Машинобудівний комплекс

Машинобудування і металообробка охоплює кілька десятків спеціалізованих галузей, подібних за своєю технологією і вико­ристанням сировини. Крім того, до складу цього міжгалузевого комплексу входить «мала металургія» — виробництво сталі й прокату на машинобудівних підприємствах. Комплекси галузей машинобудування розглядаються в межах держави, економічних районів, підрайонів і навіть окремих міст. Вони є складними мі­жгалузевими утвореннями, які відрізняються широким розвитком зв'язків на основі виробничого кооперування. Зв'язки машино­будування з іншими галузями і міжгалузевими комплексами — це одна з важливих умов функціонування господарських комплек­сів економічних районів. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей, машинобудування забезпечує комплексну механізацію й автоматизацію виробництва, реалізує досягнення науково-технічного прогресу. Особливо важлива роль у цьому зв'язку належить верстатобудуванню, виробництву обчислювальної техніки та електротехнічній промисловості.

Машинобудівний комплекс України характеризується склад­ною галузевою структурою. Залежно від цільового призначення випущеної продукції всі галузі машинобудування поділяють на такі основні групи: енергетичне, транспортне, сільськогосподар­ське, будівельне-дорожнє, виробництво технологічного устатку­вання для різних галузей промисловості та ін. Кожна група об'єд­нує декілька галузей, подібних за використанням сировини і технологією виробництва.

Функціонально будь-який машинобудівний комплекс може бути розчленований за стадіями технологічного процесу на заго­товку, механічну обробку і складання. Заготовка представлена спе­ціалізованими підприємствами і в значній мірі роздрібненими цехами невеликої потужності при машинобудівних заводах. Тому очевидно, що в машинобудівних комплексах окремих регіонів необхідно підвищувати концентрацію і поглиблювати спеціа­лізацію заготівельних виробництв. Завдяки цьому досягається про­порційність розвитку окремих технологічних стадій єдиного виробничого процесу. Недостатній рівень концентрації випуску спеціалізованих виробів є причиною тогою що цілий ряд машино­будівних підприємств змушені виробляти їх у себе з підвищеними затратами праці і матеріальних засобів. Враховуючи це, необхідно дотримуватись ефективного розміщення підприємств машино­будування, раціонального поєднання складальних підприємств із спеціалізованими заводами, що випускають вузли і деталі для ви­користання у машинобудуванні.

Розміщення підприємств машинобудування залежить від багатьох факторів. Так, ряд галузей тяжіє до металургійних баз у зв'язку з високою металомісткістю їх продукції, інші розвиваються в районах високої технічної культури з достатньою кількістю кваліфікованих кадрів робітників. Переважна більшість вироб­ництв машинобудування зосереджена в районах споживання готової продукції. Останні мають значні переваги порівняно з іншими районами, бо у машинобудуванні витрати сировини на 1 т готової продукції становлять у середньому 1,3 — 1,5 т, а затрати на транспортування будь-якої машини набагато вищі, ніж затрати на транспортування металу, що використовується для її вироб­ництва. Тому досить часто зустрічаються випадки, коли навіть металомісткі виробництва розміщуються в районах споживання.

Оптимальні умови для розвитку машинобудівних комплексів складаються в тих районах, де джерела сировини збігаються з міс­цями споживання готової продукції". При цьому значно скорочую­ться транспортні витрати на перевезення сировини (металу), машин і устаткування, встановлюються міцні виробничі зв'язки між підприємствами машинобудування і чорної металургії. Відходи машинобудування широко використовуються металургійними підприємствами, які спеціалізуються на випуску тих сортів металу і литва, що необхідні машинобудівним заводам.

Розміщення машинобудування і формування машинобудівних комплексів залежать від розвитку спеціалізації і кооперування. Зав­дяки цим двом формам суспільної організації виробництва відо­соблюються окремі галузі, досягається чіткий розподіл праці між підприємствами всередині окремо взятої галузі і між різними га­лузями. На основі різних форм спеціалізації виробництва можна виділити такі групи галузей машинобудування: 1) предметної спе­ціалізації (енергетичне, транспортне, сільськогосподарське маши­нобудування тощо); 2) подетальної спеціалізації (виробництво підшипників, запасних частин для різних деталей); 3) техноло­гічної спеціалізації (виробництво литва, ковальсько-пресових апаратів та ін.); 4) здійснення ремонтних робіт.

