Особливості консультування клієнтів з екзистенційною проблематикою, за Р. Меєм, І. Яломом, В. Франклом.

Екзистенційне консультування як деякий погляд на людське існування (однак це не строга система) передбачає неприйняття механічних підходів. Клієнт тут представлений як індивідуум, який зіткнувся з такою реальністю, в якій є місце внутрішнім конфліктам. Використання підходу можливе також і в екстремальній ситуації. Екзистенційна психологічна допомога — це консультативна модель, в якій основні внутрішні конфлікти зосереджуються навкруги усвідомлення екзистенційних розладів, що ведуть до виникнення почуття тривоги. Екзистенційні межові проблеми — смерть, ізоляцію, свободу і безглуздість (позбавлення сенсу).Свобода — це основний принцип, обов'язкова умова існування особистості і одночасно її складова.Допомагаючи клієнту подолати особистісну проблему, консультант допомагає стати більш вільним. Головна мета консультування — досягти того, щоб особистість переживала своє існування як реальне. При цьому враховується протистояння клієнтів внутрішнім конфліктам і здатність миритись з ними; стратегія захисту і стратегія ухиляння, звільнення клієнтів від здатності бажати, розвиток здатності проявляти співпереживання, вольові якості та прагнення самостійно приймати рішення.Консультативні підходи до переживання людьми почуття тривоги, викликаної ізоляцією:- протистояння ізоляції; визначення механізмів захисту і розвитку міжособистісної патології;прогресивність стосунків "консультант — клієнт".Екзистенційне консультування як деякий погляд на людське існування передбачає неприйняття механічних підходів. Клієнт тут представлений як індивідуум, який зіткнувся з такою реальністю, в якій є місце внутрішнім конфліктам. Використання підходу можливе також і в екстремальній ситуації. Завдання:екзистенційний консультант має підвести клієнта до такого стану, коли той перестане тікати від реальності або боротись з нею, перебільшуючи її значення. В результаті таких сеансів симптоми залежності від ситуації стають більш слабкими або й зовсім зникають. При такому підході важливо фокусувати увагу на своїх переживаннях.

40. Прикладна логотерапія: техніки і методи.

Логотерапі́я (від грец. logos — слово і therapeia — догляд, турбота, лікування) — психотерапевтична стратегія розроблена Віктором Франклом, заснована на думці, що розвиток особистості зумовлений прагненням до пошуку і реалізації сенсу життя. Якщо у людини немає сенсу життя чи він недосяжний, то виникає екзистенційнафрустрація, що проявляється в неврозах. В рамках логотерапії ставиться завдання допомогти людині у набутті сенсу його життя, який не може бути просто запозичений в інших. Для його вирішення був розроблений метод сократівського діалогу, в якому відбувається обговорення особистого досвіду, який стосується насамперед трьох сфер, в яких може бути знайдений індивідуальний сенс життя. Це творчість, переживання і усвідомлене ставлення до обставин, на які не можна вплинути. Однією з основних областей, в якій індивід може отримати підтримку в пошуках сенсу, є релігійна віра. В рамках логотерапії також був розроблений метод парадоксальної інтенції, орієнтований на лікування фобій і нав'язливих станів, і метод дерефлексії, призначений для лікування сексуальних неврозів^[1].
Для того щоб допомогти людині в рішенні його проблем, Франкл пропонує два основні методи:

1. метод дерефлексії;

2. метод парадоксальної інтенції.

Метод дерефлексії означає зняття лишнього самоконтролю, роздуми про власні труднощі. Так, в ряді досліджень було показано, що сучасна молодь в основному страждає від думки про те, що у неї є комплекси, більше аніж власне від комплексів.
Метод парадоксальної інтенції передбачає, що психолог надихає клієнта саме на те, чого той намагається уникнути. При цьому активно використовуються різні прояви гумору.