Організація психологічної підготовки з особовим складом роти (батареї).

Психологічна підготовка особового складу Збройних Сил України – це цілісний і організований процес формування у військовослужбовців психологічної готовності та емоційно-вольової стійкості до дій у бою, у складних і небезпечних умовах, в обстановці, яка різко змінюється, під час тривалої нервово-психологічної напруги, подолання труднощів, пов’язаних із виконанням військового обов’язку як у воєнний, так і у мирний час.

Психологічна підготовка особового складу Збройних Сил України до виконання завдань за призначенням відбувається у загальній системі підготовки військ і є одним інтегративним компонентом військово-педагогічного процесу.

Сутністю психологічної підготовки є підвищення психічної стійкості і його психологічної готовності; перетворення факторів бою в знайомі, звичні, очікувані (адаптування); оволодіння військовослужбовцями необхідними знаннями та досвідом у подоланні психологічних навантажень; розвиток у особового складу здатності швидко перебудовуватись відповідно до обставин.

Змістом психологічної підготовки є система заходів, спрямованих на завчасне формування і закріплення у військовослужбовців і військових підрозділів стійких психічних якостей, необхідних для виконання завдань військово-професійної діяльності і здійснюється на етапі організації підготовки військовослужбовців, військових частин до бойових дій ( виконання завдань за призначенням).

Основні завдання психологічної підготовки:

забезпечення стійкої психологічної готовності військовослужбовців до захисту Батьківщини, до рішучих дій під час виконання навчальних завдань, готовності до ризику та зустрічі з небезпекою;

формування у військовослужбовців психічної стійкості до психотравмуючих факторів сучасної війни, тривалих перевантажень;

навчання їх методам попередження психотравмування, саморегуляції, виявлення ознак отримання психологічних травм;

надання першої допомоги;

створення передумов високої бойової активності військовослужбовців;

адаптація військовослужбовців до бойових умов, їх навчання основним способам самозахисту;

зниження психологічних травм, підвищення рівня професійних і бойових навичок та вмінь, фізіологічної і психологічної витривалості військовослужбовців.

Загальна психологічна підготовка – вид психологічної підготовки особового складу, завданням якого є формування і удосконалення єдиних для військовослужбовців психологічних якостей згідно з вимогами сучасної війни.

Виконання завдань загальної психологічної підготовки досягається формуванням у військовослужбовців визначеної мотивації, спрямовується на навчання їх прийомам емоційно-вольової мобілізації, зняття негативних психічних станів, методам надання собі і співслужбовцям першої психологічної допомоги, способам виживання в екстремальних умовах, згуртування, злагодження, підвищення соціально-психологічної сумісності та стійкості військових підрозділів.

Спеціальна психологічна підготовка – вид психологічної підготовки особового складу, завданням якого є розвиток специфічних військово-професійних якостей військовослужбовців відповідного роду військ, напрацювання високої бойової активності та психічної стійкості, навичок поведінки в екстремальних умовах.

Цільова психологічна підготовка – вид психологічної підготовки особового складу, завданням якого є адаптація психіки воїна до умов виконання бойового завдання, формування бойового психічного стану, напрацювання чіткої внутрішньої установки на підготовку до конкретного бою (виконання завдань за призначенням).

Цільова психологічна підготовка проводиться в інтересах адаптації психіки військовослужбовця до умов виконання конкретного бойового завдання, формування бойового психічного стану, напрацювання чіткої внутрішньої установки на підготовку до конкретного бою. Вона проводиться в комплексі з тактичною (тактико-спеціальною) підготовкою особового складу.

Способи психологічної підготовки залежать від конкретної мети та матеріальної бази, специфічних вимог до підготовки особового складу конкретного виду та роду Збройних Сил, специфіки виконання завдань. Деякими з них є:

вміла імітація вогню противника, створення реальної картини бою;

створення в обстановці навчань та польових занять елементів небезпеки та раптовості;

створення умов, коли необхідно вирішувати завдання в обмежений термін, при нестачі часу;

виконання вправ неповним підрозділом, недостатньо озброєними та дієздатними військовослужбовцями.

Способи психологічної підготовки знаходять своє відображення в основних методах психологічної підготовки.

Методи психологічної підготовки – систематизована сукупність дій, прийомів і способів для вирішення визначених завдань або досягнення визначеної мети психологічної підготовки. Методи психологічної підготовки поділяють на вербальні та практичні.