Функціональне призначення виділених груп галузей докорінно відрізняється. Галузі предметної спеціалізації розвивають широкі зв'язки щодо збуту продукції у вигляді готових виробів. Тому підприємства цих галузей мають чітко-виражену споживну оріє­нтацію. Для галузей технологічної і подетальної спеціалізації ха­рактерні виробничі зв'язки, на основі яких можна досягти обслу­говування потреб одного великого регіону або декількох регіонів. Поглиблення подетальної і технологічної спеціалізації виробництва веде до змін у розміщенні машинобудівних підприємств і до роз­витку виробничого кооперування. Збільшується кількість підпри­ємств-суміжників, які забезпечують роботу головних заводів — інтеграторів виробництва. Подетальна спеціалізація набула широ­кого розвитку в автомобілебудуванні, тракторо- і комбайнобудуванні, у приладобудуванні, радіоелектронній промисловості та в інших галузях. У результаті подетальної спеціалізації підприємств-суміжників зростає частка напівфабрикатів у собівартості готової продукції головних заводів. При цьому для машинобудування характерні виробничі зв'язки по лінії кооперування з багатьма галузями промисловості, зокрема з хімічними виробництвами, підприємствами текстильної та лісової промисловості.

Необхідно відмітити, і що подетально і технологічно спеціа­лізовані підприємства-суміжники часто розміщуються у невеликих містах і поселеннях міського типу, з тим, щоб раціональніше ви­користати трудові ресурси. Головні підприємства розміщуються, як правило, у великих промислових центрах. Такий характер розміщення, наприклад, характерний для великих промислових агломерацій — Київської, Харківської, Дніпропетровсько-Дніп-родзержинської, Донецько-Макіївської, Львівської, Одеської та ін.

Характерною особливістю територіальної організації маши­нобудування є формування локальних машинобудівних комплексів на основі кооперування виробництва. Локальні комплекси вини­кають там, де промислові підприємства об’єднані спільністю транспортно-географічного положення, виробничої інфрастру­ктури і взаємними виробничо-вкономічними та виробничо-техно­логічними зв'язками. Деякі автори обмежують територію локальних комплексів рамками окремо взятого міста (територіально-промис­лового центру), інші вважають, що це утворення може форму­ватися в межах територіально-сумісних декількох промислових центрів і пунктів. При цьому в обох випадках підкреслюється, що головною ознакою комплексів є наявність міцних зв'язків між підприємствами машинобудування, що сприяє їх взаємодії.

Розглядаючи машинобудівний комплекс як складне міжгалузеве утворення, необхідно дотримуватися класифікації всіх галузей за особливостями їх розміщення і ступенем розчленування техно­логічного процесу. Виділяють такі групи об'єднаних галузей:

важке машинобудування; загальне машинобудування; середнє машинобудування; виробництво точних машин, механізмів, приладів і інструментів; виробництво металічних виробів і заготовок; ремонт машин і устаткування.

Група важкого машинобудування охоплює виробництво металургійного, гірничого і підйомно-транспортного устатку­вання, енергетичних блоків (парових котлів, атомних реакторів, турбін і генераторів), а також інших металомістких і великога­баритних виробів. Підприємства важкого машинобудування мають повний виробничий цикл, який охоплює заготовку, меха­нічну обробку і складання готових виробів. Переважна їх біль­шість розміщується у металургійних базах або поблизу них, а в деяких випадках орієнтується і на райони споживання (мал. 7).

