Як зробити свою працю духовною

Слід пам’ятати низку приписів щодо того, щоб і праця не стала гріховною, не обернулася на зло для інших.

По-перше, праця має бути освячена Господом. Тому, щоб сумлінно працювати, маємо молитися і вранці, і ввечері, і під час служби у храмі Божому, щоб Господь благословив нашу роботу.

По-друге, будь-який труд мусимо здійснювати з вірою. Туди, де немає віри, приходить тільки злочинна бездіяльність або бездуховна дія.

По-третє, працю не можна перетворювати у свого кумира, надміру захоплюючись нею і задля неї забуваючи про Господа і церкву.

По-четверте, роботу слід здійснювати без поспіху, осмислено.

По-п’яте, праця має бути корисною, робити життя ближнього легшим і приємнішим. Суспільна користь кожного – першооснова щастя всіх.

По-шосте, праця має відповідати тим нахилам і здібностям, які подарував кожній людині Святий Дух.

Це цікаво!

Відомий український філософ Григорій Сковорода назвав працю людини згідно з її здібностями „сродною”, тобто даною від народження.

У книзі „Буквар світу” він, зокрема, писав: „Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше й найприбутковіше, але сим вони лише ошукують себе. Прибуток не є утіха, але мусить слугувати для задоволення тілесних потреб, а коли се й утіха, то не для серця; утіху для серця матимете у спорідненій праці”.

Поміркуй і дай відповідь:

Яку майбутню професію вважаєш для себе спорідненою, „сродною”?

Повчальне оповідання

За легендою, Ангел смерті прилетів до Альберта Ейнштейна і сказав: „Пора, збирайся!» – „Благаю тебе, зачекай! Бо в мене так багато незавершеного!” – і геніальний учений попросив подарувати йому місяць життя. Рівно через місяць посланець з’явився вдруге. Однак Ейнштейн попросив іще місяць, щоб упорядкувати решту справ. Ангел смерті неохоче погодився, але попередив, що ця поступка остання. Тепер Ейнштейн дуже квапився і навіть сам собі дивувався, що здатен до таких темпів роботи: усе було завершено і впорядковано раніше визначеного терміну. Однак минув місяць, та ніхто не з’явився. Тяжке очікування змучило вченого, і він сам покликав ангела смерті. Але той здивував Альберта ще більше, коли сказав, що свого він і так добився: „Мені не потрібне твоє життя, мені потрібен твій поспіх, адже, поспішаючи, ти не міг замислитись і відступав від Духа Істини, вступаючи в бездумну і шалену гонитву, робив усе нові й нові помилки. І тепер люди, які використовуватимуть твої відкриття, принесуть самі собі стільки зла, що на неї не вистачило б моєї злої вічності”.

Поміркуй і дай відповідь:

Чому працювати слід без поспіху?

Який вид праці може зашкодити нашому духовному життю?

Біблійна історія

Притча про робітників у винограднику

Прочитай притчу і поміркуй, чи схожий ти на її героїв

Царство Небесне подібне до одного господаря, який ще вдосвіта вийшов найняти робітників у свій виноградник. Знайшовши кількох, погодив із ними плату по динарію за день і відправив на роботу. Згодом вийшов ще раз і побачив він іще кількох чоловіків, які були на ринку без роботи, і запропонував їм також попрацювати на винограднику. Так господар робив ще кілька разів через більший чи менший проміжок часу.

Коли ж настав вечір, то власник виноградника сказав до свого управителя: „Поклич робітників і дай їм зарплату, почавши з останніх і закінчивши першими”. Прийшли ті, що приступили до праці останніми і взяли по динарію. Перші думали, що вони візьмуть більше. Але і їм по динарію дісталось. Тоді вони почали нарікати на господаря: „Ці тільки годину працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту”. Пан відповів: „Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився ти працювати у мене на винограднику? Тож візьми своє і йди. Але я хочу дати й тому, хто прийшов останнім, як і тобі. Хіба я не маю права зробити зі своїми грішми так, як хочу? Чи твої очі заздрісні до того, що я добрий?”

Отак і в Царстві Небесному будуть останні першими, а перші – останніми!” (Див.: Мт. 20: 1-16).

Поміркуй і дай відповідь:

Наскільки справедливим ти вважаєш розподіл грошей господарем?

Чи підходить до цієї історії популярний серед частини людей вислів: „Не роби людям добро, бо воно повернеться до тебе злом”?

4.Чим у праці шкодить заздрість

Христова притча закликає нас цінувати працю кожного, наскільки б мізерною вона не була.

Уявімо собі звичайну побутову ситуацію. Ви всією сім’єю прибираєте вдома. Старшому братові доручили витрусити всі килими та хідники, сестрі – перемити весь посуд і підлогу. Вам же дісталося найменше: попідливати вазони. Звичайно ж, це робота найлегша, але чи не заслуговує вона так само на мамину і татову похвалу?

