Притча про митаря та фарисея

Прочитай притчу і порівняй двох людей

До храму ввійшли помолитись два чоловіки. Один був фарисеєм, а другий митарем.

Фарисей, ставши посередині храму, поближче до вівтаря, молився так: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди неправедні, як оцей митар, наприклад. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!”

А митар здалеку стояв і навіть не смів звести очей до неба, тільки бив себе в груди: „Боже, будь милостивий до мене, грішного!”...

Фарисей повернувся до дому свого більш неправдивий, ніж митар, бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться. (Див. Луки 18:10-14).

2.Хто такі фарисеї і що таке фарисейство

Фарисеї у давній ізраїльській державі були не священиками, а мирянами. Вони зберігали Мойсеїв Закон і суворо дотримувались його. Серед них було багато добрих учителів Божої науки, які користувалися авторитетом серед народу. Фарисеї вірили у воскресіння, але не пов’язували його з приходом Ісуса. Водночас вони перебільшували роль церковних правил і не вірили в те, що головнішим за них є любов до Бога і до ближнього. Коли Ісус проголосив ці істини, фарисеї почали переслідувати і цькувати Його, боячись втрати свою духовну владу над євреями.

Фарисеєві з Ісусової притчі, здається, що він найкращий для Бога, тому що поститься набагато частіше, ніж того велить Божий Закон і не шкодує для Господа своїх грошей. Та коли придивитися уважно, то неважко помітити гріховність фарисея: він фактично відкупляється своїми грішми від Усевишнього, згорда розглядається по церкві замість того, щоб зосередитися на спілкуванні з Богом, а головне, не любить ближніх, засуджує їх, чваниться власними заслугами.

Митарі в Іудеї були збирачами податків. Їх серед євреїв ніхто не любив, вони вважалися безбожними, жорстокими здирниками. Так воно здебільшого й було насправді. Але персонаж притчі про митаря й фарисея не такий. Він усвідомив свій гріх. Він не тільки не схожий на інших митарів, але й на фарисея. Він стоїть здалеку, не сміє навіть голови підвести, настільки тяжкими видаються йому власні гріхи. Митар розуміє, що коли змінить своє життя, в якому вже розкаюється, то фінансово потерпить, можливо, й крах, йому важко віддати всі гроші, забрані нечесним способом від інших, але не бачить іншого способу для порятунку і тільки б’є себе у груди, виявляючи тим самим знак найглибшого жалю, і просить Бога про милосердя, яке полягає не тільки у Господньому прощенні, але й у допомозі стати на праведний шлях.

Поміркуй і дай відповідь:

Хто такі фарисеї?

Чому фарисей вважав себе ідеальним взірцем побожної, праведної людини?

Доведи, що він молився не до Бога, а до себе.

Яке переносне значення мають слова „бити себе в груди”.

Чим відрізняються фарисей і митар у своїх молитвах?

3.Як вилікуватися від гордині

Існує єдині «ліки» від гордині і самолюбства – смирення і скромність. Смиренна людина – це та, яка:

· довіряє Богові, більше за все бажає виконати Його волю; за все дякує, радіє навіть у скруті;

· переживає за свої гріхи, намагається не образити Бога хоча б найменшим із них, ніколи не забуває молитися про те, щоб звільнитися від гріха;

· не пишається нічим добрим, що в ній є чи що вона робить, бо знає, що все це – лише милість Божа, дар Божий, а не її заслуги; не старається, щоб її хвалили;

· не відповідає злом за зло; нікого не судить, до себе ставиться вимогливо, до інших – поблажливо;

· нікого не ображає, не дратує, не засмучує; і сама не ображається, не дратується, не засмучується;

· у кожній людині шанує образ Божий, любить і друзів, і ворогів; вважає всіх кращими, достойнішими за себе, але не забуває і про власну гідність; служить людям, як Самому Христу;

· не боїться нікого й нічого, але усвідомлює свою моральну відповідальність перед Богом.

