Основні типи посередників і специфіка їх роботи

Розрізняють: торгових посередників, фірми, що здійснюють товарорух, агентства маркетингових послуг, агентства фінансових посередників.

Гуртових торгових посередників можна поділити на 4 групи:

1. гуртовики-купці;

2. брокери й агенти;

3. гуртові відділення і контори виробників;

4. різні спеціалізовані гуртовики.

Гуртовики-купці – це посередники, які набувають право власності на товар. Це незалежні комерційні підприємства, які працюють від свого імені. У різних сферах діяльності їх називають по-різному: гуртові фірми, гуртові дистриб'ютери, постачальницькі доми.

Гуртовики-купці бувають 2-х видів:

- з повним циклом обслуговування;

- з обмеженим циклом обслуговування;

Гуртовик з повним циклом обслуговування надає такі послуг, як збереження товарних запасів, кредитування, забезпечення доставки товару, надання сприяння в області управління.

Гуртовики з обмеженим циклом обслуговування надають своїм клієнтам обмежений набір послуг.

Брокери й агенти не беруть на себе права власності на товар і виконують лише обмежене число функцій. Їх основна функція – це сприяння купівлі-продажу і за свої послуги вони одержують комісійну винагороду.

На відміну від агента, брокер не є представником виробника, не стоїть в договірних відносинах ні з однією із сторін, а діє на підставі окремих доручень. Брокеру надаються спеціальні повноваження на укладання кожної окремої угоди і він зобов'язаний діяти в межах цих повноважень. Брокер повинен виконувати вказівки клієнта про кількість, якість і ціну товару.

Агент діє, як представник принципала в рамках відповідальності, накла­деної на нього агентською угодою.

Гуртові контори і відділення є складовими частинами виробників і підлягають більш жорсткому контролю в своїй діяльності при управлінні товар­ними запасами, збуту і стимулювання.

До спеціалізованих гуртовиків відносяться гуртовики-скупники, гуртові нафтобази і гуртовики-аукціоністи.

Гуртовики-скупники найчастіше скуповують продукцію у сільськогоспо­дарських виробників, збирають її у великі партії для відвантаження підприєм­ствам харчової промисловості, хлібозаводам, пекарням, іншим організаціям.

Гуртові нафтобази продають і доставляють нафтопродукти АЗС і іншим підприємствам роздрібної торгівлі.

Гуртовики-аукціоністи займаються організацією аукціонної торгівлі, по­в'язаної із продажем с-г продукції.

В торгівлі виділяють 4 групи торгово-посередницьких операцій:

1. по перепродажу;

2. комісійні операції;

3. агенські операції;

4. брокерські операції.

Операції по перепродажу включають 2 види операцій:

- торгівець виступає як покупець, що купує товар на основі акту купівлі-продажу, стає власником товару і може реалізувати його на будь-якому ринку і по своїй ціні (купці, оператори, дилери).

- торгівець має право продажу товарів на певній території і на протязі певного терміну згідно укладеної угоди(в угоді вказується кількість, якість, ціна, умови поставки, спосіб платежу, форма розрахунку, гарантії якості, порядок надання рекламації).Працює такий гуртовик в рамках угоди за свій рахунок і від свого імені (дистриб’ютори).

Комісійні операції – це здійснення комісіонером по дорученню іншої сторони, комітента, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер не купує товар, а здійснює операції продажу товарів за рахунок комітента, тобто комітент залишається власником товару аж до його продажу. Комісіонер укладає угоду купівлі-продажу з покупцями від свого імені і сам отримує за них платіж.

Агентські операції полягають у дорученні принципалам незалежній сто­роні (агенту) здійснення фактичних і юридичних дій, пов'язаних із продажем або купівлею товару на визначеній території за рахунок і від імені принципала. Агент є незалежною особою і не підлягає прямому контролю і нагляду зі сторони принципала. Здійснення агентом своєї діяльності від імені і за рахунок прин­ципала відрізняє його від купця(дилера) і торгівця по договору (дистриб'ютора), які укладають угоди від свого імені і за свій рахунок, а також від комісіонера, який хоч і виступає перед третіми особами від свого імені, але здійснює угоди за рахунок комітента.

Брокерські операції полягають у встановленні через посередника-брокера контакту між продавцем і покупцем. Брокер ніколи не виступає стороною в угоді, а діє виключно з метою зведення сторін, які беруть на себе обов'язки по угоді, укладеній при посередництві брокера.

