Показники (ознаки) та рівні тривожності учнів підліткового віку

Спираючись на результати теоретичного аналізу, проведеного в першому розділі, можна виділити такі види тривожності учнів підліткового віку: ситуативна, особистісна, шкільна, самооціночна, міжособистісна, загальна.

Для кожного виду притаманні загальні ознаки (показники) які свідчать про наявність тривожності високого рівня:

Ознаки підвищеного стану тривоги та збудження:

Загальні відчуття.

1. Холодні вологі руки.

2. Значне потовиділення.

3. Головний біль, головокружіння.

4. Сухість у роті.

5. Нудота.

6. Збільшення ЧСС та ЧД.

7. Нестійкість зайнятого положення, різкі рухи, порушення координації.

8. Підвищене м’язове напруження.

9. Надмірні позови до сечовиділення.

10. Неспроможність до концентрації уваги.

11. Порушення сну.

12. Погане самопочуття.

13. Приголомшений погляд.

Психічні процеси:

1. Неспроможність до концентрації уваги.

2. Картання подумки на власну адресу.

3. Фіксація уваги на помилках.

4. Суперечки з самим собою про те, як краще мобілізуватися.

5. Озлобленість

6. Відхід у власні думки і втрата контролю за тим, відбувається навколо.

7. Попередження себе за помилки, пов’язані з втратою контролю.

8. Увага до того, що відбувається довкола і відношення контролю за одним-двома найважливішими параметрами.

9. Зменшення часу реакції.

10. Зниження прояву вольових якостей (витривалості).

11. Нездатність завершити діяльність до кінця (відмова від її продовження).

Охарактеризуємо кожний визначений вид тривожності та основні показники (ознаки).

Ситуативна тривожність є показником емоційного стану респондента, тобто відображає ступінь відчуття безпеки на момент дослідження. Коли людина почуває себе комфортно та не прогнозує одної загрози в даний конкретний момент, вона показує низькі результати за даною шкалою. Якщо ж у людини на момент дослідження відбуваються певні негативні події в житті або вона почуває себе некомфортно в даний конкретний момент, то вона показує високі результати за цією шкалою.

Низький рівень ситуативної тривожності може бути зумовлений тим, що в підлітковому віці (а особливо, в старшому підлітковому віці) діти проявляють показну байдужість до деяких сфер свого життя, вважаючи їх не вартими своєї уваги через гіпертрофоване відчуття дорослості.

Високий рівень ситуативної тривожності свідчить про відчуття певної загрози психологічному або фізичному комфорту, пов'язаної в тому числі зі школою.

На мою думку, високий рівень ситуативної тривожності підлітків під час дослідження може бути зумовлений і неадекватною поведінкою дослідника (невмінням спілкуватись з підлітками, негативний тон, невмінням створити позитивну ділову атмосферу і т.ін..).

Особистісна тривожність є стійкою рисою особистості та деякою мірою зумовлює тривожність як емоційний стан: більш тривожна та менш тривожна людина буде почувати себе по-різному в однаковій ситуації.

Середній рівень особистісної тривожності є оптимальним варіантом вираженості даної риси. Прийнято вважати, що середній рівень тривожності забезпечує найкращу адаптацію людини до різноманітних умов. Це пояснюється тим, що за такого рівня тривожності людина не почувається тривожно у більш-менш знайомих та безпечних ситуаціях, але при цьому вона здатна адекватно оцінити ризикові ситуації та уникати їх за потреби. Крім того, такі люди здатні адекватно ставитися до своїх обов'язків та виконувати їх, не утискаючи інші сфери свого життя. Підлітки з середнім рівнем тривожності є успішними в своїй провідній діяльності, тобто у навчанні та в міжособистісному спілкуванні з однолітками. Таким чином, вони мають можливість розвиватися відповідно до вимог свого вікового періоду і тому почувають себе не надто тривожно.

Людині з високим рівнем особистісної тривожності не просто наважитися на певні зміни, крім того для неї існує досить широкий спектр загрозливих ситуацій, що звужує для неї можливості отримання нових вражень та нового досвіду. Підліткова тривожність зазвичай викликається неприйняттям підлітка референтною групою. В такому випадку підліток починає думати, що з ним щось не так, проте не може визначити, що саме. Внаслідок цього розвивається високий рівень особистісної тривожності. Крім того, висока тривожність може бути викликана і труднощами в спілкуванні з окремими однолітками, наприклад, з другом або нерозділеним коханням. Підліткова тривожність за умови вдалого вирішення вікової кризи може зменшитися в юнацькому віці.

Людина з низьким рівнем особистісної тривожності буде нехтувати багатьма ризиками та обов'язками, що може позначитися як на її житті та здоров'ї, так і на її успішність та репутацію. Низький рівень тривожності в підлітковому віці може суміщатися із зарозумілістю, коли з деяких причин підлітку вдається зробити все, що є для нього важливим. Не завжди ці успіхи є повністю його заслугою, проте вони сприяють мінімізації особистісної тривожності. З іншого боку, низька тривожність може свідчити про відсутність відчуття відповідальності за своє життя та події, що відбуваються навколо, а також про відсутність інтересу до окремих сфер та життя в цілому.

Високий рівень шкільної тривожності найчастіше зумовлений наступними причинами:

1. Неадекватні вимоги до учня, в тому числі суперечності між вимогами, що ставлять школа, батьки, суспільство та сам учень.

2. Порушення взаємодії з учителями, однокласниками, друзями, сім'єю.

3. Часті захворювання.

В підлітковому віці актуальними стають усі перелічені причини. Одним із новоутворень підліткового віку є відчуття дорослості, внаслідок чого підліток вимагає автономії від батьків та учителів. Вони все ще залишаються важливими, проте учень прагне досить високого ступеня свободи. На жаль, шкільна освітня система ставить учнів у досить вузькі рамки, що може пригнічувати учня та викликати шкільну тривожність. Це може бути пов'язано як із безпосередньо процесом навчання (нав'язування важливості оцінок, насильне прививання цікавості до предмета тощо), так і зі стосунками з учителями: підліток хоче бачити в учителі партнера, а не наглядача, проте не завжди реальність збігається з його очікуваннями. Крім того, у підлітковому віці учні роблять перші кроки у профорієнтації, і дуже важливо допомогти підлітку в оптимальному виборі професії, а не нав'язати йому батьківські побажання. Для досягнення консенсусу в усіх цих напрямках батькам, вчителям та учням потрібно консолідувати сили. Це дозволить вирішити дуже багато проблем, в тому числі і знизити шкільну тривожність серед учнів.

Важливо зазначити, що порушення взаємодії зі значимими людьми, особливо у школі, веде до погіршення емоційного стану підлітка та підвищення тривожності. Якщо ж це стосується шкільної взаємодії, то особливо підвищується шкільна тривожність.

Часті соматичні захворювання негативно впливають на фізичний стан, зовнійшній вигляд та самооцінку учня, а також змушують його вибувати на деякий час з колективу. Навіть якщо в цьому колективі його приймають, він не може почувати себе впевнено в ньому, тому що не зможе розділяти усі особливості цього колективу через часту відсутність на уроках. На наш погляд, це і призводить до зростання рівня шкільної тривожності.

Шкала самооціночної тривожності показує, наскільки тривожним вважає себе сам респондент. Більшість підлітків вважають себе низькотривожними, проте досить багато учнів вважають, що в них високий рівень тривожності Такий розподіл самооціночної тривожності пов'язаний з тим, що у підлітків досить різна самооцінка, відповідно і ступінь власної тривожності вони оцінюють по-різному. В цілому тривожність вважається серед підлітків більше негативною особистісною рисою, тому ідентифікація себе з низькотривожною особистістю може бути як наслідком позитивної високої самооцінки, так і прагненням до соціально бажаного результату тестування.

При цьому у багатьох підлітків занижена самооцінка, і вони хотіли б бути більш сміливими, особливо у сфері міжособистісних стосунків з однолітками та з батьками. Тому вони визнають себе високотривожними.

На мій погляд той факт, що найменше підлітків називають себе людьми з середнім рівнем тривожності, хоча насправді більшість мають саме такий рівень прояву цієї риси, є наслідком підліткового максималізму та схильності вдаватися у крайнощі: вони схильні вважати, що вони або високотривожні, або зовсім не тривожні.

Міжособистісна тривожність констатує характер значимості сфери міжособистісних стосунків для підлітка та їх уміння міжособистісної взаємодії. Середньому рівню міжособистісної тривожності притаманні:

- відчуття власної відповідальності, яку покладає на них дружба, романтичні стосунки, взаємодія з учителями та батьками;

- вміння взаємодіяти з людьми;

- позитивний досвід встановлення міжособистісних контактів.

Високий рівень міжособистісної тривожності може бути викликаний декількома причинами:

1. Низька самооцінка, яка викликає невпевненість та тривогу у спілкуванні.

2. Неприйняття з боку референтної групи.

3. Негативний досвід міжособистісного спілкування.

Особливістю високого рівня міжособистісної тривожності є виражений страх відторгнення.

Низький рівень міжособистісної тривожності: підлітки цілком задоволені своєю сферою міжособистісних стосунків, мають позитивний досвід встановлення контакту та підтримання стосунків.

Загальна тривожність є відображенням так званого синдрому загальної тривожності, який розуміють як стан занепокоєння в цілому, що не викликаний будь-якою певною ситуацією і не пов'язаний з чим-небудь конкретним.

Загрозливими симптомами потужного загального тривожного стану є поглиблення і системність прояву тих ознак, які я перерахував вище, що супроводжуються найчастіше необгрунтованими страхами і панічним настроєм.