Висновки до розділу 1.3

Шкільна тривожність - це найширше поняття, що включають різні аспекти сталого шкільного емоційного неблагополуччя. Вона виражається в хвилюванні, підвищеному занепокоєнні в навчальних ситуаціях, у класі, в очікуванні поганого ставлення до себе, негативної оцінки з боку педагогів, однолітків. Дитина постійно відчуває власну неадекватність, неповноцінність, не впевнений у правильності своєї поведінки, своїх рішень.

В цілому, шкільна тривожність є результатом взаємодії особистості з ситуацією. Тривожність, як стан, змінюеться на протязі всього дорослішання дитини і посилюється з віком. Це специфічний вид тривожності, характерний для певного класу ситуацій – ситуацій взаємодії дитини поруч із різними компонентами шкільного освітнього середовища таких як: фізичний простір, що характеризується естетичним особливостями і можливостями просторових переміщень дитини; людські чинники, пов'язані з характеристиками системи "учень – вчитель – адміністрація – батьки"; програма навчання.

Для кожного вікового періоду існують власні чинники, які викликають підвищену тривогу більшості дітей. З передпідліткового віку тривожність носить суперечливий, конфліктний характер, у підлітковому віці - негативній вплив, у старшому підлітковому віці - носить мобілізуючий характер. В підлітковому віці тривожність закріплюється як стійке особистісне утворення. В свою чергу почуття тривоги супроводжує всю учбову діяльність дитини не залежно від позитивних чи негативних факторів.

В період перехідного віку змінюється ставлення дитини до власної зовнішності, підвищуеться емоційна нестабільність, різка збудливість, агресія, поглиблюеться число конфліктів в сім'ї, що в свою чергу підвищує рівень тривожності. Однією з головних психологічних труднощів підлітків є схильність пояснювати свої невдачі зі спілкуванням не конкретними ситуаціями, а своїми нібито неодмінними особистісними якостями. Така установка паралізує спроби встановлення нових людських контактів, з урахуванням колишніх помилок. Підлітки гостро реагують на образу, вирізняються підвищеною критичністю по відношенню до старших. Неуспішність в школі, внутрішньо сімейні протиріччя, перехід від дитини до «дорослого», фізіологічні аспекти, комунікативні стосунки з однолітками несуть свій вплив на вікові особливості тривожності.

Таким чином, дитяча тривожність на кожному етапі вікового розвитку специфічна і пов'язана з вирішенням тієї чи іншої вікової завдання розвитку. Як стійка особистісна вона риса формується тільки в підлітковому віці. До цього вона є функцією ситуації.