Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Сценарій театралізованого свята козацької слави
|
|
"А ми тую козацькую славу збережемо"
Перед авансценою розміщені дві бутафорські сторожові вежі, біля яких стоять на варті по декілька козаків. В глибині сцени висять козацькі прапори та військові клейноди. Тут же знаходяться литаври.
У відповідний час звучить фонограма запорозького маршу. Через зал йде до сцени з бандурою, полотняною торбою старий кобзар. Зупиняється біля козаків.
| 1-й козак: | Кобзар, кобзар! |
| 2-й козак: | Просимо, старче божий, до гурту. |
| 3-й козак: | Звідкіля йдеш? |
| Кобзар: | 3 рідного краю! |
| 4-й козак: | А що там чували? |
| Кобзар: | А ось послухайте (Сідає, строїть бандуру і співає). Ой з-за Чорного моря, з-за лиману, Знялася чорная хмара; То не хмара знялася, то гадяч погана, То вовків-сіроманців отара. А за хижим птаством Налинули з гиком-криком татари: Край сплюндрували, худобу забрали Жінок і дівчат у ясир погнали. Палають церкви божі і хутори, й хати – Нема кому нас рятувати! Зглянься ти хоч, пречистая мати. Не дай нам вкінець погибати! (Звертається до козаків): Сини мої любі, дітки мої милі, Орли сизокрилі! З клекотом дужим злітайтесь одважні, веселі Від ворога захищати наші оселі! Козаки-довбуши б'ють у литаври. |
| 1-й козак: | Гримлять литаври, стяги пламеніють Ген високо сонце осяває путь |
| 2-й козак: | А попід горою, яром долиною Козаченьки славні у похід ідуть. |
| З піснею „За світ встали козаченьки" через зал (або з-за куліс) насцену виходить гурт козаків з шаблями, пістолями, рушницями та іншою козацькою зброєю. | |
| 1-й козак: | А ось і сам Тарас Бульба з синами. |
| 2-й козак: | Та з козаками-орлами. |
| 3-й козак: | Розумне слово кажи, пане отамане! Слово і тобі і синам твоїм. |
| Т.Бульба: | Я вас вітаю не за повагу до мене, хоча й за те буде дяка до смерті, але тепер не такий час, щоб вважати на себе, на свою власну пику, тепер перед нами тяжка хвилина... |
| 4-й козак: | Гаразд, гаразд, батьку отамане, раді слухати. |
| Т. Бульба: | Колись-то, чували ви, наша земля красувалась і пишалась усім людям на диво. Знали нас і по Цар-градах, і в Яссах, і по Краковах; були в нас свої православні князі, а не недовірки. Та ба! Все пропало, все зруйнували бусурмани та католики; тут-то на поміч і родині, і вірі з'явилось наше товариство велике, і нема святішої віри, як наша, братове-панове... Хай лихо тяжке посипа нашу неньку, хай і в середині заводиться тля, та не вдасться вороженькам, не вдасться: товариство наше козацьке на сторожі стане рідному краєві. І коли на те піде, що буде треба вмирати, – то ніхто так не здолає вмерти, як ми! |
| Всі: | Ніхто, ніхто! |
| 5-й козак: | Правда, батьку, спасибі за слово! |
| 6-й козак: | Ну-бо, хлопці, повстаньмо, Годі катам на поруги Себе віддавати! Бо соромно на світ ясний, На тих людей безпритульних, Що нема де діться... |
| 7-й козак: | Ну-бо, хлопці, повстаньмо, Пора підоспіла! Беріть, хлопці, хто рушницю, Хто пістоль, хто вила... Не бійтеся, люди, смерті – Душа не загине! За таке велике діло – Уперед ми сміло. |
