Трансактний аналіз: основні поняття, мета, сучасні психотехніки.

трансактный, або трансакційний аналіз - система групової психотерапії, в якій взаємодія індивідів аналізується з погляду трьох основних станів Я. Засновником цього напрямку в психології та психотерапії є американський психолог і психіатр Ерік Берн, який розробив його в 50-ті роки XX ст. Трансактний аналіз - це раціональний метод розуміння поведінки, заснований на висновку, що кожна людина може навчитися довіряти собі, думати за себе, приймати самостійні рішення і відкрито висловлювати свої почуття. Його принципи можуть застосовуватися на роботі, вдома, в школі, з сусідами - скрізь, де люди мають справу з людьми. Основи теорії трансактного аналізу були описані Еріком Берном.
Трансактний аналіз включає:
1. Структурний аналіз - аналіз структури особистості.
2. Аналіз трансакцій - вербальних і невербальних взаємодій між людьми.
3. Аналіз психологічних ігор, прихованих трансакцій, що призводять до бажаного результату - виграшу.
4. Аналіз сценарію (скрипт-аналіз) індивідуального життєвого сценарію, якому людина мимоволі слід.
В основі корекційного взаємодії лежить структурний аналіз «его-позиції», який передбачає демонстрацію взаємодії з допомогою техніки рольових ігор.
Трансактний аналіз ефективний у груповій роботі, призначений для короткочасної психокорекційної роботи. Трансактний аналіз надає клієнту можливість вийти за рамки неусвідомлюваних схем і шаблонів поведінки, і, прийнявши іншу когнітивну структуру поведінки, отримати можливість довільного вільної поведінки. Розрізняють три Я-Стани: Я-Родителъ, Я-Дорослий, Я-Дитина.Основні положення і структура

Трансакція — це одиниця взаємодії партнерів по спілкуванню, що супроводжується представленням їх позиції.

Ерік Берн помітив, що кожна людина в різних ситуаціях займає різні позиції (Я-стани) відносно одна одної, що знаходить своє відображення у взаємодії (трансакціях). Основними позиціями при цьому є три, котрі умовно були названі Берном: Батько, Дорослий іДитина (Дитя)^[1].

1. Батько — стан, подібний образу батьків, якому притаманні такі якості: навчання, виховання, повчання, турбота, впевненість у своїй правоті, «роби як я», «це добре», «це погано» та ін. Завдяки цій «схемі поведінки»: 1) людина може ефективно грати роль батька (матері); 2) виходячи із принципу «так прийнято робити», багато наших реакцій стали автоматичними, що допомагає зберігати час і енергію.

2. Дорослий — характеризується отриманням, переробкою, аналізом інформації і, на основі цього, прийняттям рішень з метою ефективної взаємодії з навколишнім світом. Працює з інформацією, розмірковує, аналізує, уточнює ситуацію, розмовляє на рівних, апелює до розуму, логіки тощо

3. Дитина — стан подібний образу дитини, для якої є притаманними: інтуїція, творчість, спонтанність, відкритість, безпосередність, щирість, емоційність, довіра, любов. Але, з іншого боку, це: 1) стан «бунту», неслухняності, вередливості, капризності; 2) стан «пристосування», здатність до маніпулювання.

4. Додаткові транзакції — це такі взаємодії людей, коли у відповідь на ваші дії партнер реагує саме так, як ви хотіли та очікували. Такі транзакції складаються, якщо кожен із партнерів знаходиться на одному рівні (Батько-Батько, Дорослий-Дорослий чи Дитина-Дитина). Вони також мають назву додаткові транзакції І типу^[2].

Проте транзакція може бути додатковою і при спілкуванні партнерів, які знаходяться на різних позиціях. Це стосується тих випадків, коли лінії транзакції не перетинаються (Батько-Дитина, Дитина-Батько). Це так звані додаткові транзакції ІІ типу^[2].

Перехресні транзакції — це ситуація, в якій в процесі взаємодії відповідна реакція на стимул не є бажаною та очікуваною. Проте слід зазначити, що транзакції, які перетинаються, бувають і корисними. Транзакції, що перетинаються характеризують складні відносини, при яких спілкування проходить перехресно, між різними «Я-станами» (стимул: «Дорослий» — «Дорослий»; реакція: «Батько» — «Дитина» та ін.). Перехресні транзакції часто є джерелом конфліктів^[2].

Теорія сценаріїв

Вперше теорія сценаріїв була розроблена Еріком Берном і його колегами, особливо Клодом Стайнером. Берн у своїх ранніх роботах визначив життєвий сценарій, як «несвідомий життєвий план». Потім дав повніше визначення: «План життя складається в дитинстві, закріплюється батьками, оправдується ходом подій і досягає піку на виборі шляху»^[3].

Сценарій — це «план життя, зіставлений в дитинстві», отже дитина сама бере участь в своєму сценарії. На рішення про вибір життєвого сценарія впливають не тільки зовнішні фактори, але воля дитини. Навіть коли діти різні і виховуються в одних і тих самих умовах, вони можуть скласти різні плани свого життя.

«Гра» - фіксований і неусвідомлюваний стереотип поведінки, що включає тривалий ряд дій, що містять слабкість, пастку, відповідь, удар, розплату, винагороду. Кожна дія супроводжується певними почуттями. Кожна дія гри супроводжується погладжуванням, яких на початку гри більше, ніж ударів. Чим далі розгортається гра, тим інтенсивніше стають погладжування і удари, досягаючи максимуму в кінці гри.
Ігри відрізняються від проведення часу або ритуалів двома основними характеристиками:
1) прихованими мотивами;
2) наявністю виграшу.
Відмінність ігор в тому, що вони можуть містити елемент конфлікту, вони можуть бути нечесними і мати драматичний результат [8].
Берн дає класифікацію ігор, засновану, на його думку, на деяких найбільш очевидних характеристиках і змінних:
1. Кількість гравців: ігри на двох ("фригідність жінка"), на трьох ("Ну-ка, забирай!"), На п'ятьох ("Алкоголік") і на багатьох ("Чому б тобі не..." - "Так, але...").
2. Матеріал, що використовується: слова ("Психіатрія"), гроші ("Боржник"), частини тіла ("Мені потрібна операція").
3. Клінічні типи: істеричний ("насильство!"), З синдромом нав'язливості ("Тюхтій"

Розрізняють трансакційний аналіз у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні - це аналіз взаємодії двох і більше людей, у широкому - соціально-орієнтований психотерапевтичний метод, кінцевою метою якого є формування гармонійної, соціально-адаптованої особистості.