Конкуренція проти співпраці

Впродовж сторіч ведуться дебати щодо того яку культуру повинно суспільство - конкуренції чи співпраці, припускаючи що людська природа в загальному схиляється до конкуренції (305). Сьогодні економісти в більшості обговорюють конкуренцію як необхідний стимул для продовження інновацій (306), що як правило також містить в собі припущення, що для всіх просто не вистачить місця на цій планеті, а отже немає іншого вибору, окрім як боротися один з одним і що неминуче мають бути програвші (307).

303 У якості відступу можна сказати, що єдиною причиною чому такі бібліотеки як виключення все ще мають місце це традиція, яка існує вже досить давно і полягає в тому, що потреба в спільному користуванні знаннями розглядається у якості критичної для розвитку людства. Традиція спільних бібліотек бере свій початок ще 1000 років назад.

304 Джеремі Ріфкін у своїй роботі «Епоха доступу» ставить схожі питання, зазначаючи: «Що станеться з властивими власності особистою гордістю, обов’язками та зобов’язаннями в суспільстві де фактично все буде доступним? І що таке самодостатність? Заможність іде нога в ногу з незалежністю. Власність це спосіб через який ми отримуємо відчуття особистої автономії у цьому світі. Коли ми отримуємо доступ до засобів існування, ми починаємо більше покладатися на інших. В час коли ми стаємо взаємопов’язаними та взаємозалежними, чи ризикуємо ми в той же час стати менш самодостатніми та більш вразливими?» (P. Tarcher/Putnam, 2000 р., ст.130)

305 Посилання: The Influence of Social Hierarchy on Primate Health, Robert M. Sapolsky, Science 29 April 2005: Vol. 308 no. 5722 pp. 648-652 DOI:10.1126/science.1106477

(http://www.sciencemag.org/content/308/5722/648.abstract)

306 Посилання: що стосується традиційних аргументів на захист конкуренції як джерела інновацій: Competition and Innovation: An Inverted U Relationship

(http://www.nber.org/papers/w9269)

307 Дивіться попереднє есе «Історія економіки» стосовно Томаса Мальтуса, який розглядав світ таким, який не здатен підтримувати все населення, та точка зору якого мала значний вплив.

Беручи до уваги такі припущення, нам потрібно вивчити тематичний контекст протистояння ринкової ефективності технічній в тому, що стосується їхніх вигід та/або наслідків.

Є дві головні кути зору для розгляду цього питання: перший (а) це як конкуренція впливає на саме індустріальне виробництво; другий (б) це як вона фактично впливає на інновації або на розвиток креативності.

(а) Якщо ми будемо досліджувати основу сьогоднішнього індустріального виробництва, ми побачимо складну глобальну систему взаємодій та переміщення ресурсів, компонентів та товарів, яке відбувається від однієї точки розміщення до іншої у різних виробничих цілях або в цілях розподілу на постійній основі. Бізнес, в своєму переслідуванні прибутку та ефективності витрат, весь час незмінно шукає недорогу працю, обладнання та виробничі потужності для того, щоб залишатися конкурентоздатним на ринку. Це може набувати форми місцевого залучення праці іммігрантів з мінімальною зарплатою, поганих умов праці на виробничих потужностях за кордоном, невисокої прибутковості фабрик, які функціонують в межах країни і таке інше.

Головним моментом є те, що з точки зору ринкової ефективності, відношення витрат до прибутку це все що має значення, навіть якщо фактичні дії цього глобального процесу будуть включати непропорційно велике марнування величезної кількості палива, транспортних ресурсів, робочої сили та інше (308). Поняття «проксимальної ефективності», яке в даному випадку означає ефективність, що визначається відстанню між індустріальним виробництвом та точками розподілу, не береться до уваги, а сьогоднішня практика глобалізації займається марним переміщенням великої кількості ресурсів по всьому світу майже повністю виходячи з інтересів збереження грошей, а не оптимальної, технічної ефективності.

Таке ігнорування важливості «проксимальної ефективності» у виробничій діяльності, незалежно від того чи є воно внутрішнім чи міжнародним, є джерелом реалій дуже великого марнотратства. Сьогодні, індустріальне виробництво є майже повністю міжнародним, особливо в епоху технологій. Тож ж рівень необхідності цього, з технологічної точки зору, є в кращому випадку невисоким.

В той час коли сільськогосподарське виробництво історично є регіональним враховуючи схильність деяких регіонів виробляти певні типи товарів, або, можливо, більшу екологічну сприятливість для їх вирощування, такі проблеми відносно рідко виникають при виробництві переважної більшості промислових товарів, не беручи при цьому до уваги наявні на сьогодні різноманітні технічні можливості для подолання таких регіональних вимог (309).