| Всі: | За Січ! За край рідний! За всіх християн! За віру! |
| Козаки виконують пісню "Гей на горі, там женці жнуть" або звучить фонограма цієї пісні і козаки покидають сцену. Кобзар залишається на авансцені, біля однієї з сторожових веж. Світло на сцені напівтемне. Промінь світла висвічує кобзаря. | |
| Кобзар: | Зажурилась Україна, ніде ся подіти, Витоптала орда кіньми дрібненькії діти, Ой дрібненькі витоптала, а більших забрала, Назад руки пов'язала, під хана погнала. (Грає на бандурі й співає). Що на Чорному морі, на камені біленькому, Там стояла темниця кам’яная, Що у тій то темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників. То вже тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного в вічі собі не видають. Там дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, приходжає, Словами промовляє. |
| На сцену виходить Маруся Богуславка, промінь світла з кобзаря знімається. | |
| М. Богуславка: | Як обрида ця золота тюрма! Ні щирості, ні чесної людини, Ні вільних дум, нічого... Шість літ, як день, минуло, уплило В якомусь сні химернім, в п'янім чаді, Які мене зненацька огорнули... Там, справді нужд, журбу забути треба: Я коренем в турецькій вже землі. Кохання тут, і найлюбіша втіха, І ласощі, роскоші, і пиха... А там у млі за темно-синім морем, За килимом степів... там вже нема ні батенька, ні неньки, ані брата. –Там тільки люд коханий та церкви, Та дорога, співуча рідна мова, Та... Ох, нехай усе те буде сном в моїй душі, розкішним сном, яскравим І мрією моїх дівочих літ! Так, так! Розвійсь ти маревом, минуле, Не вернешся... з теперішнім тре жить... Час і пора туркенею ставати... Прощай, прощай! (Замислюється). |
| Тихо звучить мелодія східного танцю. На сцені з'являється Гірей, підходить до Марусі. | |
| Гірей: | А ти, моя зоря, щаслива? |
| Маруся: | Я? Коли тебе я бачу І голуб’ят пестую, – все тоді Втишається - і спогади, і болі... |
| Гірей: | Тільки тоді? (Зітха). Ярадий і за це. Але скажи, моя райська утіхо, Чого до нас душею не лежиш І серденьком цураєшся? І досі Минулого не хочеш ти забуть?.. |
| Маруся: | О, не питай... Мій батько вмер... І ненька, певно теж: Без донечки не жити їй, я знаю, – Невольництва мого їй не знести... |
| Гірей: | Невольництва?! |
| Маруся: | Для неї все ж я бранка, Єдиний брат... та, певне й той... |
| Гірей: | А я? Невже моє кохання невгасиме Не замістить і на краплину рід? |
| Маруся: | То пак одне, а то щось інше, друге. Щаслива я з тобою і дітьми... |
| Гірей: | Яка ж тобі неволя? |
| Маруся: | Що ж, мій орле, У примхах тут я вільна; в мурах цих, Як пташка, я у клітці, на припоні... Тривай! Тебе не маю я корить, Бо сам ти раб своїх тяжких звичаїв; У вас жінки рабині, а у нас Вони в правах з козацтвом майже рівні; У нас жона, чи матір, чи сестра, – По всіх світах гуляє, ходить вільно На бесідах з юнацтвом, на ральцях, На весіллях, на радах навіть часом. А у сім'ї -то мати голова. |
| Гірей: | У нас того коран не дозволяє. |
| Маруся: | Бо й ви самі нас маєте за цяць. Захованих для хіти потайної, - Не за людей... Ох, бідна Україно! Ніхто тебе не захистить, ніхто. А всяк чека, щоб лихом дозолити! |
