Схема спостереження шляхів активізації розумової діяльності учнів

1. Дата, школа, клас, вчитель, предмет, тема.

2. Характер запитань вчителя (питання вимагають простої репродукції, виконання засвоєних вже розумових дій або стимулюють самостійність суджень, узагальнень, конкретизації, застосування знань на практиці).

3. Доступність, зрозумілість запитань вчителя учням.

4. Чи відображає система запитань вчителя логіку навчального предмета?

5. Як вчитель формував наукові поняття в учнів? Чи не було помилок в їх розкритті?

6. Доцільність використання вчителем індуктивного або дедуктивного шляху повідомлення нового матеріалу.

7. Як вчитель активізував розумову діяльність учнів: створення проблемної ситуації, спонукання до самостійного виявлення наслідкових зв’язків, ступінь ефективності порівнянь, конкретизація матеріалу, формування прийомів аналізу та синтезу. Наведіть приклади.

8. Врахування вчителем індивідуальних особливостей мислення учнів.

9. Прояви розумової активності окремих учнів (повнота, глибина відповідей, швидкість і точність вирішення проблемних завдань тощо). Оцінка запитань від учнів вчителю, вміння міркувати, робити висновки, вирізняти істотне і другорядне в матеріалі, повнота, точність і обґрунтованість відповідей на запитання, здатність самостійно виконувати завдання, прояви самостійності й творчості у вирішенні поставлених задач.

10. Характеристика мовлення учнів: багатство словникового запасу, граматична правильність, прояви білінгвізму, оволодіння специфічною термінологією.

11. Засоби та прийоми вчителя щодо розвитку мови учнів.

12. Особливості мовлення вчителя: дикція, емоційна виразність, темп, тон, ступінь напруження голосу, експресивність, багатство лексичного запасу, образність, переконливість, відповідність нормам літературної мови.

Мислення — це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях.

М. Й. Варій визначає наступні особливості мисленнєвого відображення дійсності:

• виражається в опосередкованому характері мисленнєвого відображення дійсності, який може мати різний ступінь складності залежно від особливостей завдання та предмета пізнання;

• відображає істотні ознаки предметів і явищ, їх причинно-наслідкові зв’язки;

• має узагальнений характер відображення [15].

Функції мислення:

• наукове пізнання світу;

• передбачення й прогнозування розвитку подій;

• практичне опанування закономірностями дійсності, використання їх на користь своїм потребам та інтересам.

Матеріальною основою мислення є мова як знаряддя і спосіб існування думки.

У розумових діях можна виокремити їх головні складові елементи (операції), або процеси – розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація.

Аналіз – це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей.

Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності. Об'єктом аналізу можуть бути будь – які предмети та їхні властивості.

Синтез – мисленнєва операція об'єднання окремих частин, елементів, ознак і властивостей об'єктів у єдине, якісно нове ціле.

Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез – це головні мисленнєві операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.

Порівняння – встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами.

Операції порівняння можуть бути різними за складністю, залежно від завдання чи змісту порівнюваних об'єктів. Порівнянню належить важлива роль у розкритті істотних ознак предметів.

Абстрагування- уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів від інших і від самих предметів, яким вони властиві

Так, спостерігаючи різні прозорі об'єкти: повітря, скло, воду ми виокремлюємо в них загальну ознаку – прозорість і можемо розмірковувати про прозорість взагалі. Так само за допомогою абстрагування створюються поняття про довжину, висоту, об'єм, трикутник, число, дієслово та ін.

Узагальнення– це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова

Узагальнення звичайно проявляється у висновках, визначеннях, правилах, класифікаціях. Узагальнення потребує виокремлення в предметах не просто загальних, а істотних ознак.

Конкретизація– це перехід від загального до одиничного, яке відповідає цьому загальному