Книгознавство в системі соціально-комунікаційних наук.

Іоффе виділяє такі функції як загальних, внутрішніх функцій книги, закладених в її природі:

1) інформаційна - втілення, закріплення в тексті смислової інформації;

2) комунікативна - передача (поширення) інформації в часі і просторі і встановлення на цій основі інтелектуальних зв'язків і спілкування як між окремими членами суспільства, так і між соціальними групами;

3) кумулятивна - накопичення, концентрація, збереження, організація в певну систему духовних цінностей;

4) репродукційна - відтворення, відтворення накопиченої інформації.

Щодо книги зазвичай не називалася, проте їх характеристики цієї функції документа видно, що вона властива і будь-якій книзі, оскільки книга виконує соціально-комунікаційно-інформаційну функцію. Існують і певні види книги, в яких управлінська функція висувається на перший план: публікації управлінських, нормативно-виробничих, регламентують та інших документів.

Ідеологічну функцію Г.М. Швецова-Водка відносить до проявів управлінської функції [14, c. 270].

Якщо широко розуміти функцію засвідчення, то стає очевидним, що вона властива книзі. Будь-яка книга так само, як і документ, перш за все є свідченням, підтвердженням існування діяльності, спрямованої на її створення. Так, для письменника вихід у світ його книги буде підтвердженням його творчої діяльності. Крім того, книга «свідчить» не лише про діяльність її авторів, але і всіх осіб і установ, які брали участь у її виданні.

Визначено та охарактеризовано функції і властивості документа у їх найзагальнішому вигляді. Перелік функцій та властивостей документа і характеристика окремих з них уточнені і доповнені у порівнянні з відомими раніше.

Вперше у вітчизняному книгознавстві охарактеризовано різні значення поняття “книга”, що використовуються у сучасній науці. Встановлено співвідношення між ними. Показана відсутність єдиної загальновизнаної дефініції “книги”.

Розроблена модель, яка характеризує місце книги в соціальному інформаційно-комунікаційному процесі, що дозволяє дати нове, функціональне визначення “книги”: документ опублікований, виданий або депонований, що надається у суспільне користування завдяки діяльності таких комунікаційних посередників у системі соціальної інформаційної комунікації як книговидавнича справа, система книгорозповсюдження та книговикористання. Окремі елементи цього визначення були відомі й раніше, але не поєднувалися в одній дефініції.

Визначено функції та властивості книги, спільні з документом узагалі і такі, що відрізняються. Раніше такого поділу функцій і властивостей книги не застосовували. Цей перелік, разом із поданим вище визначенням “книги”, дозволяє довести, чому книга входить до обсягу поняття “документ” і чим вона відрізняється від інших документів.

Охарактеризовані завдання типології книги, основні категорії книги (твір, література, твір друку, видання тощо), способи типологічного групування. Доведено авторську позицію щодо визначених положень, яка відрізняється від інших, що є дискусійними.

Запропонована оригінальна схема типологічної класифікації літератури за соціальним призначенням. Встановлено, що типологічна класифікація літератури за критерієм соціального призначення здійснюється за комплексним критерієм, у якому враховується відповідність певного типу літератури структурі суспільної свідомості, його конкретне цільове та читацьке призначення, спосіб відтворення дійсності, стилістичні особливості. Дан перелік основних типів літератури згідно з визначеним критерієм, який пояснює виділені раніше типи літератури і такі, що не виділялися.

Викладене нове розуміння місця „документа” і „книги” у складі системи соціальних інформаційних комунікацій дозволило показати єдність окремих її підсистем і відмінності між ними. Визначено місце бібліотечно-бібліографічної діяльності у системі книжкової справи і інформаційних комунікацій суспільства відповідно до викладених вище уявлень про документ і книгу. Розв'язання цієї проблеми має як теоретичне, так і практичне значення; показує єдність бібліографії з іншими напрямками суспільної діяльності у сфері соціальних інформаційних комунікацій і її специфіку, обумовлену специфікою об'єкта — документа-книги.

Здійснено цілісне теоретичне відтворення історії становлення та розвитку наукових поглядів на документ і книгу як складові об'єкта бібліографії, що дозволило по-новому обґрунтувати і доповнити документографічно-книгознавчу концепцію бібліографії, яка базується на нових уявленнях про документ і книгу як об’єкт бібліографії, та забезпечити формування соціально-комунікаційно-інформаційної неокнигознавчої концепції бібліографії.

Шляхом обґрунтування місця бібліографії у зовнішньому середовищі, аналізу співвідношення понять "бібліографічна інформація" та "бібліографічне знання", аналізу об'єкта окремих видів бібліографії та вирішення комплексу взаємопов'язаних питань доведено, що документографічно-книгознавча концепція бібліографії є внеском у розвиток не лише теорії бібліографії, а й таких споріднених дисциплін як книгознавство і бібліотекознавство.