Характеристика інкунабул.

Інкунабули (лат. incunabula — колиска, початок) — книги, видані в Європі від початку книгодрукування і до 1 січня 1501 року. Видання цього періоду є вкрай рідкісними, оскільки їх наклад був в межах 100—300 примірників. Книги, що надруковані в ХV ст., до 31 грудня 1500 р. включно, називаються інкунабули. Термін походить від відповідного латинського слова, що перекла дається як «колиска, початок», тобто це книжки колискового періоду друкарства, першодруки. Інкунабули мають свої особливості, що різко відрізняють їх від наступних видань. Перш за все, книжки ХV ст. випускали на особливому папері ручного виробництва – ганчір’яному, цупкому, що відрізняється від паперу пізніших сортів. Але головна відмінність у тому, що першодрукарі намагалися якомога точніше відтворити в друкованих книгах зовнішність книжок рукописних. В інкунабулах відсутній щетитульний аркуш – це теж продовження рукописної практики. В тих випадках, коли вихідні відомості вказували в книзі, їх розміщували в кінці тексту у вигляді особливого, розширеного колофону – кінцівки. Наступна відмінність інкунабул – відсутність абзаців у тексті. З нових рядків починалися лише розділи, а в середині розділу текст йшов суцільним. Вручну відтворювали довгий час заголовки і орнаментальну частину.Спеціальні ілюмінатори вмальовували від руки ініціали і прикраси на полях у задруковані текстом сторінки. Шрифти кожного з друкарів маютьіндивідуальний характер. Загально розповсюдженим був ґотичний малюнок шрифту. В кінці 60-х років ХV ст. в Італії виник більш зручний для латиниці шрифт – антиква. Крім того, в інкунабулах представлені ще кириличний, глаго- личний, грецький, єврейський шрифти. Друк в інкунабулах відбувався насиченоючорною фарбою. Заголовні літери та окремі слова, з яких починалися важливі для змісту речення, позначалися додатково червоною чи синьою фарбою. Формат книжок переважно великий, в лист (in folio; звідси «фоліант» – книга великого розміру і обсягу). Поля (береги) книжок обов’язково широкі. Книги випускали, як правило, без оправ, і надалі кожен власник міг замовити палітурку для свого примірника за власним уподобанням і фінансовими можливостями. Тираж інкунабул спочатку був від 100 до 300 примірників, у кінці сторіччя – 1–2 тис. примірників. Вважається, що в ХV ст. було загалом надруковано 35–40 тис. назв видань, приблизно 10–12 млн. примірників. Збереглася лише незначна частина від цієї кількості стародруків, найчастіше в одному, двох, трьох примірниках. За тематикою серед інкунабул найчастіше були церковно-службові та богословські книжки, видання Біблії, часто з коментарями, які заверстувались навколо основного тексту дрібнішим шрифтом, що було досить складно в той час; твори античних авторів, наукові праці, політичні промови, народна література для читання, лицарські романи. Значною подією в кінці ХV ст. став вихід друком «Географії» Птоломея, що містила 26 карт форматом in-folio. Видання ще в ХV ст. витримало кілька перевидань.