Найбільшим підприємством важкого машинобудування в Україні є Новокраматорський завод (м. Краматорськ Донецької області). Тут випускається устаткування для металургійних заво­дів та для гірничорудної промисловості, ротори для турбін, крокуючі екскаватори, прокатні стани, важкі металорізальні верс­тати. Другим великим підприємством у Донбасі є Горлівський машинобудівний завод, що виготовляє устаткування для вугільних шахт та інші складні машини для різних галузей гірничої промис­ловості. Центрами важкого машинобудування є Донецьк, Луганськ, Харків, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Маріуполь і ряд інших. Більшість заводів важкого машинобудування тяжіють до центрів виробництва металу і до споживачів готової продукції. Серед найбільших підприємств енергетичного машинобудування виділяється Харківський турбінний завод, що є головним виро­бником турбін потужністю до ]. млн. кВт. Потужне підприємство важкого машинобудування розміщене у металургійному центрі Приазов'я — Маріуполі. Тут виробляють устаткування для мета­лургійної і вугільної промисловості, будівельної індустрії, автомо­більної і шляхової промисловості. Виробництво металургійного устаткування, важких пресів, металоконструкцій зосереджено у містах Придніпров'я — Дніпропетровську, Кривому Розі і Мар­ганці. Чимало центрів випускають устаткування для хімічної і нафтохімічної промисловості. Зокрема, Сумське машинобудівне виробниче об'єднання виробляє технологічні лінії для азотно-тукової промисловості, устаткування для компресорних станцій;

виробниче об'єднання «Більшовик» у Києві спеціалізується на виробництві устаткування для переробки полімерних матеріалів;

Дрогобицький долотний завод випускає інструмент для буріння нафтових і газових свердловин.

Необхідно відмітити, що 85% усієї продукції важкого машино­будування України випускається у Донецькому, Придніпровському та Північно-Східному райони. Причому понад 60% її вироб­ництва припадає на Донбас.

Група загального машинобудування представлена підпри­ємствами, що займаються складанням металевих конструкцій та виготовленням великих за розмірами заготовок. До неї відносяться такі важливі галузі: транспортне машинобудування (без автомо­білебудування), виробництво технологічного устаткування для промисловості (крім легкої і харчової) і будівництва, сільсько­господарське машинобудування (без тракторобудування).

Одна з провідних галузей — локомотиво будування. Головне підприємство — Луганський тепловозобудівний завод, що ви­пускає магістральні тепловози. З ним кооперується Харківський завод транспортного машинобудування. Ряд заводів здійснюють ремонт тепловозів, вони розміщені, як правило, у великих заліз­ничних вузлах.

У тісному зв'язку з локомотивобудуванням розвивається ваго­нобудування. Воно представлено заводами: у Маріуполі (металеві вагони-цистерни), Кременчуці (Крюковський завод велико­вантажних піввагонів), Дніпродзержинську (вагони для переве­зення руди і вугілля), Стаханові (промислові вагони).

Суднобудування спеціалізується на будівництві суден різного призначення — морських, океанічних, річкових та комбінованих типів танкерів, суховантажних, дизель-електроходів, риболовних траулерів. Найбільшими центрами-морського суднобудування в Україні є Миколаїв, Херсон, Керч - важливі порти Причор­номорського району. Центром річкового суднобудування є Київ. Судноремонтна промисловість розвинена в Одесі, Іллічівську, Севастополі, Маріуполі, а також в Ізмаїлі, Кілії, Вилковому (на Дунаї).

Група середнього машинобудування охоплює галузі з високим рівнем розвитку спеціалізації і кооперування вироб­ництва. На розміщення підприємств цієї групи вирішальний вплив має фактор наявності кваліфікованих трудових ресурсів. До найважливіших галузей середнього машинобудування віднося­ться: автомобілебудування, тракторобудування, верстатобудування.

Після Великої Вітчизняної війни в Україні створено автомо­більну промисловість. Виділяються спеціалізовані автозаводи у м. Кременчуку (випуск великовантажних автомобілів), Запоріжжі (завод малолітражних легкових автомобілів), Львові (автобусний завод та «Автонавантажувач»), Луцьку (легкові автомобілі з під­вищеною прохідністю). Луганську, Одесі, Сімферополі (автоскла­дання), Чернігові, Херсоні, Краснодоні (автозапчастини). У Києві зосереджено виробництво мотоциклів, у Львові — мопедів, Харкові — велосипедів.

