Поняття дитячих субкультур

Будова соціальних взаємин у будь-якому суспільстві передбачає функціонування груп людей (дітей, юнаків, дорослих), які об'єднуються на засадах статі та віку чи з ознаками віку. У суспільстві це дитсадок (діти різних статі, але мають однаковий вік лише у групі), школа (той самий), армія (однієї статті, мають однаковий вік). За інших культурах це то, можливо спільне проживання хлопчиків, які готуються до обряду ініціації, чи окреме проживання жінок, стали матерями, чи інший.

Ставлення людини до людини має різний рівень розуміння у залежність від того, як і їх свідомості представлені власні сутнісні характеристики і аналогічні характеристики одне одного. Це одна із психологічних умов формування у єдиній культурі щодо незалежних друг від друга субкультур.

«Субкультура (відлат.Sub – під +cultura) – культура будь-якої соціальної чи демографічної групи».

«Субкультура – сукупність специфічних соціально-психологічних ознак (норм, цінностей, стереотипів, смаків та т.п.), які впливають стиль життя і мислення певних номінальних і дійсних груп покупців, безліч дозволяють їм усвідомити й утвердити себе як «ми», відмінного від «вони» (інших представників соціуму)

А.В. Мудрик виділяє ряд ознак, властивих субкультурі.

У носіїв тій чи іншій субкультури є ціннісні орієнтації, визначених цінностей і соціальної практикою суспільства,интерпретированними і трансформованими відповідно до характером субкультури, віковими та інші специфічними потребами, прагненнями й скрутами носіїв.

Існують певні узвичаєні духовні цінності, в тому числі такі, які кого є цінностями, а інших немає. Часто те, що значимо для дітей і підлітків, сприймається дорослими як «абищиця». Прикладом цього може бути захоплення технікою, музикою,спротом тощо.

Зазвичай, у реальних групах носіїв субкультури є сукупність поділюваних ними забобонів, які можна як безневинними, іантисоциальними. Забобони відбивають властиві субкультурі ціннісні орієнтації чи ж самі можна розглядати як різновидсубкультурних цінностей.

Кожній субкультурі притаманні норми, взаємодії і адміністративних взаємовідносин, що значно різняться за змістом, сферами і мері їх регулятивного впливу.

У просоціальних субкультурах норми звичайно суперечать громадським нормам, а доповнюють чи трансформують їх, відбиваючи специфічні умови життя і ціннісні орієнтації носіїв тій чи іншій субкультури. У асоціальних субкультурах норми протиставляються громадським. Залежно та умовами життя і ціннісними орієнтаціями, в асоціальних субкультурах присутні більш-менш трансформовані громадські й частковоатниобщественние норми, і навіть специфічні для конкретної субкультури норми.

Зазвичай антисоціальні субкультури є досить закритими, нормативна регуляція у яких жорстка і охоплює практично все життя хлопців. Але в багатьох асоціальних та низціпросоциальних культур регуляція може охоплювати ті царини життя, які конституюють цю субкультуру, наприклад, захоплення жодним музичним стилем.

Усубкультурних групах існує статусна структура. У цьому випадку статус – це «становище людини у системі міжособистісних відносин тій чи іншій групи, обумовлене його досягненнями в значимої неї життєдіяльності, репутацією, авторитетом, престижем, впливом»[9]

Від характеру субкультури залежить ступіньжесткости статусною структури. У закритих субкультурах вона набуває крайню ступіньжесткости, визначаючи як становище у ній хлопців, і багато в чому його життя і долю загалом.

У носіїв субкультури є надаючи перевагу джерелам інформації. По значимості зазвичай вони теж мають таку ієрархію: канали міжособистісної комунікації; газети, журнали, радіо і телебачення, інтернет сайти, розраховані носіїв даної субкультури; певні програми передача радіо та телебачення, конкретні рубрики газет та журналів.

Інформація, отримана з самих джерел, трансформоване і сприйнята відповідно до притаманними субкультури ціннісними орієнтаціями, багато чому визначає зміст спілкування її носіїв.

У кожній субкультурі можна виявити естетичні пристрасті. Це більш-менш яскраво виражені загальні його носіїв захоплення, смаки, способи вільного відпочинку, визначених їх віковими ісоциокультурними особливостями, умовами життя і наявними можливостями, модою.

Наслідування моді одна із найважливіших ознак дитячо-підліткових субкультур. Особливо явно виявляється у одязі, оформленні зовнішності (наприклад, татуювання, пірсинг, макіяж,прически), танцях, манеру поведінки, промови, музичних та інших естетичних пристрастях, побутових виробах.

Яскравим ознакою субкультури є жаргон – своєрідний діалект, який відрізняє її носіїв.

Жаргон – це багатошарове явище, що містить у собі ряд груп слів і висловів. Кожній субкультурі притаманний свій фольклор – комплекс словесних, музичних, ігрових, образотворчих видів творчості.[10]

Словесний фольклор включає у собі різні перекази з історії співтовариства носіїв субкультури, про життя й агентської діяльності їх легендарних представників, специфічні за змістом вірші та прозові твори, анекдоти, і навіть лічилки, страшилки, дражнилки як у дитячій субкультурі.