Питання для самоперевірки та контролюза засвоєнням знань до розділу 4

1. Поясніть термін “посередництво”.

2. У чому полягають основні принципи посередницької діяльності?

3. Хто може виступати суб’єктом посередницької діяльності?

4. У чому полягають переваги посередницької діяльності для виробників і споживачів?

5. Назвіть основні функції посередників.

6. За якими критеріями здійснюється вибір посередника?

7. Яких правил доцільно дотримуватись при роботі з посередниками?

8. Які можливі форми роботи підприємств-виробників із посередниками?

9. Охарактеризуйте основні типи посередників.

10. У чому полягають відмінності роботи незалежних і залежних посередників?

11. Які відмінності у роботі брокерів і агентів?

12. Назвіть типи торгово-посередницьких операцій.

13. Які відмінності у здійсненні торгово-посередницьких операцій дистриб’юто­рами і дилерами?

14. Що означають агентські торгові операції?

15. В чому суть комісійних торгових операцій?

16. Що ви знаєте про торгово-посередницькі операції по перепродажу товарів?

17. Що таке брокерські торгово-посередницькі операції?

РОЗДІЛ 5. ВИРОБНИЧА ТА ТРАНСПОРТНО-
ЕКСПЕДИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

5.1. Сутність виробничої діяльності

В сфері товарного обігу виконується великий комплекс різних процесів і операцій. По характеру функцій, що виконуються в сфері обігу, всі процеси і операції можна поділити на два види:

- виробничі або технологічні;

- комерційні або торгові.

Виробничі процеси пов’язані із рухом товару як споживчої вартості і є продовженням процесу виробництва в сфері обігу. До них відносять: транспор­тування, зберігання, фасування, сортування і т.д. Вони є єдністю трьох елеме­н­тів – живої праці, засобів праці і предметів праці. Засобами праці служать всі ті речі, за допомогою яких людина впливає на предмет своєї праці і видозмінює його. Знаряддями праці в сфері товарного обігу є торгові машини, апарати, різноманітне торгово-технологічне обладнання. До предметів праці у виробничих процесах відносяться товари, що знаходяться в обігу і тара.

5.2. Товарні склади: призначення, функції і класифікація

Склади призначені для нагромадження і зберігання товарних запасів, комплектування торгового асортименту товарів і складають основний комплекс споруд підприємств гуртової торгівлі, а також значну частину матеріально-технічної бази роздрібної торгівлі.

Більшість складів виконує наступні основні функції:

- отримання товарів від постачальників і здійснення контролю за їх якістю;

- нагромадження товарних запасів і забезпечення належних умов їх зберігання;

- сортування і підготовка товарів до продажу;

- комплектування замовлень дрібногуртових покупців;

- товаропостачання роздрібної торгової мережі.

Здійснюючи перетворення виробничого асортименту в торговий, гуртові склади намагаються максимально задовольнити замовлення дрібногуртових і роздрібних підприємств.

В залежності від характеру здійснюваних функцій склади поділяються на сортувально-розподільчі, транзитно-перевалочні, склади сезонного зберігання, дострокового завезення, нагромаджувальні.

Сортувально-розподільчі склади призначені для нагромадження поточних запасів товарів. Оскільки товари зберігаються на цих складах недовгий час, то до їх основних функцій можна віднести:

- приймання товарів по кількості і якості;

- сортування і підготовка їх до відпуску і відправлення в роздрібну торгівлю.

Сюди відносять склади гуртових підприємств, які розміщені в районах споживання, а також склади роздрібних торгових організацій. Тут формують товарні потоки в зручному для роздрібних торгових підприємств асортименті і направляють їх в торгову мережу.

Транспортно-перевалочні склади розміщуються на залізничних станціях, водних пристанях і служать для прийняття вантажів на партіонне зберігання у зв’язку із необхідністю перевантаження їх з одного виду транспорту на інший. Ці склади здійснюють приймання вантажів, короткотермінове зберігання і відправку їх цілими тарними упакуваннями.

До складів сезонного зберігання відносять сховища для картоплі і овочів, а також інші склади, на яких здійснюється обробка і зберігання товарів сезонного характеру.

