Агропромисловий комплекс

Агропромисловий комплекс (АПК) — це складне міжгалузеве утворення, сукупність взаємопов'язаних галузей народного госпо­дарства, зайнятих виробництвом, промисловою переробкою, зберіганням, транспортуванням та-реалізацією готової продукції сільськогосподарського походження. Всі галузі АПК об'єднані своєрідною цільовою функцією, що передбачає забезпечення населення продуктами харчування і предметами народного спожи­вання.

В складі АПК виділяються такі функціональні сфери:

а) галузі рослинництва і тваринництва, зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції;

б) галузі промислової переробки сільськогосподарської продукції (м'ясна, молочна, борошномельно-круп'яна промисловість, легка промисловість по переробці сільськогосподарської сиро­вини та ін.);

в) галузі, що виробляють засоби виробництва для потреб АПК (сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінера­льних добрив та інших хімічних засобів, продовольче машино­будування, мікробіологічна та комбікормова промисловість та ін.);

г) галузі виробничої та соціальної інфраструктури (заготівля, збе­рігання, транспортування і реалізація продукції, науково-дос­лідні організації, підготовка кадрів).

Важливою складовою частиною АПК є продовольчий ком­плекс (ПК) — сукупність галузей, пов'язаних з виробництвом продуктів харчування рослинного і тваринного походження для задоволення біологічних потреб людей. В продовольчий комплекс входять такі підкомплекси: зернопродуктовий, бурякоцукровий, картоплепродуктовий, плодоовочепродуктовий, олійнопродуктовий,віснограднопродуктовий, тютюнопрамисловий, хмеяепромисловий, м'ясопродуктовий, яйцепродуктовий, рибопродуктовий, бджолопродуктовий. Головними компонентами продовольчого комплексу є: сільське господарство (виробництво сировини);

виробництво засобів виробництва для всіх галузей ПК; харчова промисловість; рибне господарство; виробнича інфраструктура;

роздрібна торгівля продовольчими товарами.

Крім продовольчого комплексу, в АПК виділяють також непродовольчий, або комплекс виробництва товарів побуто­вого споживання. До нього належать ті галузі, що виробляють групу товарів, призначених для задоволення потреб населення в одязі, взутті, тканинах та інших виробах (вовнопромисловий, шкірянопромисловий, хутропромисловий, шовкопромисловий підкомплекси).

Поєднання взаємопов'язаних стадій одного виробничого процесу, що охоплює виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції, називають агропромисловим циклом. Такі цикли є основою формування спеціалізованих АПК (зерно-продуктового, бурякоцукрового, м'ясопродукгового тощо). Головна особливість агропромислових циклів — стадійність виробництва продукції.

Виділяють такі стадії: виробництво сировини; заготівля сиро­вини; зберігання сировини; транспортування сировини; проми­слова переробка; реалізація готової продукції.

Агропромислові цикли — це результат процесу вертикальної інтеграції, що передбачає широкий розвиток внутрігалузевих та міжгалузевих зв'язків на різних стадіях виробництва. В залежності від ступеня інтегрування в агропромисловій сфері виділяють декілька форм агропромислової інтеграції.

Агропромислові підприємства — поєднання виробництва сільськогосподарської продукції з її переробкою на підсобних підприємствах в окремих господарствах;

Агропромислові фірми — форми організації виробництва на базі великих сільськогосподарських підприємств, зайнятих вироб­ництвом, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції. В агрофірмі може бути ряд цехів в яких комплексно переробля­ється вся сільськогосподарська сировина, раціонально використо­вуються відходи, формується повний агропромисловий цикл.

Агропромислові об'єднання — форма організації виробництва на основі інтеграції самостійних сільськогосподарських і проми­слових підприємств та обслуговуючих організацій. Такі об'єдна­ння формуються в результаті розвитку кооперування між головним підприємством та його суміжниками або на основі постадійної спеціалізації виробництва.