Однак зміст притчі далеко глибший. Виноградник слід розуміти у ній як нашу душу. Кожна приходить до Господа у свій час: котра в юному віці, котра – у зрілому, а котра – і під старість. Вечір є кінець віку, і кожен, хто навернувся до Господа, заслуговує на Його нагороду – благодать Святого Духа.

Тож притча про робітників у винограднику пояснює нам, що праця – це не просто вироблення чого-небудь, це не тільки фізична дія. Праці потребує, перш за все, душа. І призначення такої праці – творити добрі діла.

Творити добро ніколи не пізно. І краще пізно, ніж ніколи. З притчі випливає, що для Бога важливішою є не сам процес духовної праці, а наше бажання цією працею послужити собі, ближнім і Всевишньому.

У духовній праці найбільшою небезпекою для кожного є заздрість, тобто почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого; пристрасне бажання мати що-небудь, досягти, що є в іншого.

Заздрість є „рідною сестрою” гордині, тож і „лікуватися” від неї слід тими ж „мікстурами” – щирістю, зичливістю, а головне – вірою і любов’ю.

Поміркуй і дай відповідь:

Яку шкоду може принести заздрість іншим і самій людині?

Дехто схильний розрізняти заздрість білу (доброзичливу) і чорну (злобну). Чи погоджуєшся ти з такою думкою?

Урок 13. Плекаймо свої таланти

Ключовий вірш із Біблії: «За кожне пусте слово, яке скажуть люди, - дадуть відповідь судного дня за нього» (Мт. 12:36).

Запам’ятай нові слова і поняття

Здібності – уміння і схильності людини до певного виду діяльності.

Подвижництво - самовіддане використання людиною своїх здібностей і талантів.

Талант – особливі здібності людини.

Що таке талант

Кожна людина має дар Божий. Одній вдається добре майструвати, іншій – малювати, третій – співати чи грати на інструменті. Одні пишуть, інші вправно роблять операції, треті прекрасно куховарять. А є люди, які вміють розвеселити або розрадити у важку хвилину. Комусь легко дається математика, а хтось добивається високих успіхів у спорті. Усі ці вміння людини називаються здібностями або талантами. Слово „талант” має доволі давнє походження. У Римській імперії так називали золоті або срібні монети.

Зараз же воно означає видатні природні здібності людини, уміння робити щось краще за інших. Нашому талантові, як і всьому в земному житті, завдячуємо Богові. Однак усвідомлення нашого таланту як Божого дару зовсім не означає, що в якийсь момент ми можемо „перестати грати в оркестрі життя”, тобто припинити працювати над собою, розвивати й удосконалювати свої здібності.

Поміркуй і дай відповідь:

Яке значення мало слово „талант” у давньоєврейські часи?

Чи завдячує людина талантом тільки собі?

Які таланти мали Авраам, Йосип, Мойсей, Давид, Соломон?

Що вони самі думали або казали про свої здібності?

Повчальне оповідання

Одного разу відомий диригент проводив репетицію якоїсь симфонії, у якій брали участь сотня голосів і безліч різних інструментів. В одному місці, коли весь хор голосно співав під акомпанемент органа, барабана і різних труб, флейтист подумав: „При такій голосній музиці мене не почують” – і перестав грати. У той момент диригент призупинив симфонію і голосно крикнув: „Чому ж флейта мовчить?” Чутливе вухо музиканта відразу помітило відсутність звуків флейти і тому для нього не могло вже бути довершеним, якщо хоч один інструмент не звучав.

Іноді людині здається, що її робота нікому не потрібна, що від неї нічого не залежить. Але це не так. Милосердний Господь кожного із нас наділив своєю флейтою і хоче, щоб усі вони звучали – злагоджено і гарно.

Поміркуй і дай відповідь:

Намалюй квітку рослини без пелюсток, а потім проаналізуй, який дар має кожен із ваших однокласників, виріж пелюстки і запиши на них ці дари.

Біблійна історія

Притча про таланти

Прочитай притчу і визнач її головну думку

Маючи намір відлучитися на тривалий час, один чоловік зібрав своїх робітників і роздав їм свої гроші. Одному дав п’ять талантів, другому два, а третьому один. Кожному – відповідно до його здібностей. І поїхав.

Той, якому дісталося п’ять талантів, негайно пустив їх у справу і набув п’ять нових талантів. Той, що отримав від господаря два таланти, зробив те саме і також надбав два нових таланти. А той робітник, що мав від господаря лише один талант, зробив по-іншому - закопав його в землю.

Пройшло чимало часу, і господар повернувся. Він знову зібрав своїх робітників і зажадав від них звіту про свої гроші.

Перший приніс п’ять отриманих від господаря і п’ять нових талантів. Господар радо похвалив його: «У малому ти був мені вірним, то поставлю тебе управляти великим моїм маєтком, тішся багатством разом зі мною».

