А—радіальне; б—тангенціальне

Це характерна особливість розвитку і будови дентину, який упродовж свого існування є безклітинною тка­ниною. Дентинобласти відіграють важливу роль і в процесі звапнування дентину. За допомогою своїх відростків вони сприяють дос­тавці мінеральних солей із крові в основну речовину дентину, що розвивається.

Електронно-мікроскопічні дослідження показали, що навколо одонтобластів у міжклітинній речовині містяться невеликі пухирці, які відокремлюються від плазматичної мембрани цих клітин. Пухирці містять кальцієзв'язуючі ліпіди та лужну фосфатазу. Вважають, що вони створюють мікрооточення, в якому можливе виникнення пер­ших голкоподібних кристалів гідроксіапатиту. Так починається міне­ралізація міжклітинної речовини. Перші кристали гідроксіапатиту, що з'явилися в пухирцях, розривають їх мембрану, ростуть і відкла­даються на колагенових волокнах у ділянці емалево-дентинного спо­лучення.

Звапнування дентину тимчасових зубів починається наприкінці 5-го місяця ембріогенезу. Цей процес відстає від утворення основної речовини дентину і тому між одонтобластами і шаром дентину завж­ди є шар незвапнованого дентину (предентину), який зберігається і у сформованому зубі.

Насамперед відкладення солей вапна спостерігається в дентині, який покриває верхівку зубного сосочка, тобто в ділянці майбутньо­го різального краю зуба або його жувальних горбків. У подальшому острівці звапнування збільшуються і зливаються між собою. Почав-шися на верхівці зубного сосочка, процес звапнування поширюється на бічні поверхні коронки, шийку та корінь зуба.

Мінералізація дентину відбувається таким чином, що в ньому утворюються дискретні ділянки звапнування сферичної форми (ден­тинні кульки), які повністю не зливаються. Між цими кульками мо­жуть залишатися ділянки мало або зовсім незвапнованого дентину, які отримали назву інтерглобулярного дентину. Навколо відростків одонтобластів, навпаки, утворюється комірець високомінералізованого дентину, який називається перитубулярним.

Тривалисть періоду активності дентинобластів, що здійснюють відкладення та мінералізацію дентину, становить у тимчасових зу­бах приблизно 350 діб, а в постійних — близько 700 діб.

Утворення емалі. Невдовзі після початку діяльності дентинобластів і відкладення дентину на верхівці зубного сосочка починають функціонувати енамелобласти, які диференціюють із внутрішніх клітин епітеліального зубного органа. Розпочинається утворення емалі — амелогенез.

Утворення дентину передує початку амелогенезу, але ці проце­си тісно пов'язані між собою і неможливі один без одного. Вони є проявом так званого взаємного індукуючого впли­ву. Проліферація та відокремлення внутрішніх емалевих клітин да­ють поштовх до диференціації шару одонтобластів на верхівці сосоч­ка, а відкладення тонкого шару дентину у свою чергу є необхідною умовою для початку утворення емалі. У процесі розвитку емалі ви­діляють дві фази: утворення органічної основи емалевих призм (так званої матриці емалі), їх первинне звапнування, а також дозрівання емалі, яке полягає в остаточному звапнуванні емалевих призм.

Процесу формування емалі передує зміна морфологічної та фізіологічної полярності амелобластів. Вона полягає у переміщенні ядра зовні, а клітинних органел, навпаки, досередини, в бік дентину. Зміна фізіологічної полярності амелобластів, коли ядро та органели міняються місцями, пояснюється тим, що на цей час у зубний міше­чок вростає достатня кількість судин (кровоносних капілярів), і по­живні речовини надходять в амелобласт не з боку зубного сосочка, а ззовні — з боку зубного мішечка. Крім того, погіршуються умови жив­лення (трофіки) амелобластів з боку зубного сосочка внаслідок відкладень на його верхівці дентину.

У першій фазі розвитку емалі амелобласт унаслідок складних перетворень формує емалеву призму, що є основним структурним елементом емалі. Цей процес розпочинається з утворення в апікаль­ному відділі амелобласта, що звернений до дентину, короткого ци­топлазматичного відростка.

Синтез білків емалі — амелогенінів та енамелінів відбувається на елементах гранулярної ендоплазматичної сітки. У комплексі Гольджі білки емалі дозрівають і формують секреторні гранули, що надходять у цитоплазматичний відросток. Коли довжина цих відростків досягає 20 мкм, починається звапнування і утворення ема­левих призм. Поверхня прилеглого дентину при цьому стає нерівною, що забезпечує щільне сполучення емалі з дентином.