Повчальне оповідання

… Славко займався уроками, коли до нього заглянув сусід Андрійко і покликав на вулицю. Довелося відмовитися від запрошення. Але, побачивши, як засмутився товариш, Ярослав запропонував: «Ти візьми велосипед, покатайся. А я швидко вийду». У сусіда очі заблищали від радості. Подякував він другові, схопив велосипеда… Та за півгодини у двері різко подзвонили. На порозі стояв Андрій, мало не плакав і ледь чутно бурмотів: «У сусідньому дворі старшокласники захотіли на твоєму велосипеді покататися. Я їм не дав. Тоді вони його відібрали і почали топтати ногами. Все, що могли, зламали або зігнули. Ось, дивись», - і Андрій показав те, що донедавна було велосипедом. Та Славко несподівано поцікавився іншим: «А тебе не зачепили?» - «Ні!» - здивувався сусід. «Слава Богу!» На Пасху тато подарував Славкові новий складний велосипед, значно кращий на попередній.

Поміркуй і дай відповідь:

Які ознаки смирення проявилися в поведінці Славка?

Як стати смиренним

Бути смиренними в побуті означає не одягатися крикливо, без смаку, а використовувати простий та зручний одяг, який налаштовуватиме на навчальну працю; не загромаджувати свою оселю непотрібними речами; не вимагати у батьків грошей на не зароблені нами „мобілки”, комп’ютерні ігрові приставки тощо; обмежувати себе в їжі.

Бути смиренними у поведінці - не вмикати на повен голос магнітофон чи телевізор, пам’ятаючи, що поруч сусіди, може, хочуть відпочити; ідучи вулицею, не розмахувати руками, пропускати наперед старших.

Бути смиренними у спілкуванні - намагатися якомога рідше вживати слово „я”; розповідати те, що цікавить не лише нас; не наполягати на своїй неважливій думці; не вживати у своєму мовленні брутальних слів; не принижувати інших; не глузувати.

Будьмо смиренними у спілкуванні з Богом означає змирити свою гординю; молитися, як митар у церкві, каючись у своїх гріхах і не демонструючи своєї запопадливості; відвідувати храм Божий з духовної потреби, а не із звичайного обов’язку; любити Господа більше, ніж самого себе.

Повчальне оповідання

На класних зборах шестикласники обирають старосту. Першим виступає Юрко. „Я знаю, дорогі друзі, що вас найбільше цікавить, - запевняє він. – Тому я постійно буду організовувати футбольні матчі, походи в ліс, відвідування кінотеатрів”. „Хочу підтримати кандидатуру Юрка, - додає його найкращий друг Миколка. – Він справді все уміє. Коли ж кожну справу робитимемо разом, порадившись, вислухавши всі думки, жити нам буде дуже цікаво”.

Поміркуй і дай відповідь:

За чию кандидатуру ти б голосував на цих зборах?

Урок 10. Терпіння і справедливість

Ключовий вірш із Біблії: «Терпінням спасайте ваші душі» (Лк.: 21:19).

Запам’ятай нові слова і поняття

Справедливість – винагорода праведним, смиренним і терплячим та покара грішникам, які не покаялись.

Терпіння – здатність людини переносити земні страждання: хвороби, прикрощі, знущання, самотність, матеріальні нестатки.

Терплячість – уміння не осуджувати людей за їхні недоліки і переносити незручності, пов’язані з ними.

Біблійна історія

Притча про багача і Лазаря

Прочитай притчу і визнач її головну думку

Один чоловік був дуже багатий, одягав одяг виключно з порфіри та вісону і щодня розкішно бенкетував. А біля його воріт день у день лежав убогий чоловік на ім’я Лазар, від хвороби вкритий струпами. Він готовий був харчуватися кришками, що падали зі столу багатого. І тільки пси зализували його болючі рани.

