Класифікація інвестиційних активів

Під інвестиціями розуміють вкладення наявних грошових та інших видів ресурсів з метою отримання майбутніх вигод. Інвестиції – це грошові, майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в інвестиційні об’єкти для отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Інвестиційні активи поділяють на:

§ реальні та фінансові;

§ валові та чисті.

Реальні активи використовуються для виробництва товарів та надання послуг. До реальних активів належать: земля, будівлі, обладнання, знання. Фінансові активи – це вимоги або права на матеріальні активи чи дохід від них. До них належать акції, облігації та інші цінні папери. Джерелами доходів власників цінних паперів є прибуток, отриманий за рахунок використання реальних активів, купівля яких була профінансована коштами, які отримані від емісії цих цінних паперів.

Реальні активи є джерелом національного доходу в економіці, а фінансові – характеризують його розподіл серед інвесторів. Фінансові активи є одночасно зобов’язаннями емітентів цінних паперів. Тому, розглядаючи баланс країни, в структурі активів якого є вкладення в різноманітні фінансові активи, які у структурі пасивів є одночасно зобов’язаннями емітентів, спостерігаємо їх взаємне погашення. В результаті цього в структурі валових залишаються лише чисті активи.

Оскільки в рамках цього лекційного курсу розглядається інвестиційна діяльність саме фінансових установ, то основна увага лекційного матеріалу зосереджена власне на вкладеннях грошових ресурсів у фінансові активи або, тобто на фінансових інвестиціях.

Фінансові активи поділяють на три основних типи:

§ фінансові активи з фіксованим доходом;

§ звичайні акції;

§ похідні цінні папери.

Фінансові активи з фіксованим доходом – це цінні папери, дохід за якими складають обумовлені у договорі фіксовані грошові виплати протягом певного періоду часу. Власник цінних паперів такого типу періодично отримує постійні грошові платежі або ж платежі, що розраховуються згідно певної формули. Інвестування коштів у придбання цінних паперів з фіксованим доходом характеризується незначним ризиком та не суттєво залежить від фінансового стану емітента цінних паперів.

Звичайні акції – цінні папери, які надають їх власнику право на частку власності в активах емітента. Тримачі звичайних акцій не мають гарантій щодо отримання у майбутньому стабільних доходів, а отримують дивіденди у випадку прибуткової діяльності емітента, тобто ефективного використання ним його реальних активів. Оскільки дохід від інвестування коштів у придбання звичайних акцій є складно прогнозованим, то така інвестиційна операція є ризикованішою, аніж придбання цінних паперів із фіксованим доходом.

Похідні цінні папери або деривативи – це цінні папери, виплати за якими визначаються вартістю інших фінансових активів. Згідно похідних цінних паперів – опціонів та ф’ючерсних контрактів – передбачені платежі, що визначаються вартістю інших активів, наприклад акцій чи облігацій. Основним завданням придбання деривативів є страхування фінансових ризиків за первинними цінними паперами.

Оскільки рівень ризику та дохідність інвестицій в різні види фінансових активів є різними, то методичний підхід до оцінки та аналізу цінних паперів повинен враховувати їх специфіку, ризикові фактори тощо.