Тракторобудування охоплює підприємства, що випускають різні типи тракторів та двигунів для них, самохідних шасі, запас­них частин, агрегатів, вузлів і деталей до тракторів. Початок розвитку цієї галузі припадає на 1923 рік, коли вперше були ви­пущені колісні трактори на Токмацькому заводі «Червоний прог­рес» та гусеничні на Харківському паровозобудівному заводі. Після введення в експлуатацію у 1931 р. Харківського тракторного заводу почалося масове виробництво тракторів. У Харкові є ряд інших великих заводів, пов'язаних з тракторобудуванням — «Серп і Молот», «Поршень», завод тракторних пускових двигунів. Вони виробляють вузли і деталі до тракторів і кооперуються з тракторним заводом. Крім Харкова, ряд великих підприємств по деталей і запасних частин для тракторів розміщено у Чугуєві, Кременчуці, Києві, Білій Церкві, Луганську, Вінниці, Одесі.

Верстатобудування розміщується переважно в центрах розви­неного машинобудування з науково-дослідними і дослідно-конс­трукторськими центрами. В Україні верстатобудування найкраще розвинене у Донецькому, Придніпровському та Північно-Східному районах. Найбільші заводи верстатобудування: Краматорський важкого машинобудування. Харківський агрегатних верстатів, Київський верстатів-автоматів. Львівський фрезерних верстатів, Одеський верстатобудівний. Житомирський верстатів-автоматів та ряд інших.

Виробництво точних машин і механізмів, приладів і інстру­ментів зосереджене в районах високої технічної культури, квалі­фікованої робочої сили і достатньої забезпеченості трудовими ресурсами. В цій групі машинобудування розвинене складальне виробництво на основі кооперування різних підприємств. До найважливіших виробництв належать: випуск телевізорів (Львів, Київ, Харків, Сімферополь); приладів та інструментів (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів). Особливого значення набуває електротехнічна промисловість, підприємства якої виготовляють різноманітні машини і пристрої, що призначені для виробництва, передачі, перетворення і споживання електро­енергії. Найпотужніші підприємства зосереджені в Харкові (заво­ди «Електроважмаш», електротехнічний, «Електромашина»), Запоріжжі (трансформаторний завод), а також заводи у Києві, Пол­таві, Львові.

На території України сформувалися машинобудівні вузли і райони. Серед найбільших вузлів виділяються такі: Харківський, Київський, Дніпропетровський, Запорізький, Одеський, Львів­ський, Луганський, Краматорський та ряд інших. Машинобудівні райони охоплюють значні за площею території. Їх виділяють в межах декількох адміністративних областей, що мають територі­альну спільність і характеризуються комплексністю розвитку машинобудування. Виділяються такі машинобудівні райони:

Північно-Східний (Харківський), до якого входять Харківська, Полтавська, Сумська області; Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька області); Центральний (Київська, Чернігівська, Жито­мирська, Черкаська області); Західний (Львівська, Івано-Фран­ківська, Волинська, Рівненська, Закарпатська області). Подільський

(Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька області); Південний (Одеська. Миколаївська, Херсонська області та Авто­номна республіка Крим).

У машинобудівному комплексі, який визначає розвиток і технічний прогрес інших галузей економіки України, повинна бути здійснена структурна перебудова, в першу чергу, за рахунок пріо­ритетних напрямків промислової і науково-технічної політики в галузях, що характеризуються високим експортним потенціалом. Однак за останні роки темпи виробництва машинобудівної проду­кції знижувались. Більшість продукції виявилась неконкуренто­спроможною на внутрішньому і зовнішньому ринках через високу її собівартість.

Існуюча структура машинобудування України характеризується переважанням, в основному, металоємних галузей та недостатнім розвитком наукоємних. Це негативно відбивається на розвитку машинобудівного комплексу, перш за все, на економічних показ­никах. Поступове підвищення ефективності і якості роботи підпри­ємств машинобудівного комплексу буде відбуватися шляхом струк­турної перебудови і вдосконалення територіальної організації, формування замкнених технологічних ланцюгів на території держа­ви і економічних районів.

Запитання і завдання

1. Розкрийте галузеву структуру машинобудівного комплексу.

2. Які галузі входять до групи важкого машинобудування і за якими принципами вони розміщуються?

3. В яких районах України розміщені підприємства машинобудування повного циклу?

4. Які форми організації виробничих зв'язків характерні для підпри­ємств машинобудування?

5. Розкрийте напрямки реструктуризації машинобудівного комплексу України

Date: 2016-07-25; view: 522; Нарушение авторских прав