Та ось сталося, що Лазар помер і ангели віднесли його на Авраамове лоно.

За якийсь час умер і багатий. Потрапив він до пекла і, терплячи там муки, звів очі до Неба і побачив Авраама та Лазаря. І закричав багатий чоловік: „Змилуйся, отче Аврааме, наді мною і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінець свого пальця і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!”... Авраам же промовив: „Згадай, сину, про те, що ти вже прийняв за життя усе добро, а Лазар промучився біля твоїх воріт. Тепер же він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена: ті, що хочуть переходити звідси до вас, не можуть того зробити. І не можна нам перейти до вас.”.

Тоді багач почав благати: „Тож хоч пошли, отче Аврааме, Лазаря у дім мого батька. Маю п’ятьох братів, і хай Лазар пояснить їм, щоб не повторили моїх помилок у земному житті і після смерті не опинилися у місці страждань, які терплю я!” Авраам же сказав: „Не потрібно їм Лазаря. Вони мають Божі Заповіді, попередження пророків, Господню науку, і хай слухають їх!” Багач спробував заперечити: „Коли брати мої почують когось із воскреслих, то покаються”. Та Авраам відповів: „Якщо Божого Слова не слухають, то не повірять і воскреслим!” (Див. Луки 16:19-31).

Це цікаво!

Ім’я „Лазар” у давньоєврейській мові означало „Божа допомога”.

А ще в євреїв існував звичай, за яким багачі вмочували хліб у воду і витирали ним руки, ніби серветкою. Відтак цей шматочок кидали під стіл. Після гостини хліб викидали собакам, що жили біля воріт.

Поміркуй і дай відповідь:

Хто такий Авраам? Що ти знаєш про служіння Господу?

Чому Лазаря після його смерті ангели віднесли на Авраамове ложе, а багатому довелося терпіти муки у пеклі?

1. Для чого людині терпіння

Притча про багача й Лазаря пояснює нам значення терпіння в житті кожної людини. Розповідь про них побудована на протиставленні. Багач гожий і красивий, гарно вдягнений, ситий, приємний з вигляду. Але він непривабливий і страшний усередині, бо є жорстоко байдужим до страждань інших і немилосердним.

Бідняк не має нічого, лиш покритий струпами і тужить за шматочком хліба, який і то дістається швидше собакам, ніж йому. Але він красивий всередині, бо терпляче і мужньо переносить земні страждання. Він не проклинає ані багатія, ані Господа і навіть не просить Його про полегшення свого життя.

Притча навчає, що не вбогість сама собою дарує людині спасіння і святість, а терпіння у стражданнях, які ця вбогість породжує. Ісус вчить зносити наші недуги, прикрощі, нестатки, бо за них Господь обов’язково винагородить нас у вічному житті. У тому й полягає суть і призначення нашого земного терпіння.

Необхідність проявляти терпіння відчуваємо буквально на кожному кроці нашого повсякденного життя. Нас дратує те, що через балакучість співрозмовника втратили зайві хвилини на „мобільнику”. Обурюємось невихованістю сусіда по столу, який сьорбає юшку чи колупається в носі. Відповідаємо грубістю на нечемність відвідувача театру, який, запізнившись і пробираючись на своє місце, наступив нам на ногу. Висміюємо приятельку, яка одягла крикливу сукню на вечірку. Гніваємось на невдаху, який пролив сік на наш новий костюм. У таких ситуаціях важливо не піддаватися спокусі зухвало повчати приятелів та знайомих, а тим більше насміхатися з них. Краще підтримати мудрою порадою, а то й не побачити їхніх недоліків, а вдома помолитися Господу за те, щоб допоміг позбутися цих недоліків.

Проте терпіння не слід плутати з терплячістю. Терпляча людина не нарікає лише на ближнього. Людина в терпінні не нарікає і на Господа, Який послав їй непрості випробування, аби дати можливість спасти душу.