З погляду групового й індивідуального сприйняття, осмислення і закріплення в логічній пам’яті військовослужбовця важливе значення мають вербальні (словесні, мовні) методи – переконання, навіювання і психологічна консультація. Їх головне призначення в тому, щоб викликати бажані зміни у психіці воїна і психології колективу і на цій основі сформувати стійкі звички поведінки.

Вербальними методами може успішно користуватися той командир підрозділу, що майстерно володіє словом, письмовою та усною мовою, уміє грамотно складати бойові накази і віддавати усні розпорядження підлеглим, переконувати і вимагати, вселяти впевненість і надавати психологічну допомогу тим, хто цього потребує.

Метод переконання є цілісною системою словесно-наочного впливу командира підрозділу на свідомість воїна і загальну думку колективу, яка забезпечує добровільне ухвалення наказів і перетворення їх на мотиви поведінки військовослужбовців.

Мета методу навіювання, який поєднується з переконанням і роз’ясненням, – активізувати приховані резерви людської психіки, сформувати установки правильної поведінки і соціально-етичної орієнтації. Словесне навіювання може бути у вигляді мотивованого, наказового і негативного навіювання.

Психологічна консультація – це один із найважливіших методів психологічної підготовки і допомоги, що сприяє зняттю психічної напруженості в колективі та у поведінці окремого воїна, пошуку оптимальних моделей поведінки у критичних ситуаціях. Психологічне консультування за допомогою спеціально організованого процесу спілкування сприяє усвідомленню воїном ситуації, висвітленню її причин, актуалізації додаткових сил і резервів для її подолання.

Практичні методи вбирають в себе моделювання психологічних факторів (чинників) бою, психологічні вправи і тренування, метод аварійних ситуацій, метод стресових впливів (дій), метод вольової регуляції.

В процесі бойової підготовки командир підрозділу зобов’язаний створити єдиний комплекс практичних методів моделювання психологічних факторів (чинників) бою. Їх складовою є методи психологічних вправ і тренувань, аварійних ситуацій і стресових впливів (дій).

Психологічні вправи і тренування є системою багатократних повторень спеціальних дій і вчинків, що постійно ускладнюються, з метою формування у воїнів необхідних особистих якостей і підвищення психологічної надійності колективу.

Вони включають:

вправи і тренування на спеціальних тренажерах, імітаторах, навчальних постах;

комп’ютерні ігри;

вправи з подолання спеціальних смуг перешкод, інженерних загороджень, завалів, водних рубежів тощо;

спеціальні спортивні ігри і змагання;

психологічні вправи для розвитку пізнавальних, емоційних і вольових якостей;

соціально-психологічні тренування, рольові ігри, практикуми щодо згуртування бойових груп, формування їх психологічної сумісності і злагодженості.

Метод аварійних ситуацій і стресових впливів (дій) – цесукупність прийомів і засобів, що моделюють діяльність підрозділу і окремого військового фахівця у складних умовах (відмови технічних пристроїв і озброєння, несправності засобів зв’язку та електроживлення, аварії і передумови до аварій тощо).

Форми психологічної підготовки – встановлений зразок, сукупність прийомів і засобів проведення психологічної підготовки.

Формами психологічної підготовки особового складу до бойових дій (виконання завдань за призначенням) є:

психологічна просвіта – систематичне та організоване розповсюдження серед військовослужбовців психологічної інформації з метою формування у них розуміння закономірностей функціонування людської психіки і поведінки людей в екстремальних умовах бойової обстановки, знання шляхів і способів управління можливостями власної психіки та надання психологічної допомоги іншим військовослужбовцям;

заняття з предметів бойової підготовки, орієнтованих на розвиток необхідних психологічних якостей та станів;

спеціальні форми: психотренінги, прийоми психологічної саморегуляції тощо.

Свідоме, активне і творче використання військовослужбовцями принципів, методів і форм навчання та виховання є головною умовою ефективності психологічної підготовки як процесу.

Заняття з психологічної підготовки проводяться в польових умовах, у комплексі занять бойової підготовки з конкретною прив’язкою до визначеної теми занять з тактичної та вогневої підготовки загальною тривалістю кожного заняття – одна навчальна година.

Заняття з психологічної підготовки особового складу проводяться у складі штатних підрозділів та їм рівних під керівництвом командира підрозділу.

Психологічна підготовка здійснюється із застосуванням словесно-наочного методу навчання, виконання вправ та тренувань, моделювання психологічних факторів (чинників) бою, методами аварійних ситуацій, стресових впливів тощо.

