Попередження суїцидальних проявів серед особового складу в особливий період.

З метою профілактики суїцидів серед особового складу Головним управлінням по роботі з особовим складом Збройних Сил України відпрацьовано Пам'ятку для офіцерського та сержантського (старшинського) складу щодо попередження суїцидальних проявів серед особового складу в особливий період (далі Пам’ятка).

ПАМ'ЯТКА

Для офіцерського та сержантського (старшинського) складу

Щодо попередження суїцидальних проявів серед особового складу

В особливий період

В умовах особливого періоду, при невизначеності ситуації, відсутності достовірної інформації, постійній зміні суспільно-політичної обстановки, відсутності належного відпочинку та побутових умов, невирішеності сімейно-побутових проблем у військовослужбовців виникає кризовий психологічний стан, який може призвести до суїциду.

Поняття суїциду

Суїцид – акт самогубства, усвідомлене самоусунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, коли власне життя, як найвища цінність, втрачає для людини сенс.

Самогубство скоюється людьми різноманітних психологічних типів, не існує так званого типу військовослужбовця, “схильного до самогубства”. Усе залежить від сили психотравмуючої ситуації і її особистісної оцінки як нестерпної.

Основні причини суїцидальної поведінки військовослужбовців. умовно поділено на три основні групи:

особистісні психологічні особливості військовослужбовця;

перебування у ситуації конфлікту суїцидогенного характеру;

схильність до неадекватних ситуаційних реакцій в умовах конфлікту.

Пусковими факторами для самогубства можуть відноситись:

- негативна оцінка, що надана військовослужбовцю, відповідний рапорт (характеристика) командира (начальника);

- розрив близьких відносин (наприклад, розлучення);

- зловживання наркотичними речовинами або алкоголем;

- перебування наодинці із хвилюваннями про себе або родину;

- фінансові труднощі;

- переживання, пов’язані з недавньою втратою близької людини (наприклад, у зв’язку з його смертю);

- втрата поваги до себе або зниження суспільного становища;

- переживання, пов’язані із приниженням (“дідівщина”);

- ситуація відмови (наприклад, у підвищенні по службі, коханні);

- самогубство друга або члена сім’ї.

До обставин, що сприяють учиненню суїциду, при наявності перерахованих умов, відносяться:

- ізоляція (відсутність поблизу або в контакті з суїцидентом оточуючих осіб, а також неможливість завадити йому з боку інших);

- інформаційна виснаженість партнерів по спілкуванню;

- хронічне безсоння;

- відсутність індивідуально значущої інформації;

- інформаційна невизначеність;

- алкогольне сп'яніння або алкогольна залежність.

Зовнішні поведінкові ознаки суїцидального ризику є:

1. Відхід у себе. Замкнутість, відокремлення стають глибокими і тривалими, людина йде в себе, сторониться вчорашніх друзів і товаришів.

2. Примхливість, вередливість. Настрій підлеглого щодня коливається між збудженням і занепадом, це є причиною для тривоги. Існують вагомі свідчення, що подібні емоційні коливання є провісниками смерті.

3. Депресія. Це глибокий емоційний занепад, який у кожної людини проявляється по-своєму. Деякі військовослужбовці стають замкнутими, замикаються в собі, але при цьому маскують свої почуття настільки добре, що оточуючі довго не помічають змін у їхній поведінці. Єдиний шлях в таких випадках – пряма і відкрита розмова з людиною.

4. Агресивність. Багатьом актам самогубства передують спалахи роздратування, гніву, люті, жорстокості до оточуючих. Нерідко подібні явища виявляються закликом суїцидента звернути на нього увагу, допомогти йому.

5. Зловживання алкоголем і наркотиками. Вони сприяють розвитку суїцидальних думок і намірів.

6. Сексуальна активність. Іноді недоречну сексуальну поведінку відображає відчайдушне прагнення людини полегшити таким чином гнітючу його депресію. Він шукає сексуального задоволення. Коли воно не досягається тривалий час, суїцидальні думки можуть посилитися.

7. Порушення апетиту. Відсутність його, або навпаки, ненормально підвищений апетит тісно пов'язані з саморуйнивними думками і повинні завжди розглядати як небезпечний для життя недуг.

8. Роздача подарунків оточуючим. Деякі люди, що планують суїцид, попередньо роздають близьким, друзям, колегам свої речі. Фахівці із суїциду стверджують, що ця зловісна акція – прямий провісник прийдешнього нещастя.

9. Психічна травма. Кожна людина має свій індивідуальний емоційний поріг. До нього може призвести велике емоційне потрясіння або ланцюг дрібних травмуючих переживань, які поступово накопичуються. Розставання з рідними, з будинком, зі звичним укладом життя, зіткнення зі значними фізичними і моральними навантаженнями, властивими службі, не знайома обстановка і атмосфера можуть здатися молодому воїну трагедією його життя. Якщо до цього додається розлучення батьків, смерть або нещастя з кимось із близьких, особисті негаразди, у нього можуть виникнути думки і настрої, чреваті суїцидом.

10. Зміни в поведінці. Раптові, несподівані зміни в поведінці військовослужбовця повинні стати предметом уважного спостереження. Іншим тривожним симптомом є зниження енергетичного рівня, посилення пасивності, байдужості до служби, спілкуванню, життя.

11. Загроза. Будь яке висловлювання прагнення піти з життя повинно сприйматися серйозно. У таких випадках не можна допускати черствості, агресивності до суїциденту, які тільки підштовхнуть його до виконання загрози. Навпаки, необхідно проявити витримку, спокій запропонувати йому допомогу, консультацію у фахівців.

Найголовніші психічні установки, що ведуть до самогубства:

Вкрай вузький погляд на ситуацію. Виражається він у тому, що думки війцськовослужбовця течуть по одному і тому ж колу, не в змозі вирватися з нього. Інтелект повністю виключений. військовослужбовецьгодинами сидить, мозок напружено працює, але вся його робота відбувається навколо найпростіших думок, на кшталт: “як погано”, “що робити?”, “чому я?”. Вузькість виражається у тому, що вій ськовослужбовець бачить тільки поточний момент часу. Він не здатний уявити ні минулого, ні майбутнього. Він ніби виходить з того, що його життя цілком складається з того страждання, яке відчуває зараз. Найпростіша думка про те, що біль пройде, йому недосяжна.

Крайній егоцентризм. Військовослужбовець фіксується на своєму болю і тому не здатнийна “погляд зі сторони”.

Самоізоляція. Він не сприймає оточуючих людей як реальність. Від спроб допомогти відмахується, вони тільки заважають йому зосереджуватися на своєму болю. Всі пропозиції про вихід із ситуації відкидаються.

Зворотна ситуація. Особистість відчайдушно шукає допомоги, але не знаходить її. Після цього забивається у свій кут і припиняє пошуки.

Крайня втома. Втрачає останні сили в боротьбі з ситуацією і здається. Втрата сил завжди супроводжується згасанням надії. Коли надія померла, людина це Розум.”