Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Вимоги до особистісних і проф..якостей завідуючого днз.
Ознаками управління кінця XX–XXI століть є раціоналізація, гуманізація, системність та концептуальність управління. Людина перестає бути засобом управління і стає його метою. У зв’язку з цим актуальною є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі управління. Особливості суспільного життя ставлять жорсткі вимоги до особистісних та професійних якостей менеджера освіти. В управлінні існує людиноцентристський підхід, що має предметом дослідження особистість людини (керуючого та керованого) (Р.Шакуров, В.Лазарєв, Н.Немова, П.Третьяков, Ю.Конаржевський, Т.Шамова та ін.). Сутність людиноцентристського підходу полягає в тому, що центром уваги в управлінні стає людина. Даний підхід спирається на теорію і практику менеджменту, в якому досить добре розроблена поведінкова сторона діяльності менеджера, що орієнтується у своїй роботі на повагу, довіру, успіх [12]. Особистісний (людський) фактор – це складний сплав ділових якостей, спрямованості інтересів, ціннісних орієнтацій спеціаліста, його емоційних та психічних станів; проявляється цей фактор у повсякденній взаємодії, співробітництві, спілкуванні з колегами, учнями, в організації різних видів пізнавальної та культурно-дозвільної діяльності, в оціночних судженнях, в особистих симпатіях і антипатіях, у прийнятті та реалізації рішень, у багатьох найтонших нюансах, з яких складається професійний, діловий портрет менеджера, стиль його професійної діяльності і взаємовідносин з педагогічним колективом, учнями та їх батьками, з різними державними та громадськими організаціями [11, с. 88]. Серед особистісних особливостей виділяються: лідерство, впевненість у собі, наполегливість та вміння переконувати, прагнення взяти відповідальність на себе. Серед динамічних особливостей психічних процесів найбільш важливими є здатність до тривалої напруженої роботи, вміння “тримати удари” та швидко включатися в нову діяльність. А.Кондратенков уважає, що головними особистісними характеристиками вчителя, які є ціннісними орієнтирами його професійної діяльності, виступають “щедрість душі, любов і постійний інтерес до дітей, готовність віддавати усі свої сили їх розвитку” [5, с. 27]. Шакуров визначив п'ять груп взаємопов'язаних психологічних рис: Перша риса — повага до людей; Друга риса -— колегіальність; Т ретя риса — ділова спрямованість; Четверта риса — новаторство; П'ята риса — вимогливість. Особистість менеджера постає як система, що сама розвивається і регулюється, цілеспрямована активність якої в професійній сфері піднімається на рівень свідомої діяльності, якаобирає сама собі цінності. Але для цього необхідні принаймні такі умови: наявність професійних цілей, установок, ідей, задумів, потреб, пов’язаних з виконанням місії менеджера; достатньо розвинуті сутнісні сили, що дозволяють здійснювати формуючий вплив, свобода вибору у здійсненні своїх планів; моральна позиція, яка орієнтує на використання технологій навчання й виховання лише на благо людини тощо [11, с. 94-95]. Згідно з принципом особистісно-діяльнісного підходу для саморозвитку особистості менеджера освіти важливим є усвідомлення керівником певної суперечності між вимогами до нього з боку професійної управлінської діяльності і реальним рівнем його розвитку. У такому випадку суперечність між усвідомленою потребою відповідати вимогам професійної управлінської діяльності та реальним рівнем стає психологічним механізмом, рушійною силою розвитку особистості керівника освіти. Взагалі розвиток особистості – це завжди саморозвиток. Взаємодія особистості як неповторної індивідуальності з діяльністю керівника як об'єктивно виробленою системою управлінських функцій створює індивідуальний стиль керівництва. Аналізуючи практику управлінської діяльності, можна стверджувати, що в менеджменті в освіті здійснюється формування індивідуального стилю керівництва, тобто такої системи взаємопов'язаних дій особистості керівництва навчального закладу, яку він застосовує як управлінець-професіонал для досягнення мети управління через гармонізацію вимог діяльності та індивідуальних властивостей його особистості. Саме цією гармонізацією діяльності управління і особистості кожний керівник, з одного боку, адаптує свою особистість до вимог діяльності, а з іншого — оволодіває, оптимізує способи, прийоми, засоби діяльності. Індивідуальний стиль діяльності сприяє, таким чином, усуненню можливої суперечності між діяльністю та особистістю. У співвідношенні цих явищ прослідковується реалізація особистісно-діяльнісного підходу. Але залежно від усвідомлення керівником проблем своєї роботи, її позитивних та негативних рис доцільно розглядати свідоме вироблення індивідуального, авторського стилю управління, хоч розуміється, що риси індивідуального стилю закономірно властиві кожному керівникові як неповторній індивідуальності. Ефективними чинниками, що впливають на стиль керівництва, є такі: • психофізіологічні та особистісні якості керівника колективу. Особистість керівника — це той «реактор», в якому «переплавляються» всі об'єктивні, зовнішні впливи, а також відбиваються особливості керованого ним колективу. Після такого «переплавлення» формується стиль керівництва, що є неповторним так само, як неповторна і особистість керівника; • психофізіологічні та особистісні особливості підлеглих — вікові, статеві, особливості темпераменту морально-вольові якості, характер, потреби; • соціально-психологічні особливості колективу: морально-психологічний клімат, згуртованість, підготовка до праці, ціннісноорієнтаційна єдність, дисциплінованість, рівень суспільної думки; • компетентність керівника, тобто та якість його особистості, що допомагає свідомо виробляти найкращий стиль керівництва на основі досвіду, знання науки управління, психолого-педагогічної озброєності, наукового та загальнокультурного світогляду; · обізнаність керівника з особливостями колективу, яким він керує, що допомагає обрати стиль керівництва і який найкраще відповідає конкретним умовам праці колективу та керівника. Пропонуємо для порівняння основні компоненти змісту діяльності вихователя та менеджера з метою виявити те спільне, що дозволить підсилити елементами менеджменту професійну підготовку педагога.
Date: 2016-07-25; view: 541; Нарушение авторских прав |