| Здалека чути козацьку пісню „Стоїть явір". Зачувши пісню, Маруся здригнула і мов остовпіла, а далі аж потягнулась невидимою силою за дорогими звуками. | |
| Маруся: | Козачий спів? З моїх країв святих?! Ох, серце рве! Прокинулось все знову!.. Ах! Хто там, хто? Мій мозок запалав... Почувсь мені коханий, кревний голос... Ой! Боже ж мій! Який співа то гурт? |
| Гірей: | Невольники... |
| Гірей зі злістю покидає сцену. | |
| Маруся: | Невольники?! Свій кревний люд, свій люд хрещений, милий, Укохана річ наша, голосна, І чарівна, журливо-чула пісня – О рідний край! Ох, як болить отут, І сил нема... Клянусь тобі цим небом пресвятим, Клянусь судом, клянусь своїм покволом, України покоєм я клянусь І славою синів її завзятих, Клянусь отцем, що визволю усіх, Не допущу вже більше до знущання: Я вимолю сльозами у паші... А коли ні, – ключі у нього вкраду; Сп'яню, присплю... заріжу, задушу... А воленьку братам моїм добуду І помстою за муки заплачу! |
| М.Богуславка рішуче покидає сцену. Знову промінь світла висвічує кобзаря, який грає та співає. | |
| Кобзар: | Тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка Добре дбає, до темниці приходжає, Темницю відмикає, Всіх козаків бідних невольників На волю випускає І словами промовляє: „Ой визволи, Боже, нас всіх, бідних невольників, З тяжкої неволі, з віри бусурманської, На ясні зорі, на тихі води, У край веселий, у край хрещений! Вислухай, Боже, у просьбах щирих, У нещасних молитвах Нас, бідних невольників! |
| На останніх акордах мелодії кобзаря підходять козаки і уважно слухають його думу. | |
| 1-й козак: | Ех, пісня ця рве душу... |
| Кобзар: | То не пісня, а стогін ваш... |
| 2-й козак: | Та прийде час, розплатимось! |
| 3-й козак: | Нам умирати? Годі! Стонадцять куп чортів всім ворогам у зуби! |
| 4-й козак: | (напівголий, кричить) Почекайте ж, бісові татари, дайте тільки справлю шаровари! |
| 5-й козак: | (звертається до напівголого) Та цить ти, кухво обдерта. Скажи мені, будь-ласка, небораче, а що ти там за спідницю шиєш? |
| 4-й козак: | Повилазило хіба? Зшиваю посередині, щоб штани вийшли... |
| 6-й козак: | Ну й голова! От пройдисвіт, паливода! |
| 7-й козак: | А свої де? |
| 4-й козак: | Свої? (Свистить). Пропив! |
| 5-козак: | Пропив штани?! Та скиньмось хоч по шагу/гроші/ та викупимо у шинкарки штани лицареві. |
| (Всі козаки сміються). | |
| 4-й козак: | Та подавіться ви, гречкосії, своїми штаньми! В мене і без вашої ласки вийшли штани, ще й ловкі. (Встає і показує). Он які! |
| Всі: | … гля, братці! От мудрагель! |
| (Всі регочуть). Один з козаків кладе на бочку каламар, папір, гусячі пера і звертається до полкового дяка Гаврила, який знаходиться серед козаків. В руках у дяка великий хрест, а за поясом пістоль і шабля. | |
| 1-й козак: | Сідай, дяче, писати будеш. |
| 2-й козак: | (ставить відро горілки на бочку, дістає з широких штанів тараню і нюхає) Вип'ємо по одній та й почнемо. Добра тараня. Шкода горілки мало... (зачерпнув кухлем з відра). Пий, дяче... |
