Загальні висновки до першого розділу

На основі теоретичного аналізу літератури, з’ясовано, що у психологічній літературі термін «тривожність» не має чіткого визначення. Це пов’язане із тим, що вона є багатозначною і стосується як стану особистості, так і її риси. Взагалі, тривожність – це психічне явище, що має три форми прояву:

1) короткочасна емоційна реакція слабко вираженого неадекватного страху, яка впливає на судження і рішення;

2) аналогічний психічний стан;

3) властивість особистості, що сприяє окремим виявам реакції і станів тривожності.

Тривогу розуміють як емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні недоброзичливого розвитку подій, у підвищеній стурбованості, емоційній напрузі людини. Особистісна тривожність – це стійка індивідуальна характеристика, що відображає схильність суб’єкта до тривоги і припускає наявність у нього тенденції сприймати достатньо широкий спектр ситуацій як загрозливих, реагуючи на кожну з них відповідною реакцією.

Розрізняють соматичні та поведінкові прояви тривожності. Важливою характеристикою тривожності є «маски тривожності», якими найчастіше є агресивність, залежність, апатія, надмірна мрійливість, облудність, лінощі. У кожної людини існує свій оптимальний рівень тривожності – так звана корисна тривожність. Проте, стійкий, високий рівень тривожності має негативний, дезорганізуючий вплив на діяльність і розвиток особистості. Тривожні індивіди емоційно гостріше, ніж нетривожні, реагують на власні невдачі, гірше працюють в стресових ситуаціях або в умовах дефіциту часу для вирішення завдання, а боязнь невдачі домінує у них над прагненням до успіху.

Вітчизняні психологи встановили такі важливі положення:

1) тривога виникає при антиципації ситуації, що містить небезпеку фрустрації актуалізованої потреби;

2) стан тривоги пов'язаний із силою нервової системи, – вищий рівень тривожності властивий людям зі слабкою НС;

3) тривожність прямо взаємозв'язана з антиципації особистості;

4) тривога і тривожність є проявами дефектів в структурі особистості, що пов’язано з порушенням механізмів саморегуляції;

5) тривога грає важливу роль у процесі психічної адаптації людини: якщо інтенсивність і тривалість тривоги неадекватні ситуації, це перешкоджає формуванню адаптивної поведінки та веде до порушень поведінкової інтеграції.

Встановлено, що серед закордонних теорій, що пояснюють природу і суть тривожності:

1) у класичному психоаналізі (за Фрейдом) тривога вважається функцією Ego і призначена попереджувати особистість про наближення загрози, з якою треба зустрітися або оминути;

2) у руслі неофрейдизму основним джерелом тривожності вважалось переживання відчуженості, пов'язане з уявленням людини про себе як про окрему особистість, що відчуває у зв'язку із цим свою безпорадність перед силами природи та суспільства, а також вважалось, що тривога виникає в результаті відсутності відчуття безпеки в міжособистісних стосунках;

3) тривожність і страх – дуже близькі явища, вони є емоційними реакціями, що виникають на основі умовного рефлексу.

Визначено, що психологічні причини тривоги можуть лежати у всіх сферах життєдіяльності людини. Умовно їх розділяють на суб’єктивні і об’єктивні. До суб’єктивних відносять причини інформаційного характеру, пов’язані з невірним уявленням про завершення події, і психологічного характеру, які підвищують суб’єктивну значимість завершення події. Серед об’єктивних причин виділяють екстремальні умови, що ставлять підвищені вимоги до психіки людини і пов’язані з невизначеністю завершення ситуації, втома, хвилювання з приводу здоров’я, порушення психіки. А основні причини тривожності підлітків пов’язані з їх психофізіологічними та особистісними особливостями розвитку. Стан тривожності – це наслідок підліткової кризи, що протікає по-різному й дезорганізує особистість підлітка, впливає на всі сторони його життя. Підліткова тривожність пов’язана, насамперед, з диспропорціями в розвитку, з передчасним розвитком і його затримкою.

Підліткові проблеми, що стоять перед ними, здаються надзвичайно важливими, інший раз застрашливими. Коло проблем включає розрив з батьками, відкриття негативного відношення до них, усвідомлення себе, індивідуалізацію, відносини з іншими, любов і багато чого іншого. Підлітковому віку властиві сильні коливання емоційного стану, небажання приймати на себе серйозні зобов'язання, відчуття, що суспільство їх не розуміє й не приймає.

Причинами виникнення тривожності можуть бути: шкільна дезадаптація, перевтома, внутрішній конфлікт, емоційна вразливість, завищені вимоги до дитини, негнучка, догматична система виховання, при якій не враховується власна активність дитини, її інтереси, здібності і схильності.