Вважають, що кристали дентину ініціюють утворення в емалі перших центрів кристалізації. Із подовшанням емалевих призм аме­лобласти зменшуються і перед початком прорізування зуба редуку­ються, майже повністю перетворившись у призми. У міру утворення емалі і формування коронки зуба епітеліальний зубний орган змен­шується, його клітини редукуються і зникають.

Ріст і розвиток емалі відбуваються від емалево-дентинного спо­лучення до периферії коронки зуба. Поверхня емалі зуба, який щой­но прорізався, вкрита тонкою безструктурною оболонкою (кутикула емалі), яка тісно пов'язана з мембраною емалевих призм і є залиш­ком зовнішнього емалевого епітелію. Після прорізування зуба вона швидко стирається, залишаючись лише на контактних поверхнях зубів.

Друга фаза розвитку емалі — дозрівання — триває приблизно З міс. Вона полягає у зменшенні вмісту води і органічних речовин, на­копиченні та кристалізації мінеральних солей.

Незріла емаль, яка утворена секреторними енамелобластами і піддалася первинній мінералізації, на 65% складається з води, ор­ганічних речовин — 20%, мінеральних — лише 15%. Кристали гідроксіапатиту мають розміри 29^XЗ нм, а щільність їх розташування —1240 на 1 мкм². Така емаль має консистенцію хряща і не здатна виконува­ти свою функцію. Дозрівання емалі супроводжується збільшенням вмісту мінеральних речовин (до 96%), розміру кристалів гідроксіапатиту до UO^O нм, відповідно щільність їх розташування змен­шується до 560 на 1 мкм², процес дозрівання емалі продовжується і після прорізування зуба.

Зріла емаль на 95-96% складається з мінеральних солей і на 1-2% — з органічних речовин. Майже вся вона складається з щільно розташованих кристалів гідроксіапатиту. Унаслідок процесу дозрі­вання найвищий рівень мінералізації емалі спостерігається в її по­верхневому шарі, а в напрямку емалево-дентиного сполучення він знижується.

Особливістю емалі, що суттєво відрізняє її від дентину, цемен­ту й кістки, є та, що її мінералізація відбувається надзвичайно швид­ко після секреції — період часу, що розділяє ці процеси, складає лише хвилини. Тому при відкладенні емалі у неї практично відсутній не-мінералізований попередник (передемаль).

Важливу роль у мінералізіції емалі відіграють білки, що їх ви­робляють енамелобласти. Вони виконують низку функцій, а саме:

1) беруть участь у зв'язуванні іонів кальцію і регулюють їх транс­порт секреторними енамелобластами;

2) створюють первинні ділянки нуклеації (ініціації) при форму­ванні кристалів гідроксіапатиту;

3) сприяють орієнтації кристалів гідроксіапатиту, які ростуть;

4) формують середовище, яке забезпечує утворення великих кри­сталів гідроксіапатиту та їх щільне укладення в емалі. Білки емалі не є колагеновими, що також відрізняє емаль від інших звапнованих тканин організму людини. Основними білками емалі в період її секреції є амелогеніни, які складають 90% білків, що їх виділяють енамелобласти. Друга група білків емалі — це енамеліни, які зв'язуються з кристалами гідроксіапатиту.

У міру дозрівання емалі найбільша концентрація білків у ній зберігається в периферійному шарі емалевих призм, що традиційно називають їх оболонкою.

Звапнування емалі тимчасових зубів починається на 4 — 5-му місяці ембріонального розвитку. На 18 — 19-му тижні (4,5 міс) вагіт­ності звапновується різальний край та 1/3 коронки різців, різальний край іклів і медіально-щічний горбок перших тимчасових великих кутніх зубів.

У 20-25 тиж (6 міс) вагітності триває мінералізація різців, май­же повністю завершується звапнування різального краю іклів, при­скорюється мінералізація щічних горбків перших тимчасових вели­ких кутніх зубів, виникають ділянки звапнування язиково-медіальних горбків, починається мінералізація щічно-медіальних горбків других тимчасових великих кутніх зубів.

У 26 тиж (7 міс) вагітності триває мінералізація тимчасових різців та іклів, щічні горбки перших тимчасових великих кутніх зубів майже зливаються, виникають перші ознаки мінералізації дисталь­но-щічних горбків других тимчасових великих кутніх зубів.

У 32 тиж (8 міс) вагітності продовжується мінералізація тимча­сових різців та іклів. Зливаються щічні горбки перших тимчасових великих кутніх зубів. Формується верхівка медіально-язикових горбків других тимчасових молярів.

У 36 тиж (9 міс) вагітності звапнування охоплює всі поверхні тимчасових різців (крім пришийкової ділянки), повністю зливають­ся щічні горбки перших тимчасових великих кутніх зубів, чіткіше ви­являються їхні язикові горбки, процес мінералізації поширюється на апроксимальні поверхні перших тимчасових молярів. Інтенсивніше відбувається мінералізація дистально-язикових горбків других тим­часових великих кутніх зубів.

На момент народження у дитини майже повністю сформовані коронки центральних тимчасових різців, меншою мірою - бічних різців, половина коронки тимчасових іклів, жувальні поверхні тим­часових молярів і медіально-щічні горбки перших постійних моля­рів. Пришийкова ділянка різців, присінкова, пришийкова та апроксимальна поверхні іклів, язикова поверхня перших тимчасових мо­лярів, а також борозни всіх тимчасових зубів мінералізовані не по­вністю.

Остаточне дозрівання емалі відбувається вже після прорізуван­ня зуба, особливо інтенсивно упродовж 1-го року після прорізуван­ня. Основним джерелом надходження неорганічних речовин до емалі є слина, проте деяка кількість може надходити і з боку дентину. З огляду на це особливе значення для повноцінної мінералізації в цей період мас мінеральний склад слини і, зокрема, наявність у ній необ­хідної кількості іонів кальцію, фосфору, фтору. Упродовж усього жит­тя емаль бере участь в обміні іонів, піддаючись процесам демінералізації (видалення мінеральних речовин) і ремінералізації (повторне надходження мінеральних речовин), збалансованим у фізіологічних умовах.

Під час свого розвитку зуби реагують на всі зміни, які відбува­ються в організмі дитини. Усе, що порушує і затримує ріст дитини, затримує також ріст, розвиток і прорізування зубів.

На процеси повноцінного формування і первинної мінералізації твердих тканин зуба у період внутрішньощелепного розвитку впли­вають гострі та хронічні хвороби матері (ревматизм, гіпертонічна хво­роба, нефропатія, ендокринна патологія, вади серця, психічні трав­ми, вірусні хвороби, токсикоз вагітності тощо). Чинниками високого ризику розвитку вад твердих тканин і карієсу тимчасових зубів є па­ління і зловживання матір'ю алкогольними напоями.

Насичення емалі мінеральними компонентами порушується у недоношених дітей за умов патологічних пологів, у дітей, котрі перенесли різні хвороби у період новонародженості та грудному віці (рахіт, гіповітаміноз, хвороби шлунка і кишок, туберкульозна інтоксикація, хронічне голодування тощо).

Розвиток пульпи зуба. Пульпа розвивається із мезенхіми зуб­ного сосочка Цей процес розпочинається з його верхівки, де вже ут­ворився дентин. Одночасно відбувається диференціація мезенхімних клітин у центральній частині зубного сосочка. Більша частина клітин мезенхіми перетворюється на фібробласти, які починають виділяти компоненти міжклітинної речовини. У ній накопичується колаген, спочатку у вигляді ізольованих фібрил, які згодом утворюють волок­на. У міру дозрівання пульпи в ній зменшується кількість глікозаміногліканів.

З розвитком зубного зачатка процес диференціації мезенхіми зубного сосочка і перетворення її на пухку сполучну тканину поширюється від його верхівки до основи, одночас ця сполучна тканина проростає кровоносними судинами та нервами.

Розвиток і прорізування тимчасових і постійних зубів та формування їх альвеол:

а — формування кореня тимчасового нижнього різця та його альвеоли у ди­тини віком 7 міс;

б — закінчення формування кореня та його альвеоли тимчасового зуба 2,5 років; зачаток постійного зуба знаходиться в окремій альвеолі;

В — прорізування постійного зуба, руйнування кісткової перегородки між аль­веолами і початок резорбції кореня тимчасового зуба у дитини 7 років. 1 — тимчасовий зуб; 2 — зачаток постійного зуба; 3 — ясна