Операції розумової діяльності

До вирішення завдання мислення йде за допомогою різноманітних операцій, таких як порівняння, аналіз, синтез, абстракція та узагальнення.

Порівняння - мислення зіставляє речі, явища і їх властивості, виявляючи схожість і відмінності, що приводить до класифікації.

Аналіз - уявне розчленування предмета, явища пли ситуації для виділення складових елементів. Таким чином, ми відокремлюємо неістотні зв'язки, які дані в сприйнятті.

Синтез - зворотний аналізу процес, який відновлює ціле, знаходячи суттєві зв'язки і відносини.

Аналіз і синтез у мисленні взаємозв'язані. Аналіз без синтезу приводить до механічного відома цілого до суми частин, також неможливий синтез без аналізу, тому що він повинен відновити ціле з виділених аналізом частин. У складі мислення деяких людей спостерігається схильність - у одних до аналізу, в інших до синтезу. Бувають уми аналітичні, головна сила яких - в широті синтезу.

Абстракція - виділення однієї будь-якої сторони, властивості і відволікання від інших. Так, розглядаючи предмет, можна виділити його колір, не помічаючи форми, або навпаки, виділити тільки форму. Починаючи з виділення окремих чуттєвих властивостей, абстракція потім переходить до виділення нечуттєві властивостей, виражених в абстрактних поняттях.

Узагальнення (або генералізація) - відкидання одиничних ознак при збереженні загальних, з розкриттям істотних зв'язків. Узагальнення може відбутися шляхом порівняння, при якому виділяються загальні якості. Так, відбувається узагальнення в елементарних формах мислення. У вищих формах узагальнення здійснюється через розкриття відносин, зв'язків і закономірностей.

Абстракція і узагальнення є двома взаємопов'язаними сторонами єдиного розумового процесу, за допомогою якого думку йде до пізнання. Пізнання відбувається в поняттях, судженнях і умовиводах.

Судження є основною формою результату розумового процесу. Треба сказати, що судження реального суб'єкта рідко є інтелектуальний акт в чистому вигляді. Чаші воно насичене емоційністю. Судження є також і вольовим актом, оскільки в ньому об'єкт щось стверджує або спростовує. МІРКУВАННЯ - це робота думки над думкою.

Міркування є обгрунтуванням, якщо виходячи з судження воно розкриває посилки, які обумовлюють його істинність.

Міркування є умовиводом, якщо виходячи] з посилок воно розкриває систему суджень, наступну з них.

Таким чином, до операцій мислення відносять порівняння, аналіз, синтез, абстракцію та узагальнення. Мислення здійснюється в поняттях і уявленнях, і головною формою протікання мислення є міркування, як робота над судженням. Дедуктивне міркування називається обгрунтуванням, індуктивне - висновком.

Мислення може відбуватися на різних рівнях, таких як наочне мислення і мислення абстрактне, теоретичне. Як вже зазначалося, людина не може мислити тільки в поняттях без уявлень, у відриві від наочності, але також не може мислити лише чуттєвими образами без понять. Тому ці два рівні мислення взаємопов'язані.

Але можливий випадок, в якому абстрактне теоретичне мислення майже не потрібно. Це, зокрема елементарні практичні завдання. Деякі люди прекрасно справляються зі складними теоретичними завданнями, виявляючи при цьому високий рівень мислення, але виявляються часом безпорадними, коли потрібно знайти вихід зі скрутної практичної ситуації. І навпаки: люди, прекрасно орієнтуються в дуже складних практичних ситуаціях, можуть виявитися нездатними вирішити елементарну теоретичну проблему. Для пояснення цього потрібно підкреслити відмінності між послідовністю розумових операцій в одному і іншому випадку. У безпосередньо-дієвої ситуації можна спочатку усвідомити лише початковий етап рішення, позначити початкові необхідні дії і реалізувати їх. При цьому відбувається негайна зміна ситуації і виявляються попутні зміни, які до вчинення дії були не передбачені. Таким чином, дія, що виконується на перших етапах розумового процесу, звільняє від необхідності передбачити, представити і врахувати все різноманіття зміни ситуацій, яке воно вносить і яке треба було б заздалегідь врахувати при вирішенні задачі, що протікає не безпосередньо в самому ході дії.

Мислення як процес - це аналіз, синтез і узагальнення, за допомогою яких людина ставить і вирішує задачу (виокремлює її умови та вимоги, співвідносить їх один з одним, виявляє шукане і т.д.). Особистісний аспект мислення становлять передусім мотивація та здібності людини (тобто його ставлення до розв'язуваної задачі, до інших людей і т.д., в чому проявляються і формуються його спонукання до розумової діяльності та його розумові здібності).

Процесуальний, динамічний аспект мислення не тотожний операциональному (операційного). Перший ширше другого і включає його в свій склад у якості необхідного компонента. Будь-яка інтелектуальна операція, Розумовий дію і т.д. або система таких операцій не містить в собі всіх умов свого формування і застосування. Лише в ході актуального (що протікає в даний тягар) розумового процесу вирішення даної конкретної проблеми людина розкриває необхідні умови

утворення та функціонування відповідних розумових дій та операцій. Не операції породжують мислення, а процес мислення породжує операції, які потім у нього включаються. Мислення як процес (шукання і відкриття істотно нового) є формується, тобто спочатку повністю не заданим, не зачіпають, не запрограмованим, і тому вся його детермінація об'єктивно виступає як процес, як щось образующееся, динамічний, а не заздалегідь і цілком готове. Це означає, що не тільки інтелектуальні операції, а й мотивація мислення саме формується в цьому процесі, а не привноситься в нього ззовні вже в закінченому вигляді.