Якість товарів – основна властивість споживної вартості

Тема 3. Якість товарів. Методи оцінки якості

План лекції

1. Якість товарів – основна властивість споживної вартості.

2. Показники якості товарів.

3. Методи визначення показників якості товарів.

4. Методи оцінки рівня якості харчових продуктів.

5. Фактори, що впливають на якість товарів. Дефекти товарів.

6. Поняття про сортність товарів.

Якість товарів – основна властивість споживної вартості

Підвищення якості товарів – одна із основних передумов економічного розвитку країни. Без підвищення вимог до якості товарів неможливе покращення добробуту і культурного рівня населення.

Під якістю продукції розуміють "сукупність властивостей продукціі, які обумовлюють її придатність задовільняти певні потреби відповідно за призначенням"

Харчові продукти характеризуються властивостями, які виявляються як при виробництві, так і при їх споживанні. Під властивостями продукції розуміють об'єктивну властивість, яка може виявитись при її створенні, експлуатації чи споживанні. Споживчі властивості товарів визначають ефективність використання виробів за призначенням, їх соціальне значення, практичну корисність, зручність використання, нешкідливість і естетичну досконалість.

Існує взаємоузгоджена номенклатура, за якою усі споживчі властивості об’єднують в такі групи:

соціальні властивості – характеризують відповідність виробу суспільно необхідним потребам, його суспільне значення для різних груп споживачів, відповідність оптимальному асортименту. Суспільні потреби в різних товарах відповідної якості встановлюються шляхом аналізу статистичних даних, розробки моделей споживання і проведення соціологічних досліджень;

функціональні властивості – характеризують використання виробів за призначенням, тобто його здатність задовольняти потреби або служити засобом задоволення матеріальних, духовних та інших потреб людини. Чим вище показники функціональних властивостей, тим повніше вироби задовольняють потреби людини. Номенклатура показників функціональних властивостей для різних товарів неоднакова, вона визначається їх призначенням. Наприклад, для зимової одежі – високі теплозахисні властивості і невелика маса, для літнього взуття – високі тепло і повітрепроникливість, невелика маса;

надійність в експлуатації – характеризує властивості виробів виконувати задані функції, зберігаючи якнайдовше значення встановлених при виробництві рівень споживчих властивостей. Ці властивості найбільш важливі для товарів, які розраховані на тривалий строк служби (телевізори, холодильники тощо). Вони є складними властивостями і характеризуються комплексними показниками властивостей: зберігаємість, безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність;

ергономічні властивості – характеризують зручність і комфорт експлуатації виробу на усіх етапах функціонального прогресу в системі "людина – вироби – середовище". Вони базуються на вивченні комплексу функцій, які виконує людина в побутових процесах, а також гігієнічних умовах експлуатації виробів. До ергономічних властивостей і показників відносяться гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізичні і психологічні. Їх визначають в основному експертним методом з допомогою фізичних методів дослідження.

естетичні властивості – характеризують здатність виробу виражати його соціально-культурне значення, ступінь корисності, доцільності і технічної досконалості і почуттєво сприймаємих людиною ознаках. До властивостей і показників, що характеризують естетичний рівень виробів, відносять такі: відповідність форми призначенню, стилю та моді, відповідність виробу зовнішньому середовищі, оточуючим предметам, пропорційність розмірів, кольорове оформлення, характер і фактори поверхні, виділення головного і другорядного в композиції.

Властивості харчових продуктів

До властивостей харчових продуктів, які визначають їх корисність і здатність задовольняти потреби людини в харчуванні відносяться:

1. Харчова цінність характеризує повноту корисних властивостей продукту та його смакові якості, що обумовлюються вмістом в ньому різноманітних харчових речовин. Вона тим вище, чим продукт в більшій мірі задовольняє потреби організму в харчових речовинах.

Більш вузьким поняттям є:

1.1. Біологічна цінність, яка характеризує вміст в продуктах біологічно активних речовин, тобто тих речовин, що не можуть утворюватись в організмі а надходять тільки з їжею. Такими речовинами є: незамінні амінокислоти, незамінні поліненасичені жирні кислоти (лінолева, ліноленова), вітаміни та мінеральні речовини.

1.2. Енергетична цінність обумовлена кількістю енергії, що звільняється із продуктів в процесі біологічного окислення і використовується для забезпечення фізіологічних функцій організму.

1.3. Фізіологічна цінність визначається здатністю продуктів харчування здійснювати вплив на харчотравну, нервову, серцево-судинну системи людини і на здатність організму протистояти захворюванням. Фізіологічну цінність мають: чай, кава, прянощі, цибуля, часник і т.д.

1.4. Засвоюваність обумовлена ступенем використання організмом поживних речовин продуктів і виражається коефіцієнтом засвоєння або у відсотках.

2. Органолептична цінність характеризується органолептичними показниками: зовнішній вигляд, смак, запах, консистенція і визначається різними органами чуттів. Ці показники залежать від хімічного складу продуктів, співвідношення речовин, що входять в його склад і деякими іншими факторами.

3. Доброякісність обумовлена відсутністю в продуктах невластивих йому присмаків та запахів, а також шкідливих та отруйних речовин. Наприклад, в харчових продуктах не повинно бути солей ртуті, свинцю, миш’яку, суворо нормується вміст солей міді, нікелю та олова.

4. Готовність продукту до споживання пов’язана з мірою його технологічної обробки, із зручностями та затратами часу на приготування їжі.

5. Зберігаємість властивість товару не втрачати якість протягом транспортування та зберігання.

Об’єктивна оцінка якості може бути тільки при комплексному урахуванні усіх вищезазначених властивостей.