На складах дострокового завезення товари зберігаються на протязі три­валого часу. і створюються в тих районах, доставка товарів в які ускладнена в певні періоди року.

Нагромаджувальні склади здійснюють приймання дрібних партій товарів від промислових підприємств і у вигляді великих партій відправляють ці товари в райони їх споживання.

Однією з важливих класифікаційних ознак є асортимент товарів, який сут­тєво впливає на характер функцій, що виконуються складами, а також на побу­дову складського технологічного процесу.

По асортиментній ознаці склади поділяються на універсальні і спеціалізовані.

Універсальні склади призначені для концентрації широкого асортименту непродовольчих і продовольчих товарів. Такі склади складають основну частину складської мережі споживчої кооперації.

Спеціалізовані склади служать для зберігання товарів однієї або декількох близьких товарних груп.

Широке різноманіття фізико-хімічних властивостей товарів вимагає дифе­ренційованого підходу до умов їх зберігання і викликає необхідність наявності відповідної складської мережі.

За врахуванням необхідних режимів зберігання склади поділяються на загальнотоварні і спеціальні.

Загальнотоварні склади є основним видом складів в торгівлі і призначені для зберігання непродовольчих товарів, які не потребують створення особливого режиму.

До спеціальних складів відносяться склади товарів які потребують особли­вий режим зберігання, тобто різноманітні холодильники, овочесховища і т.д.

Важливими ознаками, за якими проводять класифікацію складів є також: кількість поверхів і висота складських приміщень, ступінь механізації технологіч­них процесів і побудова.

В залежності від кількості поверхів і висоти складських приміщень розрізняють одноповерхові (висотою 6, 12, 16 і 32 метри)) і багатоповерхові. З точки зору найбільш раціональної організації технологічного процесу перевага надається одноповерховим складам.

За ступенем механізації технологічних процесів склади поділяють на комплексно-механізовані і автоматизовані, а також склади з використанням за­собів малої механізації.

В залежності від побудови склади бувають відкриті, напіввідкриті і закриті.

Відкриті склади влаштовуються у вигляді ґрунтових майданчиків на стовпах, стрічкових фундаментах. Ці склади призначені для зберігання будівель­них матеріалів, палива, товарів в контейнерах та ін.

Напівзакриті склади будуються у вигляді тентів для зберігання будматері­алів і інших виробів, які вимагають захисту від атмосферних опадів.

Закриті склади – це одно- або багатоповерхові будівлі, які можуть бути опалюваними і неопалюваними (утепленими і не утепленими). Опалювані склади мають опалювальне обладнання і пристрої для вентиляції повітря. Вони призначені для зберігання товарів, які вимагають підтримки температури і відносної вологості повітря в певних межах. В неопалюваних складах зберігають товари, що не втрачають своїх властивостей при температурі нижче 0°С.

5.3. Вибір форми складу

Підприємства торгівлі самі визначають форми зберігання товарних запасів, керуючись різними факторами, зокрема:

- формою здійснення торгівлі;

- товарними оборотами підприємства;

- фінансовим потенціалом;

- сегментами ринку, які освоєні чи освоюються підприємством;

- терміном роботи підприємства;

- видом товару;

- асортиментом;

- сезонністю товару.

Враховуючи наведені фактори підприємство вирішує питання володіння складом. Існує три основні варіанти вирішення цього питання:

1) придбання приміщення у власність (будівництво, купівля);

2) оренда приміщення і обладнання (лізинг);

3) використання складів загального користування.

Наявність власного складу на правах власності доцільна для підприємств зі стабільним, великим товарооборотом.

Володіння таким складом може забезпечити високий ступінь контролю збуту товарів, наявність постійних клієнтів, реальні умови зберігання товарів, можливість вносити конструктивні зміни в інфраструктуру складу, можливість вносити зміни в пакет пропонованих клієнтам послуг та інше. Основним недо­ліком даного варіанту є значні початкові капіталовкладення.

Переваги другого варіанту аналогічні плюсам першого. Однак, тут необ­хідно зауважити наступне: підприємство після закінчення терміну оренди примі­щення має можливість проаналізувати результати своєї діяльності на певній території і в залежності від результатів або продовжити договір оренди, або передислокуватися в інші райони. Основним недоліком цього варіанту є те, що підприємство повинно затрачати кошти на ремонт приміщень, а у випадку розірвання договору оренди постануть питання подальшої діяльності.