Агропромислові комбінати -— одна з найефективніших форм виробництва й управління, де інтегруються сільське господарство, переробна промисловість і обслуговуючі галузі в єдиній терито­ріальній, виробничо-технологічній, соціально-економічній і орга­нізаційній системі. В агропромисловому комбінаті обов'язковим є спільне управління, планування і централізація всіх служб, необхідних для його функціонування. Така форма організації

виробництва усуває відомчі бар'єри на основі врахування інтересів усіх учасників і забезпечує єдність територіального, міжгалузевого та адміністративного принципів управління;

Розвиток АПК залежить від сукупної дії різних факторів. Найбільший вплив на формування АПК України мають такі суспільні фактори,- як рівень розвитку продуктивних сил і науково-технічний прогрес, рівень господарського освоєння території, характер розселення і забезпеченість трудовими ресурсами, зрос­тання потреб населення у продуктах харчування. При оцінці впливу суспільних факторів на формування АПК необхідно виділити матеріально-технічну базу (оснащеність технікою сільського господарства), забезпеченість його галузей хімічними та біологічними засобами захист; рослин, рівень впровадження нових технологій у переробну промисловість). Оцінка природно-географічних факторів передбачає врахування агрокліматичних ресурсів, якості грунтів, забезпеченості території держави водними ресурсами.

Україна має сприятливі агрокліматичні ресурси, що характе­ризують ступінь забезпечення сільськогосподарських культур теплом і вологою. Високим ступенем теплозабезпеченості характеризуються степова зона, однак тут недостатня вологозабезпече­ність, і це є одним з факторів, що стримують розвиток сільського господарства. У Лісостепу і Поліссі кількість тепла зменшується, але його цілком достатньо для культивування зернових, технічних та овочевих культур, поширених на цій території. В цілому ж при­родно-географічні чинники сприяють сільськогосподарському виробництву в усіх природних зонах України.

Україна — одна з небагатьох у світі держав, в яких наявні великі земельні ресурси. Майже дві третини площі ріллі займають найбільш родючі чорноземи та наближені до них за родючістю ґрунти. Із загальної площі сільськогосподарські угіддя становлять 69,4%, в них орні землі займають 79,5%. Причому в лісостеповій і степовій зонах частка ріллі становить 75-85%, а у поліській — 65%. Найменша частина орних земель (близько 47%) припадає на гірські і передгірські райони Карпат.

Незважаючи на великі земельні ресурси, розвиток АПК не можна назвати інтенсивним через низький науково-технічний рівень сільського господарства і переробної промисловості, недостатнє впровадження новітніх досягнень науки і техніки.

На сьогодні відмічається недосконала структура АПК, зокрема низька частка у виробництві загального обсягу валового суспі­льного продукту переробної промисловості, незабезпеченість її і сільськогосподарського виробництва сучасними сховищами і складами, навісами для техніки, дорогами з твердим покриттям. За останні десять років знизилась частка активних виробничих фондів (близько 20% проти 60-70% у розвинених країнах). Усе це і ряд інших причин призвели до низької продуктивності праці в сільському господарстві, яка за останні 15-20 років становила лише 20- 25% рівня США.

В Україні розвинуті більшість галузей рослинництва і тварин­ництва зони помірно-континентального клімату. На рослинництво припадає понад 52%, на тваринництво — близько 48%.

Розміщення галузей рослинництва орієнтується на райони з достатньою кількістю орних земель і найбільш сприятливими кліматичними умовами. Рослинництво представлено рільництвом, луківництвом, овочівництвом і садівництвом. В структурі посівних площ провідне місце займають зернові і технічні культури — понад 50%. На кормові культури припадає менше 37%, а решта — на картоплю та овочево-баштанні культури.

Зернові культури культивуються переважно в степу і Лісо­степу. Основна зернова культура — озима пшениця, посіви якої займають до 50% зернового клину. Половина посівів пшениці концентрується у степових областях, більше третини — лісосте­пових, решта — у поліських. Друга зернова культура за площею посівів після пшениці і валового збору зерна — ярий ячмінь. Основні посівні площі цієї культури припадають на райони пів­нічного Степу та Лісостепу. Цінною продовольчою культурою є озиме жито. Його основні посіви зосереджені у Поліссі (понад 60%), у Прикарпатті та лісостепових областях.

