пере­вищує концентрацію в крові. Клітини секреторного епітелію перетворюють неорганічний йод на органічну сполуку, яка йоду є амінокислоту тирозин в монойодтирозин та дийодтирозин. Внаслідок з'єднання з білком глобуліном утворю­ється тиреоглобулін, що депонується в пухирцях залози. У разі потреби тиреоглобулін під дією ферменту протеази пе­ретворюється в активні форми — тироксин та трийодтиронін. Безпосередня дія цих гормонів полягає в тому, що вони підсилюють окислювальні процеси в клітинах, зокрема в мітохондріях. При збільшенні їх концентрації в крові всі по­живні речовини швидко згоряють, організм виснажується, спостерігається схуднення.

Значення тиреоїдних гормонів багатогранне і полягає в тому, що вони стимулюють усі види обміну речовин, ріст і розвиток організму — морфогенез, активність нервової сис­теми, процеси розмноження, лактацію, ріст шерсті, та яйце­кладку у птиці. Особливо важливі вони для забезпечення нормального росту й розвитку організму.

1. Діючи на морфогенез і ріст, тироксин і трийодтиронін забезпечують розвиток довгих кісток, м'язів, шкіри, шкірних покривів, статевих органів та первинних статевих ознак.

2. Діючи на обмін речовин, ці гормони регулюють основ­ний обмін, внутрішньоклітинні процеси, споживання кисню, засвоєння білків, вміст кальцію і хлору в крові. Вони та­кож беруть участь у обміні жирів, стимулюючи їх окислен­ня; вуглеводів, підвищуючи глікогеноліз у печінці та гліко­ліз у тканинах; води, збільшуючи, діурез, йоду, затримуючи його в організмі.

3. Діючи на нервову систему, тиреоїдні гормони підви­щують збудливість симпатичної та парасимпатичної нерво­вих систем, змінюють функціональний стан кори півкуль го­ловного мозку, тобто впливають на психічні реакції та на вищу нервову діяльність тварин.

4. Діючи на окислювальні процеси, вони беруть участь у терморегуляції, збільшуючи теплоутворення.

5. Діючи на захисні реакції, ці гормони забезпечують резистентність організму проти інфекцій та токсинів.

Видалення щитовидної залози супроводжується різким сповільненням росту тварини. Значною мірою це стосується розвитку довгих трубчастих кісток, суглобові хрящі яких не розвиваються і швидко перетворюються на

Рис. Корови одного віку (за Броуді):

а — тареотомована; б — нормальна

кістку. Відбуваються трофічні зміни в шкірі, зокрема спо­стерігається її потовщення за рахунок скупчення інфільтра­ту. Ріст зубів теж сповільнюється, вони легко кришаться, розпадаються, тобто має місце карієс. Припиняється ріст та розвиток статевих органів і тварина лишається інфантильною, вторинні статеві ознаки не з'являються. Обмін ре­човин у всіх його формах знижується. Так, основний обмін зменшується на 30—40 %. Усі окислювальні процеси в се­редині клітин сповільнюються, вони починають акумулю­вати вуглеводи, жири та білки. Внаслідок цього зменшу­ється теплоутворення, спостерігається гіпотермія, тварина стає більш чутливою до холоду.

Зниження процесів обміну призводить до послаблення роботи всіх життєво важливих систем організму: сповіль­нюється робота серця, спостерігається брадикардія, змен­шується рух крові по судинах, знижується тиск крові, спо­вільнюється також і дихання. Активність нервової системи знижується, послаблюються рефлекси, нові рефлекси утво­рюються погано, вища нервова діяльність тварини пригнічу­ється. Тварина втрачає резистентність, стає вразливою до інфекцій та інвазійних захворювань. Більшість часу вона перебуває в сонливому апатичному стані і виглядає наба­гато старшою за свій вік.