Третій варіан т найчастіше використовують торгові підприємства з низьким товарооборотом, “молоді підприємства”, у яких ще не сформувались уявлення про попит на даній території, підприємства, які реалізують сезонні товари. Основна перевага зберігання товарів складами загального користування – це можливість гнучкого підходу до орендування площ. До числа недоліків можна віднести значні витрати підприємства на оплату послуг складу і обмеження на зберігання окремих видів товарів.

Слід відзначити, що поєднання перелічених варіантів іноді буває еконо­мічно більш вигідним, ніж вибір одного із названих варіантів. Наприклад, якщо підприємство реалізує товари в різних регіонах, то деякі регіони можуть бути для підприємства більш економічно привабливі, деякі можуть характеризуватись невеликою купівельною активністю або менш освоюватись. В такому випадку найбільш доцільним є створення в перших регіонах власних складів, а в інших регіонах – використовувати склади загального користування.

5.4. Роль упакування і тари в торгово-виробничому процесі

Більшість товарів, що випускаються промисловістю, транспортуються, збе­рігаються і відпускаються споживачу в упакуванні або в тарі.

Упакування – засіб або комплекс засобів, що забезпечують захист продукції і навколишнього середовища від пошкоджень і втрат, а також полегшують процес транспортування, зберігання і реалізації продукції. Тара є елементом упакування, який представляє собою виріб для розміщення продукції. В процесі обігу вона бере участь не тільки разом з продукцією (товаром), але і без неї.

Розмаїття властивостей і особливостей товарів, різноманітні умови їх транс­портування, зберігання і відпуску викликають необхідність виробництва тари різних видів: ящики, бочки, барабани, фляги, каністри, балони, банки, фляжки, мішки, пакети, кошики і т.д.

Роль упакування і тари в торгово-виробничому процесі визначається функ­ціями, які вони виконують. Ці функції зводяться до наступного:

- охорона товару від шкідливого впливу зовнішнього середовища, а також охорона зовнішнього середовища від шкідливого впливу товару;

- захист товару від впливу інших товарів;

- забезпечення умов для збереження кількості і якості товарів на всьому шляху їх просування із сфери виробництва у сферу споживання;

- надання товарам і іншим вантажам необхідної мобільності і створення умов для механізації трудомістких операцій і більш ефективного вико­ристання складських і торгових площ;

- створення більш сприятливих умов для приймання товарів по кількості і якості і зручності для кількісного їх обліку;

- виконання ролі носія комерційної інформації і торгової реклами;

- використання тари не тільки як засобу для розміщення товару, його транспортування і зберігання, але і як засобу для викладки і продажу товару в торговому залі магазину (тара-обладнання).

Використання сучасного упакування і тари, їх яскраве оформлення з необ­хідним рекламним інформаційним навантаженням дозволяє не тільки пришвид­шити процес продажу товарів, полегшити їх споживання, але мають і відчутний естетичний вплив на покупців. Розфасування товарів в дрібну, зручну для споживачів тару полегшує процес продажу, сприяє підвищенню продуктивності праці торгових працівників, покращує показники роботи магазинів, підвищуючи культуру торгового обслуговування.

Асортимент тари, що використовується для розміщення товарів, постійно розширюється. Він поповнюється новими видами тари, що дозволяє розширити її функції, і таким чином, зробити її ще більш важливою в торгово-виробничому процесі.

Тара, яка використовується для упакування товарів повинна відповідати ряду технічних, економічних і естетичних вимог.

Технічні вимоги передбачають, що матеріали, які використовуються для виробництва тари, її конструкція повинні відповідати властивостям товарів, що розміщені в ній. Вона повинна бути міцною і забезпечувати збереження товарів при перевезенні і зберіганні.

Тара повинна бути недорогою у виготовленні, портативною і зручною для транспортування як з товаром, так і в порожньому вигляді. Вона повинна володіти низьким коефіцієнтом власної маси (відношення маси до обсягу).

Тара мусить мати привабливий зовнішній вигляд, а її форма, кольорове вирішення, тексти і малюнки повинні служити вихованню естетичних смаків у покупців.

5.5. Класифікація і характеристика основних видів тари

Тара охоплює широку номенклатуру виробів, які використовують для розміщення товарів. Ці вироби суттєво відрізняються одне від одного, тому і класифікують тару по достатньо широкому колу ознак, основні з яких наступні:

- функції, які виконуються в процесі товарного обігу;

- призначення;

- приналежність;

- кратність використання;

- матеріал виготовлення;

- конструкція і метод виготовлення;

- стійкість до зовнішніх механічних впливів;

- якість.

З врахуванням функцій, які виконує тара в процесі товарного обігу її ділять на транспортну, споживчу і тару-обладнання.

Транспортна (зовнішня) тара використовується для транспортування і зберігання товарів. До неї відносять ящики, бочки, мішки і т.д.

Споживча (внутрішня) тара – поступає до споживача з продукцією і не є самостійною транспортною одиницею. Вартість споживчої тари – пакетів, коро­бок, банок і т.п., як правило включається у вартість товару. Вона повинна бути зручною, дешевою, легкою, яскраво оформленою. Її оформлення повинно нести велике рекламне і інформаційне навантаження.

Одним із різновидів споживчої тари є подарункова тара, художньо-конструкторське виконання якої повинно підкреслювати призначення продукції (товару), як подарунку, сувеніру.

Тара-обладнання – це засіб, призначений для транспортування, тимчасо­вого зберігання, викладки і продажу товарів.

По призначенню тару ділять на універсальну і спеціалізовану. Універ­сальна тара може бути використана для затарювання різноманітних товарів, спеціалізована тара – призначена тільки для певних товарів.

В залежності від приналежності необхідно розрізняти тару загального і індивідуального користування. Тара загального користування може використо­вуватись різними підприємствами і організаціями. До тари індивідуального ко­ристування відноситься інвентарна тара, що виготовляється по спеціальному замовленню для централізованого завезення товарів на роздрібні торгові під­приємства. Вона є власністю підприємств промисловості або гуртових торгових підприємств.

По кратності використання тара поділяється на багатооборотну, зворотню і разового використання.

Багатооборотна тара призначена для багаторазового її використання при постачанні продукції. Сюди відносяться ящики, бочки, фляги, мішки та інша транспортна тара.

До зворотної тари відноситься тара, яка була в користуванні і яку доцільно використати повторно. Вона належить поверненню постачальнику в обов’язковому порядку.

Разова тара призначена для одноразового використання при постачанні продуктів. Це коробки з-під цукерок, сірників, цигарок та інша споживча тара, а також транспортна тара, яка після її використання належить до утилізації.

В залежності від матеріалу виготовлення тару поділяють на дерев’яну, кар­тонну, паперову, текстильну, металеву, скляну, керамічну, полімерну і комбіновану.

Дерев’яна тара – найбільш розповсюджена в обігу. Її виготовляють із деревини різних порід. До цієї групи відносять ящики, кошики, бочки.

До картонної тари відносять коробки і ящики. Коробки виготовляють із пресованого картону. Ящики – із пресованого і гофрованого картону. Картонна тара легша від дерев’яної в 2,5 – 4 рази на одиницю затареної продукції. Для виготовлення потрібно в декілька разів менше дерев’яної маси. Сировиною для її виготовлення можуть служити відходи деревини. Виробництво картонної тари і процес її затарювання легше механізувати. В зв’язку з цим картонна тара все ширше використовується для затарювання як промислових, так і продовольчих товарів.

Паперова тара вживається для затарювання сипучих товарів. До неї відносяться мішки і пакети.

В якості текстильної тари використовують мішки з тканини і мішковини, пакувальні тканини. Найчастіше в таку тару затарюють картоплю і овочі (мішки з мішковини), цукор і хлібопродукти (мішки з тканини). Упакування швейних, трикотажних і килимових виробів, а також тканини здійснюють за допомогою пакувальної тканини.

Транспортування і зберігання рідких, летких, вогненебезпечних і інших товарів здійснюється в металічній тарі, до якої відносяться бочки, балони, барабани, фляги, банки і каністри.

Скляна тара використовується для затарювання рідких товарів (молока і молочних продуктів, винно-горілчаних виробів і інших продовольчих і промис­лових товарів). В залежності від форми і місткості розрізняють банки, фляжки, балони і флакони. Товари, що затарюються в скляну тару, необхідно перевозити і зберігати в жорсткій транспортній тарі і в м’яких упакувальних матеріалах.