У Збройних Силах Україникерівництвопсихологічною підготовкою здійснюють:

начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України;

командувачі видів Збройних Сил України, оперативних командувань, командири та начальники всіх рівнів відповідно до покладених на них завдань.

Командири підрозділів є безпосередніми організаторами психологічної підготовки та несуть відповідальність за підготовку підрозділів та ступінь навченості підлеглих.

Командири підрозділів визначають особливі ситуації та порядок дій під час їх виникнення. Посадові особи, на яких покладено обов’язки щодо організації психологічної підготовки особового складу, планують набір прийомів, способів і засобів моделювання впливу на кожного фахівця:

Заступник командира підрозділу по роботі з особовим складом (психолог):

забезпечує психологічну безпеку військовослужбовців, стан захищеності психіки від різного роду загроз факторів сучасного бою, з цією метою здійснює психологічну експертизу кожного планового заходу (завдання), що дозволяє визначати кількість включених в нього психогенних факторів із загального їх числа, для впливу на кожного військового фахівця підрозділу в ході бойової підготовки;

прогнозує рівні психічної напруженості, які виникнуть або можуть виникнути при цьому у конкретних воїнів в динаміці виконання завдань, об’єм необхідної їм психологічної допомоги, а також рівні можливої професійної і психологічної їх підготовленості після завершення навчальних дій, прогнозує ефективність майбутньої діяльності військових фахівців або її можливий зрив;

пропонує заходи щодо навчання командирів підрозділів (сержантів) щодо управління психічними станами підлеглих їм військовослужбовців при впливі на них психогенних факторів бою;

рекомендує заходи щодо навчання військовослужбовців підрозділу методикам саморегулювання своїх психічних станів, з урахуванням специфіки їх функціональних обов’язків;

надає допомогу командирам підрозділів в застосуванні в практиці бойової підготовки різних сучасних теорій, прийомів і способів ефективного навчання підлеглих їм військових фахівців (з урахуванням закономірностей ефективного функціонування людської психіки);

з урахуванням заходів мобілізаційної готовності надає допомогу в організації і проведенні занять з новоприбулими військовослужбовцями для доукомплектування підрозділу.

У ході занять:

планує, організовує і проводить заняття з командирами підрозділів з вивчення рівнів психічної напруженості, форм прояву негативних психічних станів воїнів в умовах впливу на них факторів сучасного бою, ступенів розладу психіки людини і психології військового колективу, а також заходи щодо їх попередження, припинення і, в крайніх випадках, з ліквідації наслідків;

навчає командирів підрозділів прогнозувати динаміку розвитку психічних станів воїнів в різних ситуаціях бойової підготовки;

виявляє психологічні контури розповсюдження неофіційної інформації, що об’єктивно існує у військових колективах, чуток, незадоволеності, в якій завжди можна виявити генератора чуток і передавальні ланки розповсюдження негативної інформації;

спільно із заступником командира частини по роботі з особовим складом приймає участь у плануванні та методичному забезпеченні кожного заняття з бойової підготовки на користь формування у воїнів професійної і психологічної підготовленості, готує набір прийомів, способів і засобів для організації психологічної підготовки в ході занять з бойової підготовки для кожного фахівця з урахуванням специфіки його діяльності;

оцінює ступінь захищеності психіки військовослужбовців від різних загроз сучасного бою;

забезпечує командирів підрозділів знаннями про симптоми бойових психічних травм, про поведінку осіб, що відносяться до категорії “тимчасові психічні втрати” і “санітарні психічні втрати”, про методи надання їм першої і подальшої психологічної допомоги;

планує, організовує і проводить заходи щодо підготовки фахівців нештатних груп психологічної допомоги підрозділів частини (з’єднання);

виявляє військовослужбовців не придатних для психологічної підготовки та надає рекомендації щодо їх використання;

надає методичну допомогу командирам підрозділів в заповненні психологічного паспорту бойової (навально-бойової) ситуації та бланків послідовної динамічної оцінки діяльності для подальшого їх використання при підготовці воїнів відповідних спеціальностей для формування у них професійної підготовленості і психологічної стійкості в діяльності в подібних навчальних ситуаціях і в реальному бою;

здійснює аналіз, надає допомогу і корегує діяльність командирів підрозділів щодо застосування ними методів впливу на воїнів з метою управління їх психічними станами і навчання фахівців методам саморегулювання своїх станів в умовах впливу труднощів професійної діяльності і психогенних факторів сучасного бою. Вживає заходи для запобігання психічному перенапруженню воїнів, зриву діяльності, розгуртування військового колективу.

