Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки України. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України

Обґрунтування довгострокових заходів державного регулювання за­безпечує прогнозування. Становлення системи національних прогнозів в Україні ще не завершене. Реальністю є розробка прогнозів економічного і соціального розвитку України на віддалені, довгострокові, середньостро-кові й короткострокові перспективи. Вони опрацьовуються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, нагрома­дженого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, наявних природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку. Такі прогнози складаються у кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших факторів. Прогнози створю­ються у цілому по національній економіці України з виокремленням на­родногосподарських комплексів, галузей і регіонів, а також за окремими соціально значимими сферами економіки та кон'юнктури ринку.Розробкою прогнозів економічного й соціального потенціалу України займаються Науково-дослідний економічний інститут Міністерства еконо­міки України, НАН України та інші наукові центри. Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнозів кон'юнктури ринку використовуються під час прийняття органами законодавчої й вико­навчої влади рішень з економічної політики і під час розробки індикатив­них планів.Серед різноманітних форм планомірності (директивної, індиректив-ної, регулятивної, індикативної, стратегічної) індикативна форма є домі­нуючою в провідних країнах світу. Починаючи з 1995 року, в Україні за­стосовується індикативне планування, суть якого полягає в розробці Дер­жавної програми економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Така щорічна програма містить: 1) характеристику соціально-економічного становища, що сформувалося на початок реалізації програми; 2) цільові макроекономічні показники на завершення кожного кварталу, завдання у сфері макроекономічної політики; 3) систему державних заходів з виділен­ням конкретних пропозицій щодо реформування базових галузей промис­ловості та визначення темпів і виконавців. Програма містить: 1) аналіз со­ціально-економічного розвитку; 2) вплив очікуваних змін; 3) цілі та пріо­ритети; 4) заходи реалізації, терміни, виконавці; 5) основні макроекономі­чні показники; 6) перелік державних цільових комплексних програм; 7) показники розвитку державного сектора.