Керамічна тара має обмежене використання. В основному вона вживає­ться для затарювання деяких лікеро-горілчаних виробів.

Полімерна тара отримує все більш широке використання. Вона виготов­ляється із синтетичних матеріалів, які мають значну міцність, легкість і добре захищають товар від зовнішніх впливів. Вона об’єднує різноманітний асортимент як споживчої так і транспортної тари. Сюди відносяться банки, фляжки, каністри, туби, коробки, пакетики, ящики і т.д.

Комбінована тара отримується шляхом поєднання різних матеріалів при її виготовленні. Так шляхом комбінації полімерних матеріалів з папером, фольгою, тканиною можна отримати міцне яскраве упакування.

За конструкцією тару поділяють на розбірну, нерозбірну, складену, роз­бірно-складену, а по методах виготовлення – на литу, штамповану, бондарну, клеєну тару і тару, виготовлену литвом під тиском.

В залежності від стійкості до зовнішніх механічних впливів тару прийнято ділити на жорстку (дерев’яні і металеві ящики бочки, скляна тара),напівжорстку (картонні ящики і кошики) і м’яку (мішки, пакувальні тканини і т.п.).

5.6. Транспортно-експедиційна діяльність

При вирішенні питання про організацію транспортних перевезень підприємство може:

- або використовувати власну транспортну службу (ТС);

- або спеціалізовані транспортні організації.

При організації власної ТС необхідно:

- визначити, які транспортні системи необхідно використовувати підприємству. Це пов’язано із способом здійснення торгівлі;

- враховувати інтереси клієнта з точки зору збереження і доставки товару. Це досягається за рахунок експедиції (супроводу) товару, постійним контролем за вантажем в дорозі та інформаційним супроводом;

- здійснювати планування маршрутів перевезень (маршрутизація). Це дозволяє точно визначати обсяг перевезень, кількість необхідного тран­спорту, визначити терміни поставок, врахувати транспортну характеристику вантажу;

- проводити аналітичний облік перевезень, який дозволить оперативно слід­кувати за зміною ситуації на ринку, тобто відстежувати динаміку змін обсягів перевезень, проводити сортування клієнтів на сезонних, постійних і разових, складати схеми маршрутів до споживачів, здійснювати групування спожи­вачів по направленню дальності, обсягу перевезень, а також аналізувати зміни собівартості перевезень.

Транспортно – експедиторське обслуговування – вид діяльності, здійс­нюваний юридичними або фізичними особами з використанням власних або орендованих приміщень, транспортних і інших технічних засобів із метою організації за договором транспортної експедиції з вантажовласником і за його рахунок перевезення вантажу і виконання наступних додаткових послуг;

- оформлення необхідних документів;

- перевірки кількості і стану вантажу;

- його навантаження і вивантаження;

- упакування і маркування;

- виконання митних і інших формальностей;

- сплати мита, зборів і інших витрат, збереження вантажу;

- його одержання в пункті призначення.

Транспортний експедитор організовує доставку вантажу, його переванта­ження, збереження, виконання інших робіт з вантажем так, щоб вантаж був доставлений вантажоодержувачеві своєчасно (у терміни, обумовлені договором) і цілісно (без погіршення споживчих властивостей вантажів і над нормативних втрат).

Слід зазначити, що перевезення окремих вантажів здійснюється тільки у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача). В умовах перевезень автомобільним транспортом такими вантажами є:

Питання для самоперевірки та контролюза засвоєнням знань до розділу 5

1. Розкрийте суть виробничої діяльності в сфері обігу.

2. Охарактеризуйте основні функції, що виконуються складами.

3. Класифікація складів. Опишіть за декількома ознаками.

4. Як підприємства торгівлі визначають форми зберігання товарних запасів?

5. Яка роль упакування в процесі товароруху?

6. Назвіть функції, які використовують тара та упакування в торгово-виробничому процесі.

7. Які вимоги ставляться до тари, яка використовується для упакування товарів?

8. За якими ознаками здійснюється класифікація тари?

9. Проведіть класифікацію тари в залежності від матеріалу її виготов­ле­ння, приведіть приклади.

10. Що ви знаєте про транспортно-експедиційну діяльність?

11. Як здійснюється організація власної транспортної служби?

12. Перевезення яких вантажів здійснюється тільки у супроводі експеди­тора вантажовідправника (вантажоодержувача)?