| Дяк: | (Перехрестив кварту) Во здравіє Господа нашого. (Випив, понюхав тараню і зачерпнув з відра ще одну кварту). Во здравіє Діви непорочної... (Випив, понюхав тараню і знову хоче зачерпнути, але козак відсовує відро). |
| 2-й козак: | Зачекай, дяче. Ти що ж, на весілля прийшов, чи що? Бачиш, горілки мало, а тарані багато. |
| Дяк: | Грішник ти, козаче. Дай випити во здравіє апостолів святих, бо в раю не дадуть мені й краплі горілки. |
| 3-й козак: | А хіба тебе в рай пустять? |
| Дяк: | Мене, слугу Божого, до раю візьмуть, а вас, грішників, – у пекло. В раю ж горілки не дадуть, там тільки янголи співають. |
| 4-й козак: | От халепа. |
| Дяк: | Ви ж підете спочатку в пекло і будете казани з смолою доглядати, дрова носити, дивитись, щоб кипіла добре смола і сірка в казанах. А в них варитись будуть єзуїти, шляхта... А щоб не вчаділи ви коло казанів у смороді, чорти горілку вам носитимуть... Так років сто коло казанів будете. А потім Господь наш милостивий до раю вас візьме... |
| 5-й козак: | Років сто? |
| 6-й козак: | Ото вже попоп'ємо горілки! |
| Дяк: | Во здравіє апостолів святих! |
| (Зачерпнув кварту). | |
| 6-й козак: | І тих чортів, що носитимуть горілку. |
| (Всі регочуть, а козак п'є з відра.) | |
| Дяк: | Амінь! |
| (Бере відро і п'є). (З-за куліс до гурту підходить декілька козаків.) | |
| 7-й козак: | Чолом вам, козаки! Приймайте втікачів з неволі шляхетської. |
| 1-й козак: | Ану, покажіть руки. |
| (Втікачі показують руки). | |
| 2-й козак: | Наші! |
| Дяк: | До унії не приставали? Віру християнську не зраджували? |
| Втікачі: | Ні, пан отець. |
| Дяк: | „Отче наш" знаєте? |
| Втікачі: | Знаємо. |
| Дяк: | Горшку п'єте? |
| Втікачі: | П'ємо. |
| Дяк: | Істинно християнські душі. Цілуйте хрест, раби Божі. |
| (Утікачі хрестяться і цілують хрест. Один з козаків звертається до кремезного втікача.) | |
| 3-й козак: | Це що в руці у тебе? |
| Втікач: | Це довбня, залізом кована. Не можу підібрати шаблі. Яку не візьму – залегка... |
| 3-й козак: | А скільки твоя довбня важить, синку? |
| Втікач: | Пуд чи два... |
| 4-й козак: | Ану, махни нею... |
| (Втікач змахнув довбнею, наче шаблею, всі відскакують.) | |
| 4-й козак: | Чекай, чекай. Віднині довбнею ти будеш прозиватись, Так і запишемо тебе до куреня. (Звертається до інших) Оце козак! А ви що вмієте робити? Невже тільки горілку пити? Ану, покажіть свою козацьку майстерність! (Грають музики, козаки забавляються.) |
Пропонуємо декілька козацьких забав:
група або декілька козаків майстерно б'ються на шаблях;
хто влучніший – двоє козаків тримають на витягнутій руці шаблю, інші повинні з кроків 7-10 шапкою влучити у шаблю або потрібно закинути шапку на шаблю;
хто сильніший – на бочці змагаються на руках або хто більше разів підніме бочку;
хто спритніший – змагаються дві команди: двоє шароварів, в кожну штанину влазить по двоє козаків і біжать естафету;
хто кого перетягне – змагаються дві команди: двоє стають один до одного лицем, беруться за руки, інші чіпляються за ними і хто кого перетягне;
один тримає на витягнутій руці (на висоті пояса) шаблю, а інші скачуть через шаблю. Хто не перескочить, з того сміються.
На сцену до козаків виходить Богдан Хмельницький.