Важливе значення має продовольча ї фуражна культура — кукурудза. Вона культивується у степовій і лісостеповій зонах та у Закарпатті. Завдяки розширенню посівних площ під кукурудзою значно зміцнилась зернова і кормова бази України.

Особлива роль належить таким культурам як гречка, просо, зер­нобобові (горох, квасоля, соя, вика, кормовий люпин). Вони вико­ристовуються для виробництва як продовольства, так і кормів. Поширені вони переважно в поліських та лісостепових областях.

Технічні культури —цукрові буряки, соняшник, льон-довгу­нець та ін. Займають понад 12% в структурі посівних площ України. Провідна технічна культура — цукрові буряки вирощуються у Лісостепу та прилеглих до нього районах Степу і Полісся (37% усієї площі, відведеної під технічні культури). Валовий збір цук­рових буряків скоротився і становив у 1997 році 17,6 млн. т. проти 43,8 млн. т у 1990 році, урожайність знизилась до 176 ц з гектара. Найбільша концентрація цієї культури спостерігається у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській та Чер­нівецькій областях.

Посівні площі соняшнику, основної олійної культури, припа­дають на області степової і лісостепової зон. Найвища концент­рація цієї культури спостерігається у Запорізькій, Полтавській, Дніпропетровській, Одеській, Донецькій, Луганській, Кіровог­радській областях.

Льон-довгунець вирощують на Поліссі і Прикарпатті, а льон-кудряш — у степових областях. З інших технічних культур вирощуються ефіроолійні (троянда, м'ята, коріандр, лаванда, кмин); лікарські (шавлія, валеріана, звіробій, ромашка та ін.). Важливим районом їх вирощування є автономна Республіка Крим. Тут зосереджена і промислова переробка сировини.

Овочівництво поширене повсюдно, але найбільше розвинуте воно навколо великих міст та в промислових районах. Картоплю вирощують переважно на Поліссі та у Лісостепу; помідори, перець, баклажани, баштанні культури — у південних областях. Виноградні насадження зосереджені у Криму, Закарпатті та в областях Причорномор'я. В районах Полісся і Лісостепу вирощу­ють полуницю, смородину, малину. Садівництво розвинене на всій території України, але найбільші площі під садами зайняті у Придністров'ї, Криму та у Закарпатті.

Розміщення галузей тваринництва зумовлюється приро­дними умовами, ресурсами кормовиробництва, потребами населення, транспортабельністю продуктів. Розвиток тварин­ництва залежить насамперед від кормовиробництва, яке скла­дається з польового, лукопасовищного і промислового вироб­ництва кормів. Водночас окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясо-молочної, цукрової, крохмале-патокової промисловості (використання відходів в кормовому раціоні).

Провідною галуззю тваринництва є скотарство молочно-м'ясної спеціалізації. Воно розвинене на всій території України і має чотири напрями: молочний; м'ясо-молочний, м'ясний, вирощування молодняка для відгодівлі у спеціалізованих господа­рствах.

Друга за значенням галузь тваринництва — свинарство набуло переважного розвитку в районах інтенсивного землеробства (Лісостеп і Степ). Для відгодівлі.свиней широко використовують концентровані ферми. В районах Лісостепу свинарство має м'ясо-сальну, а у Степу-сальну спеціалізацію.

Інші галузі тваринництва, зокрема вівчарство, поширене у степових областях ^(тонкорунне і напівтонкорунне), в Карпатах (грубововняне), птахівництво розвивається навколо великих міст (спеціалізовані птахофабрики), а також поблизу промислових і рекреаційних центрів. Крім цих галузей, дедалі більшого значення набуває ставкове рибництво, бджільництво, звірівництво і шовків­ництво.

У зв'язку з територіальними відмінностями в природних і економічних умовах у різних частинах України склалася спеці­алізація агропромислового комплексу держави. Виділяються три сільськогосподарські зони — Полісся, Лісостеп і Степ — зональні агропромислові територіальні комплекси (АПТК).

