Періодизація розвитку особистості

Існує свій особливий стиль виховання в кожній социокультуре, він визначається тим, чого чекає суспільство від дитини. На кожній стадії свого розвитку дитина іібо інтегрується з суспільством, або відторгається. Відомий психолог Еріксон увів поняття "групова ідентичність", яка формується з перших днів життя, дитина орієнтований на включення у певну соціальну групу, починає розуміти світ, як ця група. Але поступово в дитини формується і "егоідентичності", почуття стійкості і безперервності свого "Я", незважаючи на те, що йдуть багато процесів зміни. Формування егоіндентічності - тривалий процес, включає ряд стадій розвитку особистості. Кожна стадія характеризується завданнями цього віку, а завдання висуваються суспільством. Але рішення задач визначається вже досягнутим рівнем психомоторного розвитку людини і духовною атмосферою суспільства, в якому людина живе.

На стадії дитинства головну роль в житті дитини відіграє мати, вона годує, доглядає, дає ласку, турботу, в результаті чого у дитини формується базова довіра до світу. Базове довіру проявляється в легкості годування, хорошому сні дитини, нормальній роботі кишечника, умінні дитини спокійно чекати матір (не кричить, не кличе, дитина як би впевнений, що мати прийде і зробить те, що потрібно). Динаміка розвитку довіри залежить від матері. Сильно виражений дефіцит емоційного спілкування з немовлям призводить до різкого уповільнення психічного розвитку дитини.

2-я стадія раннього дитинства пов'язана з формуванням автономії і незалежності, дитина починає ходити, навчається контролювати себе при виконанні актів дефекації; суспільство і батьки привчають дитину до акуратності, охайності, починають соромити за "мокрі штанці".

У віці 3-5 років, на 3-й стадії, дитина вже переконаний, що він особистість, так як він бігає, уміє говорити, розширює область оволодіння світом, у дитини формується почуття підприємливості, ініціативи, яке закладається в грі. Гра дуже важлива для розвитку дитини, тобто формує ініціативу, творчість, дитина освоює відносини між людьми за допомогою гри, розвиває свої психологічні можливості: волю, пам'ять, мислення та ін Але якщо батьки сильно пригнічують дитину, не приділяють уваги його ігор, то це негативно позначається на розвитку дитини, сприяє закріпленню пасивності, невпевненості, почуття провини.

У молодшому шкільному віці (4-я стадія) дитина вже вичерпав можливості розвитку в рамках сім'ї, і тепер школа залучає дитину до знань про майбутню діяльність, передає технологічний егос культури. Якщо дитина успішно опановує знаннями, новими навичками, він вірить в свої сили, упевнений, спокійний, але невдачі в школі призводять до появи, а деколи і до закріплення відчуття своєї неповноцінності, невіри в свої сили, розпачу, втрати інтересу до навчання.

У підлітковому віці (5-а стадія) формується центральна форма егоідентичності. Бурхливе фізіологічне зростання, статеве дозрівання, занепокоєність тим, як він виглядає перед іншими, необхідність знайти своє професійне покликання, здібності, вміння - ось питання, які постають перед підлітком, і це вже є вимоги суспільства до підлітка про самовизначення.

На 6-й стадії (молодість) для людини актуальним стає пошук супутника життя, тісне співробітництво з людьми, зміцнення зв'язків з усією соціальною групою, людина не боїться знеособлення, він змішує свою ідентичність з іншими людьми, з'являється почуття близькості, єдності, співробітництва, інтимності з певними людьми. Проте якщо дифузія ідентичності переходить і на цей вік, людина замикається, закріплюється ізоляція, самотність.

7-я - центральна стадія - дорослий етап розвитку особистості. Розвиток ідентичності йде все життя, йде вплив з боку інших людей, особливо дітей: вони підтверджують, що ти їм потрібний. Позитивні симптоми цієї стадії: особистість вкладає себе в хороший, улюблену працю і турботу про дітей, задоволена собою і життям.

Після 50 років (8-ма стадія) відбувається створення завершеної форми егоідентичності на основі всього шляху розвитку особистості, людина переосмислює все своє життя, усвідомлює своє "Я" у духовних роздумах про прожиті роки. Людина повинна зрозуміти, що його життя - це неповторна доля, яку не треба перепливати, людина "приймає" себе і своє життя, усвідомлює необхідність у логічному завершенні життя, проявляє мудрість, відсторонений інтерес до життя перед обличчям смерті.