Дослідження впливу субкультури на соціальне виховання дітей

У субкультурі реалізується одна з основних потреб учнів — вибудовування образу «Я». Вплив неофіційною юнацької субкультури забезпечує компенсацію негативного ставлення до себе, низького рівня самоповаги, неприйняття образу власного тіла (невідповідності зовнішнього вигляду еталонів маскулінності і фемінімності). Субкультура виступає як форма самопред'явлення людини на культурно-естетичному рівні, коли людині подобається, перш за все, музика, одяг і т.д. Емоційна привабливість «неформального» стилю життя нерідко знижує значущість цілеспрямованої діяльності (навчання, хобі), сприяє розмивання життєвих перспектив. Передумовами до таких обставин є погана успішність в школі. Крім цього, у старшокласників — представників неофіційних юнацьких субкультур виникають ускладнення у взаєминах з дорослими й однолітками, що викликаються як провокуючим іміджем, так і некомпетентністю у спілкуванні. Відсутність узгодженості у сфері спілкування, посилюється після того, як школяр починає пред'являти себе як представник субкультури. [28]

Внаслідок впливу субкультури можна виділити три ймовірних наслідки для соціалізації:

· позитивна тенденція (освоєння соціальних ролей у групі однолітків, соціальне та культурне самовизначення на основі соціальних проб і експериментування),

· соціально-негативна (наркотизації, прийняття ідеології націоналізму, екстремізму, залучення до кримінальної способу життя),

· індивідуально-негативна (мораторій на соціальне та культурне самовизначення, самовиправдання інфантилізму і ескапізму — «втечі» від соціальної реальності).

ВИСНОВКИ

В даній роботі розглядалася дуже актуальна проблема дитячих та молодіжних субкультур, більшість з яких є неформальними. Все більше і більше дітей у нашій країні ідентифікують себе з якоюсь субкультурою. А через те, що неформальні субкультури не є офіційними, не мають плану дій і не контролюються органами суспільного виховання – вони потенційно небезпечні для молоді.

До певного часу субкультури розглядалися виключно як девіація, і така стереотипічна думка існує і до сьогодні серед більшості дорослого населення нашої країни.

Втім, проводилися дослідження щодо вивчення неформальних угруповань, зокрема великий внесок зробили Т. Парсонс і Ш. Айзенштадт, які вважали, що всі молодіжні субкультури є деякими адаптивним формами для досягати стабільності у суспільстві (допомога у процесі переходу дітей у дорослий статус, підготовка молодих людей до миру поза родиною) і Е.Еріксон, який ввів поняття „психосоціального мораторію” — періоду, коли молодим людям дається відстрочка прийняття ролей і норм дорослих і надається можливість експериментувати зі своєю ідентичністю, пробувати альтернативні ролі і способи життя.

Тому не слід розглядати субкультури лише як негативне явище. Хоча можна виділити три ймовірних наслідки для соціалізації:

· позитивна тенденція (освоєння соціальних ролей у групі однолітків, соціальне та культурне самовизначення на основі соціальних проб і експериментування),

· соціально-негативна (наркотизації, прийняття ідеології націоналізму, екстремізму, залучення до кримінальної способу життя),

· індивідуально-негативна (мораторій на соціальне та культурне самовизначення, самовиправдання інфантилізму і ескапізму — «втечі» від соціальної реальності).

Тобто, з одного боку– це втеча від суворої реальності, з другого– деяка проміжна сходинка між дитинством і дорослістю. Але все ж таки у більшій частині випадків занадто глибоке занурення в субкультуру несе негативні наслідки і порушують соціально-комунікативну сферу особистості.

Для більш успішної соціалізації дітей педагогам, вчителям та батькам необхідно усвідомити, що неформальні субкультури – це реалії нашого часу, на це не можна закривати очі. Якщо ваша дитина „неформал” — не варто її мучити „переучуванням”. Необхідно пристосуватися до даної ситуації і допомогти дитині подолати важкий для неї час і повернутися в повноцінне суспільство.

Нажаль наша країни відстає від європейських країн та Америки, де явище субкультур вже є абсолютно нормальним і досить дослідженим. Але буде не коректно повністю переносити досвід іноземних дослідників на наші реалії, адже ми маємо свій менталітет, особливі риси формування різних соціо-психологічних явищ, які, накладаючись на наш історичний досвід, стають абсолютно унікальними.

Тому, треба ближче придивитися до сучасної молоді, глибше зануритися в їхнє життя, щоб зрозуміти усю підоснову такого явища як молодіжні субкультури і їхній вплив на соціалізацію і самоідентифікацію дитини.