| Хмельницький: | Козачеству, преславному лицарству України б'є до землі чолом! (Низько вклоняється) Вона тепер, немов підбита чайка, до матері на лоно припада... |
| 1-й козак: | Хмель-батько тут! |
| 2-й козак: | Здоровий був, Богдане! |
| Хмельницький: | Козачество! Дозвольте річ держать! |
| Всі: | Держи! Держи! Ми слухать тебе раді! |
| Хмельницький: | Вже десять літ в неволі ми цілком, І маслів Став похоронив права нам. З того часу нас ворог опряга Й затягує ярмо на нашій шиї, – А от тепер таке в нас завелось, Якого з роду ви єсте не чули: Потоптані останнії права, Зганеблена святая наша віра... |
| Всі: | За віру – смерть! |
| Хмельницький: | Так! Єзуїт розвів Там унію до ґвалту, до розбою: Грабують скрізь у благочесних все; Межує лях громадські наші землі; Суда нема; скасовано закон; Ґвалтує пан, паскудить наші сім'ї... |
| Всі: | До бою всі! |
| 3-й козак: | Хай нас веде на ворога Богдан! |
| 4-й козак: | Він, як орел, на шуляків ударить! |
| Всі: | (кидають шапки вгору) Богдан Хмельницький! Гетьман наш! Хвала! |
| 5-й козак: | О, затремтить тепер вся чорна кривда, Охреститься земля в її крові! |
| Хмельницький: | Спасибі вам, брати, За шану цю (кланяється). Росте і кріпне наша сила! Я підніму бунчук за рідний люд, – І все живе повстане скрізь за мною, – Підніметься, як хвиля навісна, – І ворогів-напасників потопить. |
| Всі: | (добувають шаблі): За віру! За наш край! |
| Виконується хореографічна композиція „Козацька переможна". Козаки покидають сцену. | |
| Кобзар: | І лежало те поле після кривавої січі почорнілою пусткою, ніким не оране, ніким не засіяне... |
| (Грає на бандурі і співає, або звучить сумна мелодія, на фоні якої читається текст)! „Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?" „Почорніло я од крові за вольную волю. Круг містечка Берестечка нНа чотири милі Мене славні запорожці своїм трупом вкрили, Та ще мене гайворони укрили з півночі... Клюють очі козацькії, а трупу не хочуть. Почорніло я, зелене, та за вашу волю... Я знов буду зеленіти, а ви вже ніколи Не вернетеся на волю. Будете орати мене стиха та, орючи, Долю проклинати". | |
| (Під час виконання кобзарем думи світло на сцені напівтемне. З різних сторін куліс на сцену з запаленими свічками виходять козаки. Вони стають в декілька рядів і сідають на одне коліно. В одній руці свічка, друга тримає спущену до низу шаблю, на якій висять козацькі шапки.) | |
| Кобзар: | Все згадаймо, спомянімо Хоч добрим словечком На могилах, на курганах, Що під Берестечком... |
| (Виконується пісня „Боже великий, єдиний", або звучить фонограма цієї пісні. З глибини сцени в українському вбранні, в чорній хустині з іконою в руках повільно йде між середнім рядом до авансцени Мати-Україна. За нею, по боках, 12 козаків несуть 12 маленьких ангелочків-дівчат у білому вбранні, білих віночках, білих накидках.) | |
| Кобзар: | В красі нетлінній чарівній Вона розкрила очі сині. Всі козаки вклонились їй, Воскреслій мрії України. |
| (Мати-Україна з козаками та ангелочками спускаються в зал, вони проходять біля глядачів і покидають зал.) | |
| Козак: | Ой заграйте ж, музики, ви од хати до хати, Та нехай же не журиться за мною рідна мати. Ой заграйте ж, музики, ви од дому до дому, Та нехай же не журиться моя мила за мною! Співає. І шумить, і гуде, Дрібен дощик іде, А хто ж мене, молодую, Та й додому проведе? Обізвався козак На солодкім меду: „Гуляй, гуляй, дівчинонько, – Я додому поведу!" Ой дівчина горлиця До козака горнеться, А козак, як орел, Як побачив, та й умер! |
