Гештальт-консультування: основні поняття, мета та психотехнічне забезпечення.

Людський організм — це цілісна система, котра може існувати тільки в визначеному оточенні. На думку Фріца Перлза, творця теорії гештальтконсультування, клієнти, які приходять до консультанта, перебувають в стані екзистенційної кризи і потребують навчання, як брати на себе відповідальність за своє існування. Гештальт — це органічна функція, основна емпірична одиниця. Основні характеристики гештальту: фігура, фон, закінченість, незавершеність. Самість розглядається як система контактів, що мають місце у будь-який момент.

Мета консультування — підтримка самого себе, контакт з власними почуттями та екзистенційним центром, самоактуалізація, розвиток відповідальності за своє життя, здатності робити вільний вибір, формувати та завершувати сильні гештальти.

Особливість процесу консультування — фіксування уваги на реальних, актуальних розладах. Елементи гештальтпідходу в практиці консультування: використання методики усвідомлення, симпатії та фрустрації, виявлення фантазій, робота зі сновидіннями, використання методу драми, різних правил та гри. Гештальт консультування передбачає звернення до сприймання клієнтів, оптимізацію їх саморозкриття; заохочується співробітництво, а також інтеграція з іншими підходами. Саме тому цей напрям все більше гуманізується та індивідуалізується.

Першим психотехнічним прийомом, використовуваним в процесі гештальт-консультування, служить укладення контракту. В цьому напрямку консультнт і клієнт є рівноправними партнерами і клієнт несе власну відповідальність за результати роботи. Одним з ефективних вправ є техніка «порожнього стільця» або «двох стільців». Воно використовується, щоб допомогти клієнтам вирішити внутрішні конфлікти і розібратися у своїх почуттях щодо конфліктів з оточуючими. Клієнт сидить обличчям до порожнього стільця. Якщо проблемою є внутрішній конфлікт між різними аспектами «Я», його просять уявити, що одна з конфліктуючих сторін сидить навпроти нього. Клієнт розігрує роль «другої» сторони, а потім пересідає на другий стілець і розігрує протилежну роль. Під час діалогу проявляються почуття уразливості, які є суттю конфлікту. Як тільки клієнт зуміє «заволодіти» своїми почуттями, він зможе оперувати ними і зможе вільно зробити вибір.