Поміркуй і дай відповідь:

Чому зі своїми проханнями багач звертається не до Лазаря, а до Авраама?

Чи можна на основі цього зробити висновок про те, що грішник покаявся?

Чому Ісус Христос якось сказав, що легше верблюдові пролізти крізь вушко голки, аніж багатому потрапити до раю?

Як може спастися багатій?

Чи можуть спастися брати багатія?

Це цікаво!

Яскравим прикладом довготерпіння було життя ченця Києво-Печерського монастиря Агапіта, який жив в ХІ столітті. Він володів таємницями народної медицини, але лікував людей не лише її засобами, а й зцілював Словом Божим. Його пацієнтами були жебраки і бідняки, бояри і князі. Але ні з кого він не брав плати за лікування, знаючи, що всяка сила людини, її талант і покликання - від Бога, а не від неї самої. Тож Агапіт дав обітницю не полишати монастирських стін, а приймати хворих тільки у святій обителі. Цієї клятви він не порушив навіть тоді, коли хворів князь Володимир Мономах. Агапіт передав йому лікувальне зілля, молився за князеве здоров’я і зцілення його душі. І княжу недугу було подолано, але сам цілитель за монастирські ворота не вийшов, бо не мав права поступитися людській силі, адже допомагав людям силою Господньою.

Поміркуй і дай відповідь:

Чим повчальна історія життя Агапіта Печерського?

Повчальне оповідання

Якось Тетянка взялася шити сукню своїй ляльці, та раптом вколола палець і з досади закинула роботу. Після обіду вона спробувала продовжити своє заняття, але стібки виходили нерівними, нитки рвалися і врешті заплуталися остаточно. На очі дівчини навернулися сльози, вона сердилася і на ляльку, і на голку, і на сукню, і навіть на яблуньку, під якою сиділа. Коли сльози почали висихати, Тетянка помітила на деревці павутинку. У той час, як дівчина захоплено розглядала роботу маленького павучка, подув вітер, і від тонкої павутинки залишились тільки обривки. Наляканий павучок утік на одну з гілок і, весь зіщулившись, сидів там доти, поки вітер не вщух. А потім розпрямив лапки, повернувся на попереднє місце і знову почав тягнути свою срібну нитку. Його рухи були незвичайно швидкими, і перед очима дівчинки почав вимальовуватися дивний візерунок. Майстра нітрохи не засмучувало те, що сталося з його першою роботою...

Поміркуй і дай відповідь:

Як би ти завершив це оповідання?

Перевір себе!

· Коли ти ідеш до церкви, однокласники насміхаються над тобою: який, мовляв, праведний. Як правильно вчинити: вступити в дискусію, промовчати а чи лагідно запросити йти разом?

· Одна учениця ніяк не хоче взятися за книжку. Як зробити: посміятися з її невігластва, розібрати на класних зборах, розповісти про корисність навчання чи переказати цікавий епізод з підручника?

· Подруга не знає, яку сукню їй одягнути на вечірку. Подумати, що це не моя справа, чи запропонувати переглянути черговий випуск журналу мод?

· Під час відзначення вашого дня народження приятель розбив ваш улюблений фужер? Посваритися, не подати вигляду, що це вас засмутило, чи пожартувати, що у вас у житті ще й не таке бувало.

· Неприємний вам хлопчак навмисне обляпав вас багнюкою ще й обізвав нечупарою. Дати здачі, поскаржитися батькам або вчительці чи простягнути руку на знак примирення, а вдома ще й помолитися за спасіння його душі?