| (Козак падає, а інші з нього сміються. Один з козаків звертається до гурту дівчат (учасників художньої самодіяльності), які знаходяться у залі.) | |
| 2-й козак: | Вийдеш, чорнобрива, в садочок, – розважити січовика? |
| Дівчина: | Та вам же гріх з нами й балакати... |
| (Козаки співають та пританцьовують.) | |
| 3-й козак: | Ой надіну Карамзина, Бо в садочку жде Марина... Коли й є на серці горе – Дівчинонька заговоре! |
| 4-й козак: | От дуба та до дуба – Дівчинонька моя люба: Запорожця не лякайся Та міцніше пригортайся. |
| 5-й козак: | Козакові тільки й долі, Як горілки є доволі Та як часом кароока Сяде нишком коло бока! |
| 3-й козак: | Гей, хоть прив'яжіть ноги, – не здержу. Ану, хто зі мною? |
| (До танцю пориваються усі дівчата та козаки. Далі виконується декілька концертних номерів, пов'язаних з темою свята, які є в репертуарі даного колективу художньої самодіяльності.) | |
| Кобзар: | Добре, браття, добре козарлюги! Поки є ви, не загине Січ. Покорять невольничі фелюги, В тій пожежі згине темна нічка. |
| Звучить мелодія „Запорозького маршу". Через зал до старого кобзаря йде маленький хлопчик в українському вбранні. Дає старому кобзареві хлібину. | |
| Хлопчик: | Українська пісне! Ти пройшла шляхами До мойого серця і живеш у нім, Українська пісне! Чарівна, всесильна! Ти такою будеш через сотню літ! Українська пісне! Вчить тебе дитина, Щоби пам'ятала свій козацький рід! |
| (Звучить мелодія Українського Гімну „Ще не вмерла Україна". Старий кобзар розламує хлібину і одну частину кладе собі в торбину – другу дає маленькому Хлопчику-кобзарику і разом з козаками співає пісню.) | |
| Кобзар: | Засвідчимось разом сьогодні, Брати і сестри. |
| Всі: | Що козацькому роду – Нема переводу! |
| (Всі виконують пісню „Наливайте, браття, кришталеві чари".) | |
| „Ой рада б я Марусеньку За рідну прийняти, Та чи ж буде вона мене, Сину, шанувати?" „Ой не плачте, не журіться, В тугу не вдавайтесь, Заграв мій кінь вороненький, Назад сподівайтесь!" |
| "Гей, на горі..." Гей, на горі там женці жнуть (2 р.) А попід горою, попід зеленою козаки йдуть; Гей, долиною, гей, широкою козаки йдуть. Попереду Дорошенко (2 р.) Веде своє військо, військо запорозьке Дорошенко. Гей... Попереду пан хорунжий (2 р.) Під ним кониченько, під ним вороненький Сильний-дужий. Гей... |
| "Стоїть явір" Стоїть явір над водою, в воду похилився, На козака пригодонька, козак зажурився. Не хилися, явороньку, ти ще зелененький, Не журися, козаченьку, ти ще молоденький. Ой поїхав на чужину, та там і загинув. Свою рідну У країну навіки покинув. Казав собі висипати високу могилу, Казав собі посадити в голові калину. Будуть пташки прилітати, цвіт калина їсти, Будуть мені приносити з України вісті. |
| Державний гімн "Ще не вмерла України" Ще не вмерла України, ні слава, ні воля. Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону В ріднім краю панувати не дамо нікому. Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє. Ще на нашій Україні доленька доспіє. А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже. За Карпати відіб'ється, згомонить степами. України слава стане поміж народами, Наливайко, Залізняк і Тарас Трясило З домовики кличуть нас на святеє діло. І згадаймо славну смерть лицарства козацтва. Щоб не втратить марно нам свойого юнацтва. |
| "Боже великий, єдиний" Боже Великий, Єдиний, Нам Україну храни, Волі і світла промінням Ти її осіни. Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти, В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости. Молимось, Боже Єдиний, Нам У країну храни, Всі свої ласки, щедроти, Ти на люд наш зверни. Дай йому волю, Дай йому долю, Дай доброго світа. Щастя, дай, Боже, народу І многая, многая літа! |
