Розділ I. Реферат і його цільове призначення

ВСТУП

В Україні в 20-х роках було зроблено спробу видавати спеці­альні покажчики літератури для фахівців, анотації в яких наближалися за своїм характером до рефератів. Так, у них досить докладно висвітлювали проблематику твору, а також визначали його наукову цінність. З 1927 р. поширення набу­ли підготовка і публікація оглядів наукової літератури, що вийшла у світ протягом року, підбивали також підсумки роз­витку окремих галузей знань, визначали їхні актуальні про­блеми. Високий рівень оглядів забезпечувала участь видат­них учених, таких, наприклад, як академіки П.А. Тутковський, М.В. Птуха, професори С.І. Маслов, Є.В. Соколов та інші. Хоча названі видання не можна повною мірою вважати рефе­ративними, однак вони є важливим кроком у відповідному напрямі, позаяк уже містили елементи реферування, формува­ли потребу в ньому в спеціалістів, науковців.

Інформацією про нову літературу з різних галузей техніки та її оцінкою займалися в той час АН УРСР, Харківська спілка Науково-технічного товариства АН УРСР, Всеукраїнська асо­ціація інженерів, Науково-технічне управління Вищої Ради народного господарства УРСР, науково-дослідні інститути і кафедри. Так, у 1925 р. Науково-технічне управління ВРНГ УРСР видало “Огляд новітньої іноземної літератури”, метою якого була публікація оглядів статей з технічних журналів, виданих за останні два місяці. Протягом 1928—1930 рр. ви­ходив журнал “Технічні новини”, в якому систематично пу­блікували реферати найцікавіших статей з іноземних журналів.

У 1931 р. на Книжкову палату було покладено завдання реферування і рецензування української літератури. Однак за браком кваліфікованих кадрів, друкарської бази це рішен­ня не було виконане. У 1935 р. в Центральній науковій сільськогосподарській бібліотеці (ЦНСГБ) було створено бібліо­графічний відділ, який розпочав роботу над реферативно- бібліографічним збірником “Передовий досвід у соціалістич­ному сільському господарстві” за участю викладачів Харків­ського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва. Пізніше ЦНСГБ разом із сектором технічної пропаганди Все­української академії сільськогосподарських наук розпочала видання реферативно-бібліографічного бюлетеня “Огляд іно­земної літератури з сільського господарства”. За період з 1938 по 1947 рік вийшло 52 випуски цього бюлетеня. Тут було вміщено більш як 3 тис.рефератів і перекладів робіт зарубіж­них авторів.

Загалом для реферативної періодики ЗО—40-х років, особ­ливо західноєвропейської й американської, характерна порівня­но вузька галузева спеціалізація, невеликий обсяг інформації (від кількох сот до 4 тисяч рефератів на рік). Навіть найбільші реферативні служби відображали до 0,5 млн документів світо­вого довідково-інформаційного потоку із своєї тематики. Лише вполовині реферативних журналів поряд зі статтями рефе­рували книги; у третині приділяли увагу дисертаціям; у чвер­ті — патентам. Зовсім не було реферативних журналів з дея­ких наук (астрономії, метеорології, деяких розділів ботаніки, зоології і т. ін.). Водночас спостерігалися великий паралелізм і дублювання в галузі біологічних і медичних наук.

До цього періоду належать перші спроби дослідження те­орії й методики реферування. У теорії реферування особли­вої ваги набирають проблеми функціонального призначення рефератів, типізація їх, вибір матеріалів для опрацювання. В. Лазарєв, О. Подземський, К. Симон, Ю. Шауер та інші пу­блікують перші роботи, в яких порушують актуальні питання створення, видання і використання реферативної інформації. Так, наприклад, О. Подземський і Ф. Яшунська вважали, що реферат здебільшого має замінити первинний документ. Та­кий підхід був виправданий у той період, коли в країні не вистачало наукових й інженерних кадрів, здатних самостійно орієнтуватися в науковій літературі, а зарубіжні видання були малодоступні. Саме таким шляхом формувався тип інформа­тивного розширеного реферату. Разом з тим К. Симон відсто­ював думку, що реферат має надати дослідникові інформацію про нові ідеї, факти, але не розкривати їхній зміст докладно, тобто сприяти формуванню типу індикативного реферату.

О. Подземський взагалі ставив під сумнів необхідність ство­рення самостійних реферативних журналів. Цікаво, що прак­тично всі основні питання організації, теорії й методики ре­ферування в той час було поставлено, але вирішували їх надто повільно.

РОЗДІЛ I. РЕФЕРАТ І ЙОГО ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