Книгознавство як наука про книгу і книжкову справу.

Книгознавство – це комплексна суспільна наука про книгу та книжкову справу, яка вивчає в історичному, су- часному та прогностичному планах процеси створення, розповсюдження і використання творівв писемності та друку у суспільстві. у цьому визначенні можна чітко визначити ключові слова, які є основними для розуміння суті книгознавства: комплексна (тобто книгознавство сприймається як єдина на- ука); суспільна (наука вивчає книгу у взаємозв’язках із суспільством, із читачем); в історичному, сучасному та прогностичному планах (вивчає книги в конкретних умовах, коли вони з’являлися і починали впливати на читача); твори писемності та друку (адже книгознавство вивчає як дру- ковану книгу, так і рукописні пам’ятки). До складу єдиної комплексної науки книгознавства входять споріднені, тісно пов’язані між собою, однак відносно самостійні розділ 1 Бібліологія як наука про книгу та книжкову справу дисципліни, які називають дисциплінам книгознавчого циклу, а саме:

Видавнича справа – вивчає питання підготовки видань та їх поліграфічного відтворення.

Бібліополістика – досліджує книжкову торгівлю, сприяєпрактичному налагодженню належного розповсюдження ви-дань, вивчає методи й форми пропаганди та реалізації творів друку на книжковому ринку.

Бібліотекознавство – вивчає бібліотечну справу, проблеми комплектування фондів бібліотек, організовує спеціальну обробку та зберігання видань, здійснює довідково-інформаційне об-слуговування читачів.

Бібліографознавство – здійснює опис, облік, систематизацію творів друку, а також займається пропагандою книги та допомагає читачам у її використанні. Завдяки бібліографознавству кожна нація має інформацію про свої культурні й наукові здобутки. Ці дисципліни книгознавчого циклу мають три особливості, що ускладнюють розуміння книгознавства як єдиної комплексної науки про книгу і книжкову справу: По-перше, кожна з цих дисциплін книгознавчого циклу, в свою чергу, може поділятися на окремі, відносно самостійні галузі знань. так, зокрема, до складу видавничої справи входять теорія редагування, економіка видавничої справи, теорія мистецтва книги, основи видавничої техніки та інші відносно самостійні галузі знань.По-друге, дисципліни книгознавчого циклу існують на трьох рівнях і можуть розглядати факти у трьох часових вимірах: минуле (історія), сучасне (теорія і практика), майбутнє (прогностика). Ці рівні діалектично пов’язані між собою, що дозволяє вивчати минуле, усвідомлювати сучасне і передбачати майбутнє. варто наголосити, що дисципліни книгознавчого циклу на трьох рів- нях відображено у сучасному визначенні книгознавства, де за- значено: “вивчає в історичному, сучасному та прогностичному планах процеси створення, розповсюдження та використання творів писемності та друку у суспільстві”. По-третє, окремі книгознавчі дисципліни виникають і розвиваються на межі (на стику) з іншими галузями знань. так, наприклад, соціологія книги та читання виникла на межі. Бібліологія як наука про книгу та книжкову справу ною соціологією, а проблеми психології читання (у відповідному аспекті) досліджуються як в межах загальної психології, так і в науках книгознавчого циклу, зокрема в бібліотекознавстві, видав- ничій справі, книжковій торгівлі. не можна не зауважити, що всі дисципліни книгознавчого циклу єднає книга, однак загалом книгознавство досліджує книгу оригінально, відмінно від інших наук. Якщо представники інших наук орієнтовані виключно на вивчення змісту книг (так, нап- риклад, як літературознавці досліджують твори письменників), то книгознавці зосереджені на книзі як окремом самостійному явищі. Бібліологія розглядає книгу у двох аспектах: Як явище духовної культури (тобто аналізує зміст книги і літературну форму, в яку втілено цей зміст). Як явище матеріальної культури (тут, передусім, враховують особливості конструювання книги, художнього оформлення, поліграфічного виконання тощо) таким чином, книгознавство вивчає книгу як систему, складне, багатогранне явище. методи книгознавства книгознавство як наука використовує як загальнонаукові, так і специфічні методи дослідження. власне, комплексний характер книгознавства та складний об’єкт вивчення зумовлюють застосування різних методів, способів та прийомів дослідження. Проблема методу – ключова у бібліології, що підтверджується, зокрема, значною кількістю публікацій, присвячених цьому питанню. Загалом у книгознавстві використовують дві групи ме- тодів: Загальнонаукові методи, тобто такі, якими, окрім книго- знавства, користуються й інші науки. До них належать: аналіз (розчленування й осмислення кожного елементу); синтез (об’єднання всіх висновків в один). Ці два методи використовують у видавничій справі при оцінці авторського оригіналу та складанні редакційного виснов- ку, в якому, власне, визначається доцільність публікації твору; історизм (за цим методом книгу розглядають в контексті тих суспільно-історичних обставин, коли вона побачила світ і здійс- нила вплив на читачів). Його широко використовують у книго- знавстві, зокрема у видавничій справі, дослідженні питань історії книги (наприклад, в праці с. Маслова “Етюди з історії рукописної книги”). Спеціальні книгознавчі методи, які не використовує жод- на інша наука. їх багато, і для кожного з етапів розвитку книго- знавства характерні певні методи. До них можна віднести бібліографічний, друкарський (па- леографічний), аналітико-тематичний, структурно-типологіч- ний, порівняльно-історичний, функціональний, системний (системно-типологічний) методи. розглянемо їх детальніше. так, за допомогою бібліографічного методу твори писемності та друку вивчають за зовнішніми, суто фактичними даними, які входять до складу бібліографічного опису: ім’я автора, назва.