Рівень та якість життя населення України

Рівень життя – це складна комплексна соціально-економічна категорія, що виражає ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Ця категорія слугує важливим соціально-економічним критерієм при виборі напрямків і пріоритетів економічної та соціальної політики держави, а також для планування соціально-економічного розвитку країни та її регіонів. Він складається з багатьох компонентів. Це і розміри ВВП на душу населення, реальних доходів трудящих, і рівень освіти, споживання населенням матеріальних благ і послуг, і забезпеченість населення житлом, його захворюваність, стан природного середовища. Рівень життя – ступінь розвитку та задоволення потреб людини, яка живе в суспільстві.

Визначається рівнем доходів.

Складові індексу якості життя: рівень освіти, тривалість життя, зайнятість, платоспроможність населення.

Якість життя – ступінь відповідності умов і рівня життя науковообґрунтованим нормативам або визначеним стандартам. Під якістюжиття розуміють також задоволеність населення життям з точки зору широкогонабору потреб та інтересів. Це поняття охоплює характеристики йіндикатори рівня життя як економічної категорії, а також умови праці і

відпочинку, житлові умови, соціальну забезпеченість і гарантії, охоронуправопорядку і дотримання прав особистості, природно-кліматичні умови,показники збереження навколишнього середовища, наявність вільного часу тощо.

Оцінюючи стан рівня та якості життя в Україні, слід наголосити, що за індексом людського розвитку (ІЛР), він опустився з 45 у 1990 р. до 85 місця в 2009 р. Саме через погіршення двох індикаторів (ВВП на душу населення і тривалість життя) із трьох (третій індикатор – рівень освіти), що входить до складу ІЛР. Наша країна потрапила до групи країн із середнім рівнемлюдського розвитку. В Україні спостерігається негативна тенденція щодоскорочення тривалості життя населення. Кількість освіченого населення становить 99,4 %, зростає чисельністьвипущених фахівців, що закінчили вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнівакредитації, що є позитивною тенденцією. Але, на жаль, наявність вищої освітине є в нашій країні запорукою безбідного життя. Так, за даними моніторингу

бідності, близько 28 % населення України належатьдо категорії бідних. Причому бідність продовжує бути поширеним явищем самесеред населення, що працює. За показником ВВП на душу населення Україна – на третьому місці середнайбідніших країн Європи та випереджає лише Молдову й Албанію. Розмір мінімальної заробітної плати так і не досягає розміру прожитковогомінімуму, хоча і відбувається поступове їх зближення. І хоча заборгованість з виплати заробітної платинеухильно скорочується, масштаби цього негативного явища залишаються загрозливо великими, особливо зараз, коли знову маємо зростання заборгованості узв’язку з економічною кризою.

Для покращення якості життя населення в Україні можна вжити такі заходи:

1. Установити реальний прожитковий мінімум, удосконалити методику його визначення, яка має узгоджуватися із соціально-економічними умовами, що змінюються в країні, а також з необхідністю переходу до міжнародних стандартів в умовах зростаючої глобалізації.

2. Задля подолання бідності створити працездатним верствам населення умови для самостійного розв'язання проблем підвищення власного добробуту, що можливо лише в разі забезпечення продуктивної зайнятості, збалансування попиту і пропозиції на ринку праці, запобігання безробіттю, а також створення умов для розвитку самозайнятості населення та підприємницької ініціативи, поширення вторинної зайнятості працездатного населення.

3. Поступово наблизити основні соціальні стандарти та гарантії допрожиткового мінімуму.

4. Забезпечити своєчасну виплату заробітної плати та не допускативиникнення заборгованості з її виплати.

5. Легалізувати всі трудові доходи громадян шляхом зменшенняоподаткування фонду оплати праці та заміни системи оподаткування доходів

6. Запровадити систему медичного страхування, що сприятимепідвищенню якості медичного обслуговування населення.