Теми аудиторних (лекційних та практичних) занять

Модуль І.Різноманітність теоретико-методологічного пояснення потребово-мотиваційної сфери людини

Тема 1. Досягнення й проблеми психології мотивації

План

1. Потребово-мотиваційна сфера і емоції людини: основні поняття психології мотивації.

2. Варіативність визначення мотиваційної сфери людини.

3. Розглядання мотиваційної сфери людини за натуралістичним, системодіяльнісним та акмеологічним підходами.

Поняття :нужда, потреба, мотив, мотивація, спрямованість, функції мотиваційної сфери, гомеостатична поведінка, зовнішні й внутрішні стимули мотиву, пошук ситуації з подразниками, схема теорії активізації, натуралістичний, системодіяльнісний та акмеологічний філософські погляди на природу мотивації.

Підручники:

1. Гербачевский В.К. Мотивация и уровень притязания личности: Психодиагностические методы: Учебн. пособие для студентов высш.учебн.заведений. – М, 2005.

2. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – Спб.: Питер, 2006. – 512 с.

3. Олесюк Н.В. Мотивация и мотивы достижения успеха: Учебн.пособ. М, 2008.

Додаткова література:

1. Акмеология. Учебник под общ. ред. Деркача А.А. — Москва: РАГС, 2002.

2. Бранский В.П., Пожарский С.Д. Социальная синергетика и акмеология. Теория самоорганизации индивидуума и социума.. — СПб, 2001.

3. Ильин В.В., Пожарский С.Д. Философия и акмеология.. — СПб: Политехника, 2003.

4. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии - М.: Смысл 2000; лекция 43-45,стр 409-438.

5. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции - М, 1971 или в книге Психология мотивации и эмоции М, 2002. стр.57-65

6. Маклаков А.Г. Общая психология: Учбное пособие для вузов. – СПб.: питер, 2005. Глава 22. Направленность и мотивы деятельности личности. С.511-532.

Література для обов’язкового конспектування:

1. В.И.Чирков Самодетерминация и внутренняя мотивация человека

http://www.voppsy.ru/journals_all/issues/1996/963/963116.htm

2. В.К. Гербачевский Методика оценки уровня притязаний

http://diploma.at.ua/publ/individualnye_osobennosti/metodika_ocenki_urovnja_pritjazanij_lichnosti_oprosnik_vk_gorbachev

3. Маслов А. Мотивація и личность. 3-е изд. Питер, 2006. Часть І. Теория мотивации. С.46-58.

Методичні рекомендації до вивчення теми «Досягнення й проблеми психології мотивації»

Наукову інформацію про мотиваційну сферу людини студенти вивчали майже в кожному курсі з психологічних дисциплін. Тому важливо оновити ті знання, які пов’язані з пізнавальними процесами, специфікою сприймання світу, активністю у визначені цікавого, життєво необхідне для людини на різних вікових етапах психічного розвитку, зосередити увагу на особливостями психічних механізмів й функцій свідомого й несвідомого в поведінці.

З першого заняття необхідно розпочати систематизацію знань, які розкривають два взаємопов’язаних процесів – це мотивація й сприймання. Без сприймання й усвідомлення зовнішніх подразників людина не здібна спрямовувати свою активність на задоволення власних потреб. Це відбувається у постійній взаємодії з оточуючим світом. Тому не можна розглядати мотиваційну сферу без афективного компоненту.

Засвоєння психічних механізмів мотивації лежать в основі емоцій, а емоційна сфера людини залежить від зовнішніх обставин. Більш того, в етимологічному плані ці два поняття походять від одного латинського дієслова «movere», що позначає «рухатися». Потреба – це внутрішня напруга, стан, що спонукає до активності й визначення засобів зняття напруги.