До музичному фольклору ставляться пісні, які виражають певний світосприйняття, ставлення до оточення, відчуття провини та прагнення, особливості стилю життя і мислення, відбивають цінності й норми субкультури, які розповідають про реальних або міфічних подіях у житті її носіїв.

Види субкультур

Г.С.Абрамова зазначає, що що можуть бути вікові субкультури (підліткова, юнацька, осіб похилого віку), професійні субкультури (лікарів, юристів, музикантів, педагогів та т.д.), територіальні (сільські, міські. До того ж найбільш дрібні – двірська, центрова, хутірська тощо.),предметно-опосредованние (фанати тієї чи іншої спортивного клубу, естрадної зірки, колекціонери, члени клубів за інтересами й т.д.).

Розглядаючи вікові субкультури,Г.С.Абрамова зазначає існування ознак субкультури вже у дошкільних групах. [11]

А.П.Усова і її послідовники відзначали, що 4,5-5 років у дитсадку складаються щодо самостійні співтовариства дітей, які мають свої ігрові традиції, норми і правилами поведінки. Гра розглядали як основа функціонування таких співтовариств.

Дуже стійкою субкультурою є підліткова. Персоніфікуючи своє почуття МИ в специфічну форму, підлітки створюють свій фольклор, виробляють новий мову тільки з цієї спільності, котрий утрудняє проникнення чужого іншого.

Головною рисою підліткової субкультури є її прагнення замкнутості, ізольованості з інших спільностей людей, і навіть структурованості загальними переживаннями, які створюються спеціальними засобами.

Наступною субкультурою виділяється молодіжна. Її ознакою вважатимуться наявність молодіжної моди, угруповань з різних ознаками спільності.

Молодіжну субкультуру також відрізняє відособленість з інших людей допомогою спеціальних знаків, які мають сенсу тільки всередині цієї субкультури. Юнацький вік відрізняється створенням конкретних ідеалів – кумирів.

Наступним виглядом субкультури є субкультура дорослих. Вона є неоднорідною за якістю узагальнення знання людині, наскільки можна володіння екзистенційними характеристиками. Але їхня присутність усе одно відчувається у вигляді протиріч власного життя, криз зрілої особистості, які потрібно вирішувати через створення нових смислів.

Головною рисою субкультури осіб похилого віку і те, що, належать до цієї субкультурі, мають можливістю ототожнювати узагальнена ідеал людину з власним життям. Тут проявляється старечий егоїзм, відтворений у схильності вважати обґрунтованим і істинним проявом життя і якостей людини лише відомі й їм особисто рис людини і життя з уявленням із власного досвіду. Люди похилого віку схильні персоніфікувати ідеал людини у власному Я, що можна вважати типовою рисою субкультури осіб похилого віку. Це з того що літній вік людини ототожнюється із віком мудрості.

Найбільш яскравою стають різні субкультури молоді. Молодь прагне неформальним групам з різних причин. Одні - з цікавості, не вдаючись у саму філософію руху, інші бачать у русі цікаву форму відпочинку, треті знаходять у цьому оригінальний спосіб життя.

Хіппі мають свою філософську платформу, свою форму поведінки.Хиппи носять довгі волосся на прямий проділ. Вважається, що довгі волосся допомагають контакту з космосом, з космічним розумом.Лоб і потилицю обв'язані тонкої пов'язкою. Багато відпускають бороду. Одяг хіпі та їхня поведінка пояснюється прагненням не відриватися від природи.

У основі філософії хіпі лежить внутрішня свобода людини, незалежність від суспільства, свобода у коханні. Вони виступають проти служби до армій, вірить у вищу реальність, медитацію, допомагає вийшла у іншу реальність.Хиппи є своєрідним викликом сучасного суспільства.

Однією з поширених рухів у Росії є рух панків. Їх можна почути по півнячимприческам, шкіряним піджакам не на голому тілі, грубому жаргону і зухвалому поведінці. Поведінка панків у суспільних місцях супроводжується бійками, грабежами.

Виділяються групи мажорів (псевдоамериканци,псевдоангличане,псевдофранцузи), котрі воліють носити речі тільки з цих країн.Мажори культивують образ сильного, заповзятливого людини, володіє володіє кількома мовами. Вони за активний спорт й дочку проти наркотиків.

Рокери – групи молоді, які носяться вулицями міста і сіл а мотоциклах без глушителів, демонструючи цим своє зневага суспільству. Вони женуть чужі мотоцикли, часто вже не мають водійських прав, входять у зв'язку з кримінальними елементами.

Организуются групи фаталлістів – фанатів, шанувальників певного співака, футбольної команди.

Найпоширенішамолодежная неформальна група – металісти, що включає у собі шанувальників важкого року, чорного металевого року і швидкісного металевого року. Членів цієї групи відрізняє агресивний зовнішній вигляд, чорна одяг, прикраси з металу на грудях,перевернутий хрест. Вони агресивні і сповідують культ сатани, проповідують расизм і шовінізм.

Але навіть серед металістів трапляються й дещо миролюбні підлітки, є цінителями металевого року. Не конфліктують з офіційними організаціями.

Нині існує інших течій і угруповань молоді, наприклад, скінхеди, готи, хіп-хоп і ще.