Вiзантiйська середньовiчна книга

Західна Римська імперія, що називалася також Візантійською, виникла внаслідок руйнування єдиної Римської імперії. Культура Візантії складалася поступово. V–VІ ст. були для неї перехідним періодом від античності до середньовіччя. Християнські правителі Візантії не відмовились зовсім від античного спадку. Грецька мова була тут державною й найбільш розповсюдженою, а тому твори великих греків минулого були загальнодоступними. На відміну від Західної Європи Візантія знала і світські осередки освіти, церква тут не мала монополії. Окрім монастирських, існували державні скрипторії, великі державні бібліотеки, багато приватних бібліотек, тобто коло читачів було значним і досить освіченим. Широко розвинутою була й творчість візантійських авторів. Переважно це була богословсько-агіографічна література, що розповсюджувалась не лише у Візантії, але й, пізніше, в перекладах слов’янськими мовами на Балканах і в Київській Русі. Виробництво рукописної візантійської книги лише в деталях відрізнялося від того, що мало місце в Західній Європі. I тут з перших століть н. е. папірусний сувій був витіснений кодексом на пергамені; і тут виробництво пергамену відставало від попиту, крім того, він був дуже дорогим, і це примусило перейти до палімпсестів. Тільки з появою у Візантії в VІІІ – ІХ ст., дещо раніше, ніж в Західній Європі, паперу палімпсести помалу втрачають своє значення. Головним інструментом візантійського переписувача був калам – загострена очеретяна паличка, а не пташине перо, як у Західній Європі. На мистецтво оформлення візантійської книги великий вплив мав тогочасний живопис. Внаслідок взаємодії античних традицій з впливом зі сходу (Сирії, Єгипту, Вірменії) у візантійському мистецтві поступово сформувався специфічний офіційний стиль, який відповідав смакам і світогляду правлячих кіл; він відбивав догматизм, формалізм, окам’янілість канону, східну покірність перед Всевишнім і деспотом правителем (василевсом). Інколи сторінки рукопису вкривали пурпурною фарбою, оскільки червоний колір вважався символом імператорської влади, а тексти писали чорнилом з золотим або сріблим відтінками. Періодом розквіту візантійської книги вважається XI ст. У цей період остаточно склалися всі елементи орнаментики візантійської книги – розкішні фронти- спіси, віньєтки. Над текстом, як правило, розміщували прямокутну прикрасу – заставку. У візантійських рукописах застосовувався головним чином геометрич- ний і рослинний орнамент. Мініатюри візантійських рукописів відрізняються високою майстерністю виконання й належать до видатних пам’яток живопису. Це були кольорові композиції, витримані в іконописному стилі; орнаменти та мініатюри розфарбовували золотом, сріблом, яскравими фарбами. На книжковий орнамент мала вплив мозаїка – найбільш поширений у Візантії вид образотворчого мистецтва. Рослинний орнамент на полях, орнаментовані заголовні літери-ініціали – все це робило візантійську книгу справжнім твором мистецтва. Необхідний елемент оформлення візантійської книги – чудова оправа. 3 особливою розкішністю оправляли літургійні книги, використовуючи золото та емаль. Умілі візантійські ювеліри досягали вражаючих успіхів. Падіння Візантії та розгром османами столиці імперії – Константинополя в 1453 р. завдали величезнихзбитків книжковим зібранням. Лише незначна їх кількість була вивезена до Західної Європи та слов’янських країн. Проте візантійська книжкова традиція залишила вагомий слід у розвитку книги.