Представлені дефініції частково розкривають сутність поставленого питання. В цьому можна переконатися, якщо звернутися до робіт вітчизняних і радянських психологів (В.Г. Асєєв, Г.О.Балл, В.К. Вілюнас, В.І. Ковальов, О.М. Леонтьєв, М.Ш. Магомед-Емінов, В.С. Мерлін, П.В. Симонов, Д.М. Узнадзе, А.А. Файзуллаєв, П.М. Якобсон), а також зарубіжних (Дж. Аткінсон, Ж. Годфруа, К. Мадсен, А. Маслоу, Х. Хекхаузен, Г. Холл та ін.).

У ряді робіт «мотив» розглядається тільки як інтелектуальний продукт мозкової діяльності. Ж. Годфруа (Годфруа Ж., 1992) пише, що «мотив» - це міркування, за яким суб’єкт визначає свої дії. Такої ж думки й Х. Хекхаузен (Хекхаузен Х., 1986). Він пише, мотив це «конструкт мислення», тобто теоретичне побудова практичної дії, а не реально існуючий психологічний феномен. У його 2-томній монографії мотив розглядається і як потреба (потреба владарювання, звана їм як «мотив влади»; потреба в досягненні – «мотив досягнення»), і як особистісна диспозиція (емоційні стани, наприклад, тривожність), і як зовнішні і внутрішні причини тієї чи іншої поведінки (надання допомоги, прояв агресії тощо).

Якщо перейти до скороченого визначення мотиву, то навіть такий список різноманітного тлумачення дає уявлення про стихійне накопичення наукової інформації про мотивацію в сучасній психології:

ü наміри, уявлення, ідеї, почуття, переживання (Л.І. Божович);

ü потреби, потяги, спонукання, схильності (X. Хекхаузен);

ü бажання, хотіння, звички, думки, почуття обов'язку (П.А. Рудик);

ü морально-політичні установки і помисли (Г.О. Ковальов);

ü психічні процеси, стани і властивості особистості (К.К. Платонов);

ü предмети зовнішнього світу (О.М. Леонтьєв);

ü установки (А. Маслоу);

ü умови існування (К. Вілюнас);

ü спонукання, від яких залежить цілеспрямований характер дій (В.С. Мерлін);

ü міркування, по якому суб'єкт повинен діяти (Ж. Годфруа).

Тому для полегшення означеної проблеми в подальших темах проблема мотивації представлена за різними концепціями – це за психодинамічною, необіхевіористською, когнітивістською, гуманістичною та діяльнісною. Але в кожній із них студенту необхідно навчитися шукати відповіді на питання: «За якими психологічними механізмами та функціями визначається потреба й мотив?», «Чому проявляється активність психіки?» та «За яким станом свідомого чи несвідомого відбулася активність психіки?».

Мотивація й емоції – це перше з чого пропонується розглядати інформацію про мотиви. Справа в тому, що ці два аспекти психіки, як правило, в літературі представлені окремо. Проте, експериментальні дослідження на мозку ссавців визначено, що голод і спрага програмується в ядрах гіпоталамусу, а емоція (наприклад гнів) в окремих ланках лімбічної системи, що тісно пов’язана з гіпоталамусом.

Систематизація знань з мотивації представлена в трьох філософських світоглядах – натуралістичний, системодіяльнісний, акмеологічним.

Натуралістичний підхід визначається природо подібністю розвитку психіки людини. Термін н атуралізм (фр. naturalisme, від лат. naturalis - природний, природничий) - філософський напрямок, який розглядає природу як універсальний принцип пояснення всього суттєвого з позиція, причому часто відкрито включає в поняття «природа» також дух і духовні творіння. Один із перших психологів С. Холл поклав в основу погребової сфери людини біогенетичний закон, сформульований Ч.Дарвіним та Е. Геккелем про те, що в онтогенезі відтворені короткі повторення філогенезу.

Системодіяльнісний підхід не виходить з опозиції «суб'єкт - об'єкт», а досліджує системи діяльності та мислення (що вивчають дійсність), використовує засоби і методи, техніку і технології, процедури та операції, які складають структуру «мисленнєвої діяльності», які задають основні форми її активізації психіки. Принципи системного підходу (системного аналізу) полягають в філософському світогляді сприймати активність психіки: 1) цілісно; 2) ієрархічно; 3) структуровано; 4) багатогранно.