Яку відповідь даси на такого отриманого тобою листа:

„ Рік тому зі мною сталося нещастя. Я втратила друзів і важко захворіла. Тепер, коли б я мала втішатися своїм життям, я є свідок страждань, що відвідали моє життя. Хіба Бог не дав життя для того, щоб радіти, а тим часом я дуже терплю. Чому існують страждання, якщо всі жахаються від нього? До кого маю звернутися? Не знаю, що робити. Чому Бог допустив таке? Думаю, що жити нема змісту, бо яке значення має терпіння у житті людини? ”

2.Чи можна жити по справедливості

Творець і Спаситель завжди бачить наші гріхи, сумує про те, що не розкаюємося в них, але як дбайливий садівник готовий почекати ще один сезон, дає можливість покаятися, бо тільки так можемо розраховувати на справедливість.

Щоб люди не розділилися на добрих і злих, Бог сказав Адамові та Єві: „Все вам дозволено, окрім плодів з Дерева пізнання добра і зла”. Так було оголошено формулу найвищої, Божої справедливості: дозволене все, що не заборонене. Однак змієва спокуса сатани штовхнула перших людей на первородний гріх. Кара за непослух була Божою – мудрою і справедливою: в поті чола свого здобувати хліб насущний і в муках продовжувати рід свій, тобто терпіти. Але з вини людей з’явився принцип людської несправедливості: дозволене тільки те, що дозволене. Відтоді людина мріє жити за формулою Божої справедливості, але ніяк не може відійти від принципу людської несправедливості.

Поняття справедливості тісно пов’язане з двома іншими поняттями – прав та обов’язків людини, її відповідальності за свої вчинки. У Загальній декларації прав людини, прийнятій свого часу міжнародною Організацією Об’єднаних Націй, записано, що кожна людина „має обов’язки перед суспільством”, в якому тільки й можливий „вільний і повний розвиток її особистості”. І справді, якщо суспільство, держава забезпечують людині збереження її прав і реалізацію її свобод, то людина, у свою чергу, зобов’язана підтримувати таке суспільство і таку державу, охороняти й захищати їх, сприяти вдосконаленню і розвитку. Кожна людина зобов’язана знати чинні у державі закони і дотримуватися їх, нести відповідальність за порушення. Бо тільки там, де дотримуються закони, можна говорити про існування соціальної справедливості. Але кожна людина несе відповідальність не лише за виконання державних законів, а й моральних. У жодному із державних законів не записано, що маємо вірити в Бога, ходити до церкви, молитися, але Божі Заповіді, у яких закладена Господня справедливість, спонукають нас до цього.

Часто ми хочемо справедливості вже, негайно і тільки для себе. Нам раз у раз здається, що несправедливо поставили низьку оцінку, похвалили іншого, суддя несправедливо провів футбольний поєдинок. Але не забуваймо про те, що саме у випробуваннях і стражданнях виявляється Господня любов до нас, тому маймо терпіння, не зазнавши справедливості на землі, дочекатися їх у житті вічному.

Поміркуй і дай відповідь:

Які права має людина перед Господом?

Де Небесний Отець визначив наші обов’язки і правила життя?

Чому надуживання власними правами неминуче призводить до порушення прав іншого?

Чому дотримання прав ближнього і виконання власних обов’язків вимагає від нас терпіння?

Чи справедливо терпіти і страждати?

Урок 11. Відповідальність за вчинки

Ключовий вірш із Біблії: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього і вимагатимуть; а кому довірено багато, від того більше жадатимуть» (Лк. 12:48).

Запам’ятай нові слова і поняття

Відповідальність – виконання людиною певних зобов’язань, які ставлять перед нею інша людина, суспільство, Бог.

Вчинок – певна дія людини.

Намір – рішення людини зробити що-небудь, досягти результату.

Покарання – реакція держави, батьків, Бога на порушення людиною моральних зобов’язань чи правил співжиття, яка обмежує права цієї людини.

1. Як розрізнити добрі і погані вчинки

Усе наше життя складається з певних вчинків. Тільки протягом одного дня ми можемо допомогти однокласнику у розв’язку незрозумілої йому задачі і провідати в лікарні хвору бабусю, посваритися з кращою подругою і розбити м’ячем сусідське вікно, поприбирати у квартирі і зіпсувати телевізор.