«Локалізація», яка означає навмисне зменшення відстані між всіма перехресними аспектами виробництва та розподілу є технічно найбільш ефективним способом функціонування суспільства, беручи до уваги очевидні виключення, як наприклад те, що видобуток мінералів повинен відбуватися на місті їхнього походження в надрах землі і т.д. Дуже легко побачити, особливо враховуючи використання сучасних технології, які в даний момент залишаються незастосованими, як широка більшість товарів життєзабезпечення може повсюдно створюватися в тісній близькості від їхнього

308 Канадський економіст Джефф Рубін зробив дане спостереження виходячи з тенденції цін на нафту: "Те, що ми намагаємося довести це те, що не має сенсу виробляти речі на іншій стороні планети, незалежно від того наскільки дешевою там є робоча сила, якщо транспортування цих речей є настільки витратним".

(http://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=104466911)

309 Тут йдеться про це мимохідь для того щоб вказати на широкі сучасні досягнення в методах ведення сільського господарства, яке базується не на традиційних орних землях. Наприклад, «вертикальні ферми», як виявляється мають величезні можливості в глобальних масштабах, скасовуючи загальні регіональні обмеження в сільськогосподарському виробництві. Для вивчення цього питання рекомендується наступна робота: The Vertical Farm: Feeding the World in the 21st Century, Dickson Despommier, Thomas Dunne Books, 2010 р.

310 Важливо зазначити, що, як буде пізніше обговорюватися в Частині ІІІ, таке поняття перетворення неефективності або витрачених ресурсів та енергії, що є притаманним ринковій економіці на реальну продуктивність лежить в основі можливостей людського суспільства для того, щоб не тільки подолати дефіцитне середовище, яке ми маємо сьогодні, але піти значно далі в плані достатку.

використання.

Як буде описано в деталях у Частині ІІІ даного тексту, існує технологічно ефективний хід думок, що стосується застосування близькості коли мова йде про видобування, виробництво, розподіл, переробку та видалення відходів. Кінцевим результатом цього стало б збереження величезної кількості ресурсів та людської енергії – збереженням виробничих потужностей, які, фактично, можна перенести при потребі на інші прогресивні проекти, замість того, щоб розтринькувати їх через марнотратство сьогоднішньої ринкової моделі (310).

Останнім зауваженням щодо даної теми яка стосується того як конкурентні обмеження технічної ефективності промислового виробництва посилюють марнотратство є реалії «різноманітності» товарів, що становить іншу проблему. В той час як виробництво конкуруючих компаній зазвичай орієнтується на історичні статистичні дані, які стосуються їхньої «долі ринку» і того як багато товарів вони в середньому можуть продавати в певному регіоні, сам факт численної кількості корпорацій, які працюють в сфері виробництва того ж товару, виробляючи майже ідентичні продукти лише з незначними варіаціями, тільки розширює список джерел непотрібного марнотратства.

Як буде далі описуватися в наступному параграфі, ідея того, що, наприклад, чисельні компанії, які виробляють мобільні телефони конкурують один з одним за долю ринку шляхом простого урізноманітнення дизайну, створюючи внаслідок цього відносну неефективність при розробці товару завдяки різним стратегіям досягнення ефективності витрат в поєднанні з загальною відсутністю сумісності компонентів враховуючи фінансовий прибуток від просування власних патентованих стандартів та системної сумісності, створює іншу комплексну мережу неефективності (311).

Очевидно, що з точки зору технічної ефективності, одна компанія зі зборки мобільних телефонів, яка працювала б над виробництвом стратегічно найкращого, найбільш адаптивного, універсально сумісного дизайну, не лише була би більш ощадливою до екології, вона б також створювала значну легкість та ефективність їх використання, оскільки проблеми пошуку відповідних запчастин для їх ремонту були б значно зменшені разом з вирішенням проблем сумісності.

Тим не менше, часто наводиться аргумент, що конкуренція та різноманіття продуктів, яке виникає в зв’язку з пошуком комерційними компаніями відповідної долі ринку є шляхом представлення громадськості нових ідей. Однак, цього можна було б досягнути шляхом застосування системи прямого, масового зворотного зв’язку від громадськості в поєднанні з новою компанією інформування про те що є в даний момент можливим враховуючи емпіричну еволюцію технологічного прогресу.

(б) Друга проблема, як зазначалося, пов’язана з тим як конкуренція впливає на інновації або сам креативний розвиток. В той час як сьогодні все ще існують припущення, що різниця в оплаті праці за відповідний вклад в роботу мотивує інших людей шукати шляхи отримання такої ж винагороди, що є також загальноприйнятим виправданням існування «класів», сучасні соціологічні дослідження показують велику кількість даних, які цьому суперечать (312). Ідея, що людей мотивує потреба «перемогти» інших шляхом, наприклад, отримання більшої ніж у інших матеріально-фінансової винагороди, залишається без надійних доказів за межами інтуїтивної точки зору, породженої існуючими, надзвичайно конкурентними, дефіцитними ринковими умовами, в яких сьогодні структурно перебуває людство.

311 Єдине на сьогодні, що робиться для того, щоб подолати проблеми та марнування утворені патентними компонентами, під якими розуміються компоненти, які можуть постачатися лише виробником є система стандартів ISO. Тим не менше, ця система, в дійсності, робить дуже мало для того, щоб побороти справжні проблеми і в більшості стосується узгодженості з базовими стандартами якості, а не універсальною адаптивністю компонентів у світовій індустрії. (Для довідок: http://www.iso.org/iso/home.html)

312 Для довідок: No Contest: The Case Against Competition, Alfie Kohn, Boston, Boston: Houghton Mifflin, 1986 р.