| "Гей, наливайте повнії чари" Гей, наливайте повнії чари, Щоб через вінця лилося, Щоб наша доля нас не цуралась, Щоб краще в світі жилося. Гей не дивуйте, добрії люди, Щоб на Вкраїні повстало, Там за Дашевим, під Сорокою, Множество ляхів пропало. А Перебийніс водить чимало – Сімсот козаків з собою. Рубаєм мечем голову з плечей. А решту топить водою: „Ой пийте, ляхи, води калюжі, Та й води болотянії, А що пивали на тій Вкраїні Вина та меди ситнії!" Дивують панки, вражії синки, А що козаки вживають? Вживають вони щуку-рибаху, Ще й саломаху з водою. Ой чи бач, ляше, що наш Хмельницький На Жовтім Піску підбився, Од нас, козаків, од нас, юнаків, Ні один панок не вкрився. Ой чи бач, ляше, як козак пляше, На синім конику грає, З мушкетом стане, аж серце в'яне, А пак од жаху вмирає. Ой чи бачиш, ляше, як козак пляше, По Костяную могилу. Як не схотіли, забунтували, Та й утеряли Вкраїну. Ой чи бач, ляше, що по Случ – наше, По Костяную Могилу. Як не схотіли, забунтували Та й утеряли Вкраїну. Ой та зависли папи, зависли, Як чорна хмара, на Віслі. Не допустимо ляхів із Польщі, Поки нашої жизності! Гей, ну козаки! Гей, ну у скоки Та заберімося в боки! Загнали панів геть аж за Віслу, Не вернуться і в три роки. |
| Лис Антоніна |
«Добро починається з тебе»
Добро починається з тебе.
(Виховний захід для дітей 5-8 класів)
Мета: виховувати у дітей людяність, доброзичливість, повагу до людей; прагнути до усвідомлення учнями необхідності жити в мирі та злагоді з рідними та близькими людьми цілими народами; формувати в них дбайливе ставлення до рідної природи; пробуджувати щирий інтерес до всього корисного морального.
Обладнання: Плакати з написами:
Роби добро - мені казала мати, і чисту совість не віддай за шмати!
(Д.Павличко).
Раз добром нагріте серце, Вік не прохолоне.
(Т. Шевченко)
Проектні роботи учнів, магнітофон, запис пісні «Доброта», (муз. Лученка, сл. Тулубової) Пам'ятка учаснику заходу.
| Ведучий: | Діти! Сьогодні темою нашої бесіди є добрі справи та їх значення в житті людини. Ми будемо розмірковувати над категорією «Людина», замислимося над вічною проблемою добра і зла. З цікавістю переглянемо ваші проектні роботи, які ви підготували вдома на дану тему, а також з повагою вислухаємо думку кожного. Не одне покоління замислювалось над питанням: для чого живе людина? Як розпізнати добро і зло? Відповіді на ці питання люди шукали в усі віки, у всі часи. Зараз ми спробуємо поспілкуватись і посперечатися із наймудрішими світу цього. Послухайте казку Дж. Родарі «Сонце і Хмарка» у перекладі І.Дзюби. «Веселе величаве Сонце подорожувало небом на своїй вогняній кареті, розсилаючи на всі боки своє проміння. А поруч пливла грозова Хмара, вона гнівалась і безперестанку мимрила: - Ех ти, марнотрате пришелепуватий, розкидай, розкидай свої промені -побачиш, що тобі зостанеться! А Сонце щедро сіяло на землю проміння, і кожна виноградинка на виноградних лозах щомиті брала собі один - два промінці, кожен павучок, кожна билинка, квітка, водяна краплинка брали свою частку щедрого тепла. - Нехай, нехай тебе обкрадають. Побачиш, яка їхня дяка, коли нічого буде красти. А Сонце й далі весело котилося по небу, розсипаючи навкруги мільйони, мільярди промінців, і навіть не лічило їх. Аж надвечір Сонце полічило, скільки промінців у нього залишилось: о диво! - не бракувало жодного. Приголомшена Хмара посипалась додолу градом. Сонце весело пірнуло в море» Яка мораль цієї казки? У чому вона нас переконує? | |