У людей гіпофункція щитовидної залози в молодому віці спричиняє хворобу, що називається кретинізмом (ідіотизм) і характеризується симптомами, подібними до тих, які ма­ють місце після видалення залози у, тварин. Діти з такою хворобою залишаються розумово недорозвиненими.

У дорослих тварин тиреоідектомія, супроводжується та­кими ж ознаками, як і в молодих, але менш вираженими, бо ріст і розвиток у дорослих тварин вже закінчились. Ста­тева активність при цьому знижується, відтворення стає майже неможливим. У дорослих людей гіпофункція щито­видної залози викликає хворобу — мікседему, або слизові набряки. Ця хвороба буває також у дітей і характеризу­ється тим, що в сполучній тканині нагромаджується багато желатиноподібної рідини, шкіра стає натягнутою. У міжклі­тинній рідині внаслідок зниженого обміну речовин акуму­люється надмірна кількість білків, що призводить до збіль­шення онкотичного тиску міжклітинної рідини. Як відомо, білки здатні утримувати біля себе воду. Це і є безпосеред­ньою причиною утворення набряків. Цьому сприяє затри­мання в організмі натрію та хлору, які теж утримують воду. У таких хворих розумовий інтелект і інтерес до навколиш­нього середовища знижені.

У деяких місцевостях земної кулі, особливо гірських (Карпати, Альпи, Піринеї), вміст йоду в грунті і в рослинах, зокрема злакових, знижений внаслідок вимивання цього елемента стічними водами. Отже, тварини та люди, що меш­кають у цих місцевостях, одержують недостатню кількість йоду, необхідного для синтезу тиреоїдних гормонів. У таких випадках щитовидна залоза, намагаючись компенсувати нестачу гормонів, розростається і значно збільшується в розмірі, а секреція гормонів не відновлюється. Таке захворювання спостерігається у людей і тварин (поросят, ягнят, коней) і називається ендемічним зобом, тобто таким, що постійно спостерігається у даній місцевості. Для |профілактики цієї хвороби в кухонну сіль, яку споживають тварини і люди, додають йод. Нестача йоду в раціоні самок у період лактації зменшує кількість молока, а його добавки — збільшують. Встановлено також, що тиреоїдні гормони необхідні разом з прогестероном для прикріплення заплідненої яйцеклітини до слизової оболонки матки та її живлення.

Гіперфункція щитовидної залози у сільськогосподарських тварин майже не спостерігається. У собак також буває рідко. Вона характеризується значним підвищенням обміну речовин, а саме: білків, жирів, вуглеводів, солей і води. Всі системи організму працюють надмірно, спостерігається тахікардія. У людей ці відхилення називаються базедовою хворобою з характерною зовнішньою ознакою: витрішку­ватість очей (екзофтальмія). Базедову хворобу (у тварин можна викликати експериментальне, введенням в організм тироксину чи трийодтироніну. Дія цих гормонів виявляється через 6—12 год і триває два тижні і більше.

Фізіологічна гіперфункція щитовидної залози буває у самок під час вагітності і лактації, гіпофункція у тварин, що впадають у зимову сплячку.

Тірокальцітонін – гормон щитовидної залози, що виявлений порівняно недавно. Він не містить йоду і бере участь тільки в регуляції обміну кальцію. Вплив цього гормону на кальцій крові протилежний дії паратгормону паращитовидних залоз. Разом з вітаміном D тирокальцитонін затримує кальцій в організмі. Механізм його дії здійснюється через клітини — остеобласти та остеокласти. Значення остеоблас­тів полягає в тому, що вони поглинають кальцій з крові, і акумулюють його в кістках, тобто сприяють утворенню кіст­кової тканини. Діяльність цих клітин стимулюється тирокальцитоніном. Остеокласти, навпаки, руйнують кісткову тканину, кальцій, що звільняється при цьому, надходить у кров, де вміст його збільшується. Цей процес гальмується тирокальцитоніном.