готує рекомендації командирам підрозділів з психологічного забезпечення ефективності бойового навчання воїнів. Цими рекомендаціями повинна закінчуватися доповідь заступника командира підрозділу по роботі з особовим складом при аналізі будь-якого заняття з бойової підготовки або стану бойової підготовки в підрозділі за певний період часу;

планує, організовує і проводить заняття з командирами підрозділів щодо:

оволодіння методами переконання, роз’яснення, навіювання, активізації інтелектуально-професійних і моторних дій воїнів: заклику, використання особистого прикладу в складних ситуаціях, правильного доведення мотивуючої інформації, застосування заохочень, примушень, відвернення уваги від несприятливих чинників, проведення психокорегувального спілкування в ситуаціях напруженої діяльності, а також методам групової і індивідуальної психотерапії;

навчання методам самовпливу для подальшого навчання цьому воїнів: самопереконання, самонавіювання, самозаохочення, самопримушення, аутогенних прийомів саморегуляції, самокорекції, медитації тощо.

При організації процесу психологічної підготовки командиру підрозділу, керівнику заняття (інструктору) слід керуватися наступним правилами:

вносити елементи, що ускладнюють діяльність, тільки після освоєння військовослужбовцями порядку виконання дій у нормальних умовах;

прийоми, засоби моделювання психологічних факторів (чинників) бою повинні відповідати за сенсом змісту дій, навчальним елементам, що відпрацьовуються за відповідною темою;

моделювати навчально-бойові ситуації (завдання) необхідно у випадковому порядку, раптово, несподівано для військовослужбовців, щоб не було звикання до послідовності моделювання, шаблонності дій, бажано постійно комплексно змінювати і поєднувати модельовані фактори (чинники) бойової обстановки;

найчастіше слід моделювати ті фактори (чинники) бою, вірогідність дії яких для військових фахівців відповідної спеціальності вища;

під час моделювання психологічних факторів (чинників) бою рівень психічного навантаження повинен дозволяти більшості особового складу отримати позитивний результат у подоланні напруженості і досягненні успіху. Таке дозування навантажень сприятиме формуванню у військовослужбовців віри в себе, стимулювати їх бажання отримати складніше завдання;

якщо військовослужбовець не впорався з бойовою ситуацією, йому на наступному тренуванні потрібно запропонувати більш простіше завдання за тими змодельованими факторами (чинниками), які виявилися причиною ускладнення.

Для того, щоб оцінити, досягли чи ні військовослужбовці необхідного рівня підготовленості, що дозволяє здійснювати перехід до наступного етапу психологічної підготовки, потрібне проведення контрольних заходів, виходячи з положення, згідно з яким будь-які якості людини проявляються в її діяльності, що здійснюється в умовах, які вимагають використання даних якостей. Не поставивши військовослужбовця в умови, в яких йому необхідно використовувати ті або інші якості, не можливо достовірно визначити їх наявність.

Етапи протікання процесу психологічної підготовки особового складу мають свої особливості як у різних родах військ, так і при підготовці різних військових фахівців.

На першому етапі переважно використовуються демонстраційні методи, що знижують нестачу інформації про умови реального бою і дають загальне орієнтування в засвоюваних діях.

На другому етапі починають інтенсивно застосовуватися умовно-ситуативні методи, які направлені на формування орієнтовної основи професійних дій окремого воїна і підрозділу загалом. Завершенням другого етапу слід вважати освоєння професійних дій, чітке їх виконання в нормальних умовах, тобто без моделювання різних перешкод.

Третій етап припускає поєднання умовно-ситуативних методів із використанням імітації вторинних факторів (чинників) бою. Таке поєднання дозволяє підвищити стійкість до зовнішніх впливів і сформувати упевненість військовослужбовців у своїх силах. Завершенням третього етапу психологічної підготовки слід вважати досягнення військовослужбовцями такого рівня оволодіння військовою діяльністю, при якому її хід не порушується в результаті імітації різних впливів вторинних факторів (чинників) бою.

Четвертий етап – актуалізація мотивів бойової діяльності за допомогою внесення елементів небезпеки до навчально-бойової діяльності практичними методами “реальних” ситуацій. Даний етап підготовки може починатися і до завершення третього етапу, але обов’язково після другого етапу, після твердого освоєння дій у нормальних умовах. Основний же розвиток цей етап повинен отримати після завершення третього етапу психологічної підготовки. Завершенням четвертого етапу психологічної підготовки слід вважати формування у військовослужбовців готовності до бойової діяльності.