Компетенція Європейського Союзу

У соціально-політичному значенні компетенцію Європейського Союзу можна розуміти як певний обсяг здійснення європейського управління в межах Конституції, європейських законів та власної фінансово-економічної бази. Оскільки відносини, що існують в ЄС і найтісніше пов’язані з компетенцією, врегульовані правом, є підстави говорити про неї в юридичному значенні.

Лісабонський договір розділив рівні компетенції у різних сферах політики між державами-членами та Союзом за трьома категоріями: виключна, спільна та допоміжна. Згідно з договором ЄС матиме виключну компетенцію у сфері митного союзу, запровадження правил конкуренції, необхідних для функціонування внутрішнього ринку, збереження морських біологічних ресурсів у рамках спільної політики у сфері рибальства, а також спільної комерційної (торговельної) політики. Спільна компетенція передбачає таке: держави не можуть реалізовувати компетенцію у сферах, де це вже зробив ЄС, зокрема таких, як внутрішній ринок, економічна, соціальна та територіальна з’єднаність, сільськогосподарська політика та політика у сфері рибальства, за винятком збереження морських біологічних ресурсів, де Союз має виключну компетенцію, довкілля, захист прав споживачів, транс’європейські мережі, транспорт, енергетика, простір свободи, безпеки та правосуддя, питання, що стосуються охорони здоров’я. У рамках допоміжної компетенції Євросоюз може здійснювати діяльність, спрямовану на підтримку, координацію та доповнення дій держав-членів. Вона охоплює такі сфери: охорона та поліпшення здоров’я, промисловість, культура, туризