Лісовиробничий комплекс

Лісовиробничий комплекс — це міжгалузеве утворення в межах України, що об'єднує лісові галузі (від вирощування та експлуатації лісу до глибокої переробки деревини) з метою раціонального використання сировини і відходів. Різні галузі і підгалузі лісопромислового комплексу розвиваються на базі основної сировини — деревини, вони пов'язані з багатьма міжгалузевими комплексами.

Україна не має достатніх запасів лісових ресурсів, які служать базою для розвитку лісопромислового комплексу. Загальна площа лісового фонду становить близько 10 млн.га. Лісистість території України складає понад 14%, що значно менше від лісистості ряду країн Європи. Так, у Польщі ліси займають 28,7% площі території, Німеччині — 29%, Румунії — 28,1 %, Франції — 27,8% [12,с.271].

Ліси розміщені дуже нерівномірно. До найбільш лісистих належать карпатські області (Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька), області мішано-лісової зони (Волинська, Рівнен­ська, Житомирська). В Українських Карпатах зайнято лісами понад 40% площі, а в Кримських горах — 32%. У зв'язку з тим, що у повоєнні роки інтенсивно вирубувались стиглі ліси, їх площа значно менша від оптимальної. Сьогодні стиглий ліс займає всього 7%, пристигаючий — 10%, середньовіковий — 38%, а молодняк — 45% від загальної площі лісів України. В порідному складі лісів переважають хвойні ліси (сосна, ялина, ялиця) та твердолистяні породи — дуб, бук, явір, ясен, клен. У меблевій промисловості використовується деревина черешні і груші.

Ліси України виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Значні їх площі відведені під заповідники, природні національні парки, заказники. Деревину в лісах заготовляють при проведенні лісовідновних рубок стиглого лісу та різних лісогосподарських заходів. Більшість лісових маси­вів мають обмежене експлуатаційне значення.

Лісовиробничий комплекс України об'єднує такі підкомплекси:

лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий та лісохімічний. Кожен підкомплекс охоплює ряд галузей, що функціонують в процесі виробництва різних видів продукції.

В лісогосподарському підкомплексі виділяють лісове господарство та лісозаготівельну промисловість. Лісове госпо­дарство сьогодні набуває особливої актуальності, воно забезпечує розширене лісовідтворення, лісовпорядкування та захист і охорону лісів. Однак Україна задовольняє свої потреби у лісосировині на третину і змушена закуповувати щорічно деревину та її продукти в сусідніх країнах. Лісозаготівельна промисловість заготовляє деревину та здійснює її первинну переробку. Основними лісоза­готівельними районами є Українські Карпати та Полісся.

Деревообробний підкомплекс представлений лісопильною, фанерною, меблевою галузями, а також виробництвом деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит та будівельних деталей з дерева. Ці галузі розвинені на всій території України, але основ­на їх частина зосереджена в межах карпатських та поліських об­ластей. Найбільшими центрами лісопильної промисловості є Чернівці, Берегомет, Вигода, Надвірна, Брошнів, Рожнятів (Прикарпаття); Рахів, Тересва, Свалява (Закарпаття), Сколе;

Стрий (Львівщина); Ківерці, Костопіль, Сарни, Ковель, Камінь-Каширський (Полісся). Підприємства фанерної промисловості зосереджені у Львові, Оржеві, Костополі, Чернівцях, Києві.

Майже половина працюючих у лісопромисловому комплексі зайнята у меблевій промисловості. Найбільші центри галузі — Київ, Харків, Львів, Ужгород, Мукачеве, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк. Виробництво деревно-стружкових плит сконцентроване в Костополі, Сваляві, Тересві, Брошневі, Києві та ін. Центрами виробництва будівельних матеріалів з дерева є Київ, Харків, Запоріжжя, Кривий Ріг, Чернівці та ін.

Целюлозно-паперова промисловість розвинена в Україні недостатньо. Найбільшими підприємствами виступають: Жида-чівський картонно-паперовий комбінат (Львівська обл.), Рахівська картонна фабрика (Закарпатська обл.). Херсонський целюлозний завод. Виробництво целюлози в Україні, починаючи з '1991р., значно скоротилось, зменшився також випуск паперу і картону.

Лісохімічний підкомплекс охоплює ряд галузей, що зайняті хімічною переробкою деревини і тяжіють переважно до лісосировинних районів. На основі гідролізного виробництва одержують гідролізний спирт (гідроліз деревини), а також цінні побічні продукти — фурфурол, білкові (кормові) дріжджі, метиловий спирт і скипидар. Лісохімічні виробництва базуються на термі­чному розкладанні деревини (суха перегонка), в результаті чого одержують деревне вугілля, підсмольну воду, з якої виділяють такі продукти, як оцтова кислота і метиловий спирт. Найбільш потужна група лісохімічних підприємств склалася в Закарпатській області (Свалявський, Перечинський, Великобичківський лісохімічні комбінати). Великі підприємства працюють у Києві, Запоріжжі, Білгороді- Дністровському. Вони використовують відходи сільсько­господарського виробництва (качани кукурудзи, лушпиння соня­шнику) в гідролізній промисловості і виробляють кормові дріжджі та іншу продукцію. Значними центрами лісохімії є також Славута Хмельницької обл. та Вигода Івано-Франківської обл.

Галузі лісовиробничого комплексу України зосереджені переважно у двох великих районах — Поліському і Карпатському, а також у деяких центрах, що знаходяться поза межами цих райо­нів.

Поліський район охоплює територію північних областей правобережної частини України з сосновими, дубовими, бере­зовими і вільховими породами дерев. Тут розвивається лісопильна, меблева, целюлозно-паперова, лісохімічна, каніфольна, хвоє-переробна галузі. Головні лісопромислові центри району — Костопіль, Житомир, Київ, Чернігів, Новоград-Волинський. Целюлозно-паперова промисловість розвивається у Понінці та Малині.

Карпатський район сформувався на базі лісових ресурсів Карпат, що простягаються на території Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей. Головними промисловими галузями району є: меблева, целюлозно-паперова, лісохімічна, фанерна, виробництво оцтової кислоти, клею для меблевої і фанерної промисловості. Найбільші лісопромислові центри району: Жидачів (виробництво целюлози, паперу і картону); Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, Брошнів, Свалява (виробництво меблів); Свалява, Перечин, Великий Бичків (лісохімія); Рахів (виробництво картону).

Розвиток лісопромислового виробництва у перспективі зале­жатиме у великій мірі від наявності деревної сировини. В Україні запаси деревини незначні, тому необхідно вишукувати резерви шляхом вивільнення частини ресурсів і використання у вироб­ничому циклі різноманітних замінників. Це дасть можливість збільшити виробництво найнеобхідніших напівфабрикатів та готових виробів.

Запитання і завдання

1 Охарактеризуйте основні лісосировинні райони України.

2 Назвіть основні структурні ланки лісовиробничого комплексу.

3 В яких районах розмінуються основні виробничі комплекси деревооб­робної промисловості?

4 Які виробництва охоплює лісохімічний підкомплекс?

5 Порівняйте спеціалізацію Карпатського і Поліського лісопромислових районів.