Як правило, вчинки супроводжуються добрими намірами.

Наприклад, хотілося довести подрузі, що львівські цукерки смачніші за київські, а та образилася, бо її мама працює на фабриці «Рошен».

Думав знайти новий канал «Дискавері», який залюбки дивилися б і дорослі, і діти, але ненароком зіпсував пульт управління.

Грав у принциповому поєдинку на перемогу, а м’яч чомусь замість воріт полетів у вікно.

Поспішала провідати бабусю в лікарні і перебігла вулицю на червоне світло.

Прибираючи в кімнаті у мами, викинула папірець із важливим для неї номером телефону.

Тож у кожному вчинку маємо пам’ятати не тільки про наш намір, але й про відповідальність за його результати. Далеко не завжди легко розібратися, які наслідки матиме наш учинок.

Випадково кинули недогорілий сірник у відро із сміттям – і зчинили пожежу.

Розпочали репетирувати вдома пісню до конкурсу – і накликали на себе гнів сусідки, яка відпочивала після нічної зміни.

Плануючи який-небудь вчинок, слід пригадати батькові або материні настанови, звернутися в молитві за порадою до Господа. Це ніколи не пізно зробити й тоді, коли ви вже зробили недобрий вчинок. Набагато гірше, якщо ви нічого не зробите для того, щоб поправити його наслідки. Недобре вчинить водій, який зіб’є на дорозі пішохода, але він ще може надати йому першу медичну допомогу, викликати швидку, підсобити родичам на лікування, помолитися за здоров’я потерпілого. Значить Божий голос добра переміг у ньому голос зла.

Біблійна історія

Притча про кукіль

Прочитай притчу та подумай, що таке кукіль

Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на своєму полі. А коли люди спали, прийшов його ворог і насіяв куколю (бур”яну) поміж пшеницею. Коли зерно випустило колос, тоді показався і кукіль. Прийшли господареві робітники і кажуть панові: «Пане, ти ж добре насіння сіяв на своєму полі! Звідки ж узявся кукіль?» Господар відповів: «Мій недоброзичливець, напевно, зробив це». Тоді робітники запропонували: «То ми підемо і повиполюємо бур’ян?» «Ні, - заперечив господар. - Виполюючи кукіль, ви можете вирвати разом з ним і пшеницю. Хай поки разом ростуть аж до жнив, а тоді я накажу женцям зібрати спочатку кукіль, пов’язати його у снопки і попалити; а тоді тільки зібрати пшеницю і завезти її до моєї клуні» (Див.: Мт. 13: 24-30, 36-39).

Поміркуй і дай відповідь:

Які образи притчі символізують добро і зло?

Як Христос пропонує зробити вибір між добрими і злими вчинками?

Повчальне оповідання

Мати мала одного сина. Виховувала його сама, бо була вдовою. Віддавала йому всю ласку і любов, але син не слухав маму. Часто перебував у непристойному товаристві. Мати спочатку просила сина не чинити так, але намарно. Тоді жінка почала молитися. Одного вечора син побачив маму перед образами на колінах. Вона настільки втомилася, що заснула. Тоді син упав біля матері і почав цілувати її. Він припинив пиячити, залишив своє погане товариство.

Поміркуй і дай відповідь:

Як матері вдалося подолати зло, що опанувало її сином?

Як по-іншому могли розгортатися події?

Чому добро у будь-якому разі перемогло б?

2. Чому завжди слід бути готовим до відповідальності за свої вчинки

Упродовж усього життя ми маємо усвідомлювати, що Господь – наш добрий, люблячий Небесний Отець, але гріхи кидають нас в обійми сатани, який є лютим, жорстоким, безжальним.