Другий робітник приніс чотири таланти, і його похвалив господар і пообіцяв прилучити до своїх багатств.

Підійшов і той, що одного таланта отримав, і сказав: „Я знав, пане, що ти сувора людина. Ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я мав страх перед тобою, тому сховав пішов твого таланта у землю. Ото маєш своє”

Тоді відповів йому розсерджений пан: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати один талант людям, які міняють гроші, і, повернувшись, я взяв би своє з прибутком для себе».

І звернувся господар до слуг; «Візьміть від нього таланта і віддайте тому, що десять талантів має. Бо кожному, хто має, дасться і додасться, а хто не має, - забереться від нього і те, що він має” (Див.: Мт. 25:14-29).

Поміркуй і дай відповідь:

Що зробили робітники з грішми, які дав їм господар?

Скільки грошей заробив кожен із них?

Як господар нагородив кожного з них?

2. Чи справедливо закопати свій талант

На перший погляд, рішення пана виглядає несправедливим. Складається враження, що він заохочує різні шляхи до збагачення, більше того, потурає багатим і зневажує бідних. Але пригляньмось до біблійного тексту уважніше.

По-перше, кожному з рабів гроші дісталися задарма і не для власного користування та збагачення. По-друге, кожен із них добровільно й чесно повернув усе те, що отримав і надбав додатково.

Але Ісусова притча традиційно має символічний зміст. Господар у ній – це Господь наш Ісус Христос, робітники – це ми самі, а таланти – здібності, які маємо.

Господь дав нам одвічні (від народження) таланти, наприклад, дар молитви. Від Святого Духа ми отримуємо такі дари: мудрість, розум, страх Божий, любов, мир, милосердя.

Але нам дісталися від Господа й особисті здібності і таланти. Чи пізнали ми в собі цю здібність? Чи готові розвивати її в собі? Чи знаємо, де можемо її застосувати? Маємо обов’язково дати собі відповіді на ці питання.

Але, оцінюючи свої здібності, ми разом із тим не повинні аж надто захоплюватися ними, а тим більше хвалитися і чванитися, бо тоді гординя – найнебезпечніший ворог таланту.

Доброю „мікстурою” від переоцінювання власних здібностей стане порівняння їх із можливостями інших людей.

Поміркуй і дай відповідь:

Яке значення у твоєму житті мають дари Святого Духа – мудрість, розум, страх Божий, любов, мир, милосердя?

Самостійно знайди у журналі чи спеціальній книжці тест на виявлення здібностей і нахилів людини.

Чи об’єктивно оцінюєш ти свої можливості?

Чому гординя – найнебезпечніший ворог таланту?

Які таланти допомагали героям Біблії у їхньому подвижницькому житті?

Чи завжди талант спрямований на користь людям? Що таке „слава Герострата”?

3.Як примножити власні здібності

Головні секрети примноження власних здібностей такі:

1) не переоцінювати їх, усвідомлювати, що вони даровані Господом і Ним же можуть бути відібрані, як у нерадивого раба із притчі;

2) підтримувати свій талант постійними вправами, наполегливою працею;

3) використовувати свої здібності тільки на добрі справи в ім’я Господа і ближнього;

4) постійно молити Всевишнього про підтримку таланту, дякувати Йому за цей високий дар.

Тільки за таких умов нам вдасться не „закопати” свій талант, як зробив той самий раб із Ісусової притчі.

Повчальне оповідання

У пошуках праці один художник-портретист забрів до невеликого містечка. Там його клієнтом став обдертий, брудний, неголений пиячила, який замовив собі портрет і став позувати. Художник малював доволі довго і врешті показав готову роботу замовникові. „Герой” довго приглядався до портрета. На полотні був зображений елегантний чоловік. Гарно одягнений, з посмішкою на обличчі. Пияк ледве пробурмотів: „Але ж то не я! Я ж не такий!” – „Але то є та людина, якою ти можеш бути”, - відповів митець.

Перевір себе!

Що означає „закопати” свій талант?

Організуй у себе в класі „Свято талантів”, на якому головну увагу треба звернути не на те, як добре вдається та чи інша робота, а як ця робота, цей дар можуть посприяти у підтримці і допомозі ближньому.

Підготуй усне повідомлення „Кого з великих людей я вважаю особливо талановитим? Яку користь приніс іншим людям його талант?”

Розділ ІІІ. Етика людських взаємин у світлі Христового вчення

Урок 14. Послух і непослух

Ключовий вірш із Біблії: «Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господові приємне!» (Кол. 3:20).

Запам’ятай нові слова і поняття

Непослух – вияв гордині у ставленні до Господа чи ближніх, які бажають тобі добра.

Послух – готовність виконати волю Божу або прохання чи розпорядження тих людей, що теж виконують волю Господа.

Слухняність – готовність виконати прохання старших за віком або за посадою.

Чемність – уміння бути слухняним і ввічливим.

Біблійна історія