Книга періоду античності.

Античні книги – давньогрецькі та давньоримські – носили, очевидно, цілком світський характер, оскільки в релігійних обрядах цих народів писане слово не грало тієї ролі, як на Сході. Але й поза релігійної сфери, в суспільному житті, усне слово, жива ораторська мова, користувалися авторитетом більшим, ніж слово записане, книжне. В період античності: люди бачили аркуші з текстом, розуміли, що там записан певний твір, навіть розрізняли певні букви, можливо – всі, але сприймати текст могли тільки тоді, коли він проголошувався. Звідси й відносно скромний, діловий характер античної книги, особливо на порівняно ранніх стадіях її існування. В ній, очевидно, не частими були ілюстрації, вона не знає прикрас. Але ми не можемо детально прослідкувати формування обличчя та структури античної, особливо давньогрецької, книги, оскільки знаємо її лише в зразках порівняно пізніх. Тим не менше, відомо, що текст книги відрізнявся злитністю написання: слова не відділені одне від одного, всі букви однієї висоти (маюскульні, за графікою – такі, як сьогодні заголовні), не мають виносних елементів. Майже нема розділових знаків. Замість абзаців – рисочка над першою літерою рядка. В розміщенні тексту кодекс спочатку у всьому нагадував сувій – заголовок за традицією продовжували писати в кінці книги, хоча це вже втратило сенс. Античне суспільство було більш грамотним, ніж суспільства Давнього Сходу. I це зрозуміло, адже засвоїти алфавіт значно легше, ніж складні логографічні (ідеографічні) системи. Антична система освіти забезпечувала книзі широку аудиторію й тому сильніше, ніж на Стародавньому Сході, стимулювала розвиток книги.

Матеріал, який дозволив це зробити, з’явився, як вже відзначалося, в III тисячолітті до н. е. в Давньому Єгипті, це був папірус. I там же з’явилася перша конструкція папірусної книги – сувій, тобто згорток, рулон, у який скручувалася довга стрічка цього матеріалу. Книга у вигляді сувою проіснувала в Єгипті, Греції, Давньому Римі до перших віків нашої ери, коли вона почала витіснятися новою конструкцією книги, що дожила до нашого часу – кодексом, книгою зі сторінками, що перегортаються. 3 переходом від сувою до кодексу змінилась і форма оболонки, що зберігала книгу від пошкоджень. Для свитку це були циліндричні трубки з міцного матеріалу. Зошити, що складали кодекс, почали закривати дерев’яними дошками, прикріпленими мотузками до блоку – так з’явилася оправа. Основні матеріали для книги періоду античності – папірус, пергамен і дерев’яні дошки, вкриті воском. Головні інструменти для письма – калам (загострена очеретяна паличка для письма на папірусі чи пергамені) і стиль (паличка з кістки чи металу для письма на воскових табличках, загострена з одного кінця і заокруглена з іншого: одним кінцем писали, другим, загладжуючи віск, виправляли помилки).