Взаємодія права Європейського Союзу з міжнародним та національним правом держав-членів. Співвідношення між правом ЄС і національно-правовими системами держав-членів

Характеризуючи співвідношення між правом ЄС і національно-правовими системами держав-членів, слід зазначити, що до числа найважливіших кваліфікаційних характеристик права ЄС прийнято відносити: 1) Верховенство по відношенню до національних систем права держав-членів; 2) Пряма дія; 3) Інтегрованість у національні системи права держав-членів; 4) Юрисдикційна захищеність

Верховенство норм європейського права нерідко виводять з того факту, що до числа основних його джерел відносяться міжнародні договори. Відповідно, примат договірної норми по відношенню до національної норми держави - сторони за договором виводиться найчастіше з принципів міжнародного права. Проте, як відомо, далеко не у всіх країнах національне законодавство передбачає пряму застосовність норм міжнародного права і не містить спеціальних застережень щодо їх пріоритету.Суд Європейських співтовариств визначив, по-перше, що верховенство права ЄС є життєво важливою умовою існування ЄС та розвитку європейської інтеграції. По-друге, що це випливає із самої природи права ЄС і не визначається нормами національного, включаючи конституційного, права. По-третє, що правопорядок ЄС є в ієрархічному відношенні вищестоящим по відношенню до національного правопорядку. По-четверте, що верховенство права ЄС має пронизувати і національний правопорядок, визначаючи позицію і ставлення до права ЄС з боку національних судових органів. В даний час принцип верховенства отримав загальне визнання з боку держав-членів ЄС. У разі колізії норм національного права і права ЄС переважну силу має остання. Цей принцип набув універсальне значення, тобто правопорядок, що діє в рамках ЄС в рамках переданих йому суверенних повноважень, має верховенством по відношенню до національного правопорядку.

Пряма дія норм права ЄС. Під цим розуміється безпосередня дія і обов'язкова застосовність норм права ЄС на всій території Європейського Союзу і щодо всіх суб'єктів європейського права. Це означає, що норми права ЄС обов'язкові у всій своїй повноті для всіх держав-членів, інститутів ЄС, а так само фізичних та юридичних осіб, що знаходяться під юрисдикцією держав-членів ЄС. Пряму дію мають всі норми права ЄС. Пряме застосування мають лише ті, які відповідають вимогам реалізованості.

Інтегрованість права ЄС. Відповідно до цього принципу норми права ЄС розглядаються як автоматично інтегровані в національні системи права. Принцип інтегрованості означає, що всі норми права ЄС автоматично інкорпорує в національні правові системи держав-членів. Вони підлягають застосуванню національної адміністрацією та судами в тому ж порядку і в тому ж обсязі, як і відповідні норми національного права

Юрисдикційна захищеність. Під юрисдикційної захищеністю розуміється імперативна обов'язковість для всіх національних судів та прирівняних до них органів, а також і судових інстанцій Європейських співтовариств забезпечувати судовий захист прав та інтересів усіх суб'єктів європейського права, заснованих на його приписах. Будь-який національний судовий орган на території держав-членів ЄС, Суд ЄС та Суд першої інстанції в межах своєї юрисдикції забезпечують обов'язковість положень права ЄС та їх виконання всіма національними державами, інститутами ЄС, приватними фізичними та юридичними особами, які перебувають під юрисдикцією держав-членів ЄС. При цьому будь-який судовий орган, що застосовує право ЄС, повинен одночасно засновувати свої дії на принципі верховенства європейського права, прямої дії приписів права ЄС і інтегрованості цієї системи права та її положень у національні правові системи. На відміну від норм матеріального права ЄС, на основі яких виникають підлягають захисту права та інтереси і які регулюють правовідносини виникають по суті, процесуальні норми, що застосовуються в ході розгляду справи в національних судових органах, мають своїм джерелом тільки національне законодавство. Одним з центральних питань забезпечення юрисдикційної захисту є встановлення відповідальності держави за порушення права ЄС. Особи, які постраждали внаслідок такого порушення, мають право на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями.