Інші податки

11.1. Податок на промисел: призначення, платники, порядок визначення суми податку та її сплати до бюджету

Основне призначення податку на промисел полягає в уніфіка­ції оподаткування доходів фізичних осіб.

Він є загальнодержавним податком, хоча повністю зарахову­ється у місцевий бюджет.

Платниками є фізичні особи, які здійснюють реалізацію продукції (крім продукції, вирощеної на присадибних ділянках) не більше чоти­рьох разів на рік. Цей податок справляється у вигляді сплати однора­зового патенту, шляхом придбання дозволу на разову торгівлю.

Сума одноразового патенту залежить від терміну реалізації продукції:

1) якщо термін реалізації до семи днів, то ставка податку — 20 % від вартості товару;

2) якщо термін до трьох днів, то ставка податку на проми­сел — 10 % від вартості товару чи продукції.

Податок сплачується при оформленні дозволу на реалізацію і перераховується до бюджету через Ощадбанк України.

При реалізації транспортних засобів податок повинні сплачу­вати особи, які здійснюють другу та наступну реалізацію транс­портного засобу протягом календарного року і складає 10% від суми реалізації, якщо термін її не перевищує трьох днів (якщо сім днів, то ставка податку подвоюється). Сплачується в 10-денний термін після моменту реалізації.

11.2. Податок з власників транспортних засобів: платники, об'єкт оподаткування, ставки та порядок і строки сплати

Платниками податку з власників транспортних засобів та ін­ших самохідних машин і механізмів є юридичні і фізичні особи, у власності яких є транспортні засоби (зареєстровані).

Об'єктом оподаткування є:

а) трактори (колісні), крім тих, що на гусеничному ходу;

б) легкові автомобілі;

в) вантажні автомобілі;

г) автомобілі для перевезення пасажирів (не менше 10 осіб);

д) автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги);

ж) мотоцикли та велосипеди із встановленим двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра до 50 см;

з) яхти, парусні судна;

є) човни моторні (крім спортивних) і катери.

Базою для нарахування податку є об'єм циліндрів двигуна, потужність електродвигунів і довжина судна.

Одиницею оподаткування або масштабом вимірювання по­даткової бази є:

а) 100см об'єму циліндрів двигуна;

б) 1 кіловат потужності двигуна;

в) 100 см довжини.

СТАВКИ ПОДАТКУ:

Від сплати податку звільняються:

1) підприємства автомобільного транспорту загального корис­тування;

2) навчальні заклади державної та комунальної форм власнос­ті, які фінансуються з відповідних бюджетів;

3) особи, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи, ветерани війни, інваліди — щодо одного легкового авто­мобіля або одного мотоцикла чи одного човна моторного або ка­тера;

4) на 50 % — сільськогосподарські підприємства-товаровироб-ники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти;

5) на 50 % — громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно.

Юридичні особи нараховують і сплачують податок у такому порядку:

— до 1 березня в ДПА (станом на 1 січня) подають податкову звітність у формі розрахунку, де вказують кількість транспортних засобів, базу оподаткування, ставки податку. Самостійно нарахо­вану суму податку юридичні особи, сплачують до бюджету що­квартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Фізичні особи не подають розрахунків в ДПА, а сплачують податок до проходження технічного огляду щорічно або один раз у два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому прово­диться технічний огляд, або в момент реєстрації транспортного засобу.

Контроль за розрахунками з бюджетом по цьому податку здійснюють ДПА, ДА1 (по фізичних особах).

Цей податок зараховується на спеціальні рахунки терито­ріальних дорожніх фондів республіканського бюджету Авто­номної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету м. Севастополя. Територіальні дорожні фонди 85 % із суми цьо­го податку спрямовують на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням ав­томобільних доріг загального користування, а також сільсь­ких доріг, а 15 %— до бюджетів місцевого самоврядуван­ня на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунальної власності і суміщаються з автомо­більними дорогами загального користування державного зна­чення.

11.3. Місцеві податки: комунальний і податок з реклами

Місцеві податки і збори— це обов'язкові податкові платежі, які запроваджуються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, за наявності об'єктів оподатку­вання.

Стягуються місцеві податки і збори тільки в межах території, яка знаходиться під юрисдикцією місцевих органів влади базово­го рівня управління.

Перелік податків встановлено законом України «Про змі­ни і доповнення до Закону «Про систему оподаткування» від 19 лютого 1997 року. В ньому чітко вказано, що місцеві податки і збори, згідно з переліком, мають право запрова­джувати лише міські, сільські, селищні ради народних депу­татів.

Закон України містить проблематичний аспект, тому що він зобов'язує місцеві органи влади запровадити:

1) комунальний податок;

2) збір за видачу ордера на квартиру;

3) ринковий збір;

4) збір на розміщення об'єктів торгівлі;

5) збір з власників собак.

Разом із переліком ВР України регламентує і максимальні ставки місцевих податків і зборів.

До місцевих податків в Україні належать два податки: кому­нальний та податок з реклами.

Комунальний податок на сьогодні є обов'язковим до запрова­дження місцевим податком, регламентовано і максимальну став­ку— 10%.

Платники комунального податку є юридичні особи, ме­тою фінансово-господарської діяльності яких є отримання прибутку.

Об'єктом оподаткування або податковою базою для розрахун­ку комунального податку є розрахунковий фонд оплати праці, який визначається шляхом множення середньоспискової чисель­ності працівників за звітний період на один неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Сума комунального податку дорівнює добутку розрахунково­го фонду оплати праці на ставку податку.

Нарахування комунального податку можна проводити що­місячно або раз у квартал. Сплачується комунальний податок один раз у квартал до 15-го числа місяця, що слідує за звітним кварталом.

По комунальному податку передбачена податкова звітність у формі розрахунку комунального податку, який подають у ДПА до 15-го числа місяця, що слідує за звітним.

Нараховані суми комунального податку включаються у валові витрати платників.

Органи ДПА контролюють процес надходження комунально­го податку до місцевого бюджету:

а) при камеральній перевірці проводять перевірку показників розрахунку комунального податку за квартал, дані додатків до декларації про прибуток підприємств;

б) при документальній — перевіряють головну книгу, аналі­тичні відомості по розрахунку комунального податку, звіти з праці (для визначення середньої чисельності працюючих), дані про рух штатних працівників за звітний період.

Платниками податку з реклами є підприємства, які виготов­ляють, розміщують та встановлюють рекламу. Конкретними но­сіями податку з реклами є особи, які замовляють виготовлення чи розміщення реклами. Це пояснюється тим, що податок з реклами має ознаки непрямого податку, бо є елементом ціни.

Об'єктом оподаткування (податковою базою) є вартість по­слуг по встановленню чи розміщенню реклами. Причинний роз­мір податку з реклами не повинен перевищувати:

а) при одноразовій рекламі— 0,1% від бази оподатку­вання;

б) при багаторазовій рекламі — 0,5 % від бази оподатку­вання.

Конкретні носії сплачують суму податку з реклами конкрет­ним платникам в момент оплати послуги по рекламі.

Ціна послуги без ПДВ = Вартість послуги без ПДВ + + Сума податку з реклами

Сума податку з реклами дорівнює добутку ціни послуги без ПДВ на ставку податку.

Контроль за розрахунками здійснює ДПА через документаль­ну перевірку:

1) перевіряються журнал — головна;

2) аналітичні відомості по формуванню собівартості.