Поліський агропромисловий територіальний комплекс (АПТК) спеціалізується на виробництві зернових культур, льону, картоплі, молочно-м'ясному скотарстві і свинарстві. Територія Поліського АПТК охоплює області Полісся та частину прилеглих областей Лісостепу (19% території України). У структурі сільсь­кого господарства частка тваринництва становить 65%, рослин­ництва — 35%. У структурі посівних площ зернові займають 45%, льон-довгунець — 4%, картопля — 12-18%, кормові культури — 33%.

Лісостеповий АПТК сформувався в межах Лісостепу і охоплює частину прилеглих до нього районів Полісся (34% території України). Галузями спеціалізації виступають: виробництво і пере­робка зернових культур, цукрових буряків, м'яса, плодоовочевої продукції. Товарне значення має також виробництво картоплі, хмелю, м'яти, соняшнику, овочів, фруктів. В межах лісостепу виробляється 70% цукрових буряків, 50% молока, 50% м'яса і приблизно 40% зерна. Базовою галуззю спеціалізації лісостепового АПТК є буряко-цукровий комплекс. Тут зосереджено 80% усіх посівів цукрових буряків, 70% валових зборів та 80% потужностей по переробці сировини.

Степовий АПТК займає більшу частину степу України і охо­плює 40% території держави. Його спеціалізацію визначають зернопродуктовий, олійнопродуктовий, плодоовочевий, м'ясо- і молокопромисловий спеціалізовані комплекси. Тут виробляється основна кількість зерна в країні, найважливішими зерновими культурами є озима пшениця і кукурудза. Зернові займають половину посівних площ, а посіви соняшнику — понад 80% в Україні. Розвинене садівництво, виноградарство і баштанництво. Скотарство має м'ясо-молочний напрям, а в приміських районах — молочний. Свинарство розвивається у двох напрямках — м'ясо-сальному (північні степові райони) і сальному (південні степові райони). В ряді районів розвинуте вівчарство. Основний напрям галузі — заготівля вовни на базі розведення асканійських тонкорунних овець, а також напівтонкорунної циганської та смушкової порід.

На базі виробництва сільськогосподарської сировини в усіх зо­нальних АПК розвинуті різні галузі переробної промисловості — всього понад 20 галузей. Всі вони використовують сільськогос­подарську сировину, мають подібну технологію і спільне приз­начення готової продукції.

За призначенням продукції галузі переробної ланки промис­ловості в АПК можна поділити на дві групи: 1) ті, що зайняті виробництвом готових продуктів для населення; 2) ті, що вироб­ляють напівфабрикати як для виробничого, так і особистого споживання.

Використовуючи сировину рослинного і тваринного похо­дження, галузі її первинної переробки розміщуються переважно в районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва, оскільки витрати сировини на одиницю готової продукції в них занадто високі.

Залежно від впливу сировинного та споживного факторів галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини роз­міщуються в районах її виробництва (цукрова, спиртова, консер­вна, маслоробна, крохмале-патокова, олійна); в районах спожи­вання готової продукції (молочна, хлібопекарна, кондитерська);

одночасно орієнтуються на сировинні бази і споживача (м'ясна, борошномельно-круп'яна).

Дальший розвиток агропромислового комплексу України необхідно орієнтувати в напрямку збільшення виробництва про­дукції тих галузей, які можуть стати джерелом постійних надхо­джень, зокрема цукрової, маслоробної, олійної, молочної. Для цього треба якнайширше впроваджувати нові технології переро­бки сільськогосподарської сировини, систематично здійснювати технічне переоснащення сільського господарства, переробної промисловості та обслуговуючих галузей.

Запитання і завдання

/. Назвіть функціональні сфери агропромислового комплексу.

2. Розкрийте структуру продовольчого комплексу України.

3. Які форми агропромислової інтеграції виділяються в АПК України?

4. Які фактори впливають на розміщення галузей рослинництва і тваринництва?

5. Назвіть зональні агропромислові територіальні комплекси України і розкрийте основні напрями їх спеціалізації