Однак, знову ж таки, соціологічні дебати можна відставити в сторону оскільки тут говориться саме про те, як конкуренція безпосередньо пов’язана з ринковою та технічною ефективністю. Якщо коротко, то конкурентна система вдається до секретності коли мова йде про бізнес-ідеї, часто і повсюдно перешкоджаючи відкритому потоку знань. Використання патентів та права власності або «комерційні таємниці» увіковічують не розвиток інновацій, як багато захисників конкурентного ринку вважають, - а їх сповільнення.

Дуже цікаво порозмислити над тим, що собою взагалі являють знання, як вони генеруються та наскільки дивним це звучить коли хтось свідомо претендує на «володіння» якоюсь ідеєю чи винаходом. Жодного разу в людській історії жоден окремий індивід не породив ідею яка б не була серійно згенерована багатьма людьми, які існували до нього. Історичне накопичення знань є соціальним процесом, а отже будь-які претензії людини чи корпорації на володіння ідеєю є в дійсності хибними. Загальноприйнятим напів-економічним терміном, який сьогодні часто застосовується є «узуфрукт», який означає «законне право користування, а також вилучення результатів або вигод від використання чого-небудь, що належить іншим» (313). Тим не менше, в реальності ж, всі без виключень властивості кожної ідеї, яка існує сьогодні, існувала в минулому і так само, яка буде виникати в подальшому майбутньому, мають ясно виражене соціальне, а не персональне походження.

Очевидним є те, що поняття інтелектуальної власності, яке означає не більше ніж володіння думками та ідеями, проявлялося впродовж довгого періоду історії людства, де креативність пов’язувалася з чиїмось особистим виживанням. В економічній системі, де ідеї людей мають можливість персонально для них генерувати прибуток, ідея такого володіння стає дуже значимою. Врешті решт, якщо Ви «винаходите» щось в сучасній системі, що можна продати, а отже що може допомогти Вашому персональному економічному виживанню, то було б занадто неефективно, в ринковому сенсі цього слова, дозволяти, щоб ця ідея стала «відкритою», оскільки інші люди, які також прагнуть виживання, ймовірно дуже швидко скористаються цим винаходом для своєї власної фінансової експлуатації.

Також дуже легко побачити як таке явище як «его» проявляється навколо ідей інтелектуальної власності, оскільки основна винагорода в такій системі нерозривно психологічно пов’язана з персональним почуттям власної гідності. Якщо особа «винаходить» щось, реєструє це як свою інтелектуальну власність, використовує це для отримання прибутку, який вона потім використовує для отримання величезного будинку або непомірного майна, то його чи її «статус» як людської істоти традиційно підвищується відповідно до стандартів встановлених культурою, а отже він чи вона розглядаються у якості «успішних».

Однак, якщо ми поміркуємо про це в загальному, то поширення знань немає ніякого негативного ракурсу поза межами економічних умов володіння задля отримання прибутку. Ми нічого не втрачаємо і насправді ми дуже багато чого змогли б досягнути в соціальному плані завдяки загальному використанню інформації. Повертаючись назад до попереднього прикладу, який згадувався в цьому есе, про компанії, які виробляють мобільні телефони, ми можемо побачити, що в межах нарад керівництва компанії, де маркетологи, дизайнери та інженери часто разом думають над тим, як в загальному покращити їхній продукт, спільне користування їхніми ідеями набуває дуже важливого значення.

Однак, уявіть собі якби принцип таких зустрічей поширився одразу на всі компанії з виробництва мобільних телефонів, де вони могли б не лише позбавитися своєї надуманої, малопродуктивної «ринкової» точки зору, яка направлена на отримання частки ринку своїх конкурентів (як наприклад на комплекс естетичних хитромудрих прийомів), а також разом працювати над створенням спільного «найкращого» продукту. Якщо ми

313 Джерело: Merriam-Webster.com (http://www.merriam-webster.com/dictionary/usufruct)

підемо ще далі, то що, якщо б усі розробки були в «громадському володінні» в тому сенсі, що будь-хто в світі, хто зацікавлений допомогти в удосконаленні ідеї, мав би таку змогу?

Принципові схеми конструкції мобільного телефону могли б бути публічно опублікованими разом з використанням системи технічної взаємодії, в якій люди з різних куточків світу могли б допомагати з розробкою технічної ефективності та корисності, якщо б вони мали відповідні здібності. В той час як це все є абстрактним гіпотетичним прикладом, очевидним є те, що результат такого відкритого підходу до спільного користування інформацією міг би привести до вибуху креативності та продуктивності, якого ми ніколи раніше не бачили. Як буде обговорюватися в Частині ІІІ, скасування грошово-ринкової системи є критичним для досягнення такої продуктивності.

Date: 2016-07-22; view: 266; Нарушение авторских прав