| /Міркування учнів/ | ||
| Ведучий: | Ніщо в житті не дається без зусиль, важкої праці. Людина, яка з дитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, перемагати власну лінь, може стати справжньою людиною, домогтися в житті того, чого хоче. Витри піт солоний із чола, І трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла? (М. Луків) Я знаю, що ви підготували змістовні проектні роботи, сподіваюсь вам було приємно і цікаво працювати разом. І я надаю слово першій творчий групіУчасники цієї групи підготували для нашого заходу вірші відомих українських поетів про добро і життєві цінності і також свої власні. | |
| 1-й учень: | Щоб бути справжніми людьми ми повинні бути добрими, щедрими, милосердними, вихованими. Тільки мир, злагода, взаємодопомога принесуть щастя, впевненість у майбутньому. І тут варто згадати вірші відомих поетів які вчать нас, що все потрібно починати з себе. Адже кожна Людина - це маленький Світ, велика Таємниця, непрочитана книжка, загадка. Ти - сам загадка. Відгадай себе, І все, мабуть, тоді на місце стане. Червоне, біле, ніжно – голубе Відкриється за шторою туману. В твоїх очах світає небокрай, А дум плоди, мов яблука на вітах... Насамперед себе ти розгадай, Коли ти хочеш інших зрозуміти. | |
| 2-й учень: | В. Крищенка «Не говори про доброту» Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш, Коли у радощах витаєш, Зачувши про чужу біду. Бо доброта не тільки те, Що обіймає тепле слово, В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині, Немає вищої святині, Ніж чисте сяйво доброти. Я вірю в силу доброти, Добро завжди сильніше злого, Дає наснагу, щоб цвісти І світлу обирать дорогу. Я вірю в силу доброти, Що має долю роботящу. Що хоче, щоб я і ти, І все було у світі кращим. | |
| З - й учень: | А тепер вашій увазі пропонуємо творчу роботу нашої групи Роздуми на тему «Чи складно бути добрим» | |
| (виступ учнів, додаток 1) | ||
| Учитель: | Щиро дякуємо за виступ. Чи можете ви назвати випадки безкорисливої допомоги одне одному? | |
| (Приклади учнів) А тепер надамо слово другій групі, яка підготувала для нас презентацію. | ||
| 1-й учень: | Треба жити в злагоді і в мирі в родині, в злагоді з природою, з самим собою. І про все це говорилось в неписаному законі народної мудрості, ось послухайте: | |
| (представлення презентації) Додаток 2 | ||
| Учитель: | Дякуємо! Ви переконали нас, що кожен народ, кожна країна має свої головні моральні закони, які треба поважати і виконувати. | |
| (музична пауза) | ||
| (Просимо до слова учасників третьої творчої групи.Вони підготували власну публікацію «Твори добро - бо ти людина») | ||
| (учні представляють публікацію) | ||
| Учитель: | Дякую всім за творчо проведену роботу. Давайте підсумуємо, що значить бути Людиною. | |
| 1-й учень: | Бути благородним. | |
| 2-й учень: | Допомагати іншим, турбуватися один про одного. | |
| 3-й учень: | Не робити зла ні людям, ні природі. | |
| 4-й учень: | Не бути байдужим. | |
| 5-й учень: | Своїми справами примножувати кількість щасливих людей на землі. | |
| 6-й учень: | Мати в душі справжні святині та істини, яким уклоняються люди всього світу. | |
| 7-й учень: | Пам'ятати, що добро починається з тебе! | |
| Учитель: | Шановні учні! Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим із ким ви, можливо зустрінетеся раз у житті. Пам'ятайте, що до людей з добром, то й від людей з добром. А на згадку про нашу сьогоднішню зустріч кожний учасник отримає пам'ятку. | |
Пам'ятка для учасників заходу.
Date: 2015-07-17; view: 1604; Нарушение авторских прав