Тим не менше Всевишній надалі залишає нас перед вибором. Для Нього справжньою дорогоцінністю є кожен добірний колосочок, кожна незіпсована зернина, кожна праведна душа, кожен добрий вчинок. Він, як дбайливий господар, повторює: „Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. Господь забороняє діяти ангелам-женцям, нашим хоронителям. Навіть їм, Своїм слугам, Він не дозволяє судити і наводити порядок.

Життя людини на землі – це випробування, мандрівка, залежно від якої ми отримаємо вічне життя. Бог не карає злих, щоб разом із ними не терпіли і добрі люди.

Господь Сам вирішить, коли прийде час жнив і все розсудить Сам. Лиш тоді ангели-женці зможуть відділити зерно від кукілю, праведника від грішника, синів Царства Небесного від синів лукавого. І зробить Він це під час Суду Божого, страшного для тих, хто чинив зло і заслужив на покару власного сумління, яке більше не дріматиме в ньому, і щасливого для того, хто страждав заради інших і задля Бога. Зло буде покаране – рано чи пізно, коли – не знає ніхто, тому маємо бути готові до Суду Божого в будь-яку хвилю.

Перевір себе!

Як розуміти зміст народного прислів’я: „Що посієш, те й пожнеш”.

Перекажи і поясни зміст притчі за опорною таблицею:

Як розуміння притчі про кукіль допоможе тобі змінити своє життя?

Урок 12. Працелюбність. Винагорода за працю

Ключовий вірш із Біблії: «Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу» (Еф.6:6).

Запам’ятай нові слова і поняття

Працелюбність – позитивна якість характеру, що характеризує людину, яка витрачаючи розумові, фізичні та духовні сили бере участь у створенні матеріальних та духовних цінностей.

Заздрість – невдоволення від того, що не маєш того, що мають інші.

1. Чому праця облагороджує людину

У вільній, творчій праці в ім’я Господа, на благо людей і суспільства найповніше розкриваються здібності і можливості людини, утверджується її особистість. Разом з тим праця є й головним засобом розвитку людини. Насамперед у трудовій діяльності удосконалюються фізичні й розумові здібності, відточуються вміння та навички, цінуються допомога інших людей, час. І навпаки, підневільна праця людини, яка є лише додатком до машини і змушена цілий день повторювати ті самі операції, морально чи фізично калічить людину.

Повчальне оповідання

Олесь Гончар

Соняшники

Двері відчинилися, і до кабінету несміливо вступила огрядна дівчина в чорному шерстяному жакеті, запнута сніжно-білою хусткою.

- Оце, Меланіє, наш шановний гість, скульптор зі столиці, - заговорив сільський голова. – Він хоче ліпити тебе для виставки.

Скульптор стежив за дівчиною з нещадною зухвалістю митця. Меланія мовби навмисне заповзялася розвінчати всі його творчі задуми. Трималася вимушено, силувано й незграбно, криво посміхаючись і затуляючи губи хусточкою. Спочатку це тішило, згодом уже починало дратувати. Художник провів у селянки кілька днів, але так і не зміг її розворушити, не зумів „упіймати образ”. Пригнічений творчою невдачею, вирішив, не попрощавшись з „героїнею”, утікати з села. Але те, що він побачив по дорозі, приголомшило й осліпило скульптора: на широчезній рівнині, скільки сягає зір, яскраво золотились соняшники. Стояли до самого обрію, пишноголові, стрункі й незліченні, випромінювали світло своїми жовтогарячими коронами. Аж ось із глибини золотих плантацій білою чаєчкою виринула чиясь косинка, за нею з’явилась друга, третя. Дівчата рухалися міжряддями, і там, де вони проходили, з соняшниками творилось щось дивовижне. Втрачаючи свій царський дрімотний спокій, вони зненацька оживали, золото та рілля, здавалось, летіло стрімголов назустріч одне одному і, з’єднавшись на мить у поцілунку, знову пустотливо розліталось врізнобіч. У передній із дівчат скульптор впізнав Меланію. Щось майже величне було зараз в її поставі, в погляді, в рухах. Не йшла, а ніби напливала із золотого духмяного моря, гордо випроставшись, легко й ритмічно подзвонюючи у свої золоті литаври. Обличчя натхненно розшарілося і стало мовби тоншим, інтелектуальнішим, багатшим. Де взялась і врода, і характер, і чиста ідеальна чарівність ліній! Скульптор відчув раптом, як наяву молодіє, як уміння й обдарованість знову повертаються до нього. Запам’ятати, вхопити, виліпити! Отут, зараз, в цю мить!..

Поміркуй і дай відповідь:

Що допомогло героєві оповідання „упіймати образ” Меланії Чобітько?

Як ви розумієте слова видатного українського письменника і кінорежисера: „Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді”?

2.Чи будь-яка праця приємна і почесна

Праця завжди була невід’ємною частиною життя людини. Коли Адам і Єва жили у раю, праця була для них приємною втіхою. Але через гріх вона втратила таке забарвлення. Сказав Бог до Адама: „В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято” (Бут. 3:17-19).

Але і в тяжкій праці Господнє милосердя не покинуло людину. Бог дав їй здібності і таланти – головні засоби до її життя і праці. Мама доглядає дітей, варить їсти. Тато майструє, аби зробити умови життя сім’ї більш зручними. Працювати мають навіть найменші члени сім’ї. Маленький братик може застелити своє ліжечко, сестричка – заплести косички, старший брат допомагає молодшим у навчанні, сестра прибирає у домі.

Кожен має певну ділянку трудової діяльності: один будує, другий працює на полі чи коло господарства. Інші шиють, вишивають, гарно малюють, співають, складають музику вірші. Треті навчаються.

Різні здібності і таланти є дарами Святого Духа нам. Одному дано дар творити руками своїми, а іншому - талант до мудрого слова; третього Дух Святий наділив здібністю до знання. Хтось отримує талант знати мови, а хтось – навчати мов.

Праця кожного потрібна і почесна. Гріхом є неробство, ухиляння від праці. Хто не працює, той не їсть, навчав апостол Павло, а тому, що багато хто просто метушиться, не працює, а тільки робить вигляд.

Поміркуй і дай відповідь:

Як ти розумієш слова апостола Павла?

Повчальне оповідання

Л.Нечаєв

Як покататися на конику

Навесні, як тільки потеплішало, Дмитрика відвезли в село. „Дідусю, - попросив хлопчина незадовго, - покатаєш мене верхи на коникові?” – „А ти зумієш?” – „Це дуже просто! Я вже катався. У нас у місті біля цирку конячок напрокат дають. Мама заплатила гроші – і мене покатали”. Дідусь тільки посміхнувся у вус: „У нас, голубе, не за гроші – за інше катають. Зранечку і дізнаєшся...” Наступного дня, коли дідусь і Петрик прийшли до конюшні, хлопчина відразу ж застрибав: „Сади мене швидше на Чижика”. – „Почекай, почекай. Ти поснідав?” – „Та поснідав, поснідав!” – нетерпляче відповів Дмитрик. „А Чижик ще не снідав. Давай нагодуємо його”. Дмитрик приніс коневі пахучого сіна і знову повернувся до дідуся: „Ну, поїхали, чи що?” - „А ти вмився?” – „Звичайно, вмився!” – „І Чижик любить митися”. Коли разом причепурили конячку, дідусь нарешті одягнув на Чижика вуздечку, всадив на нього Дмитрика – і коник пішов крокувати. Покатався хлопчик – задоволений до бабусі в хату побіг про все розповісти. А дідусь: „Зачекай, зачекай! Тебе бабуся по голівці гладила?” Провів Дмитрик долонею по чубові Чижика і засміявся від задоволення. „От і добре, - сказав дідусь. – Послужили ви одне одному...”

Поміркуй і дай відповідь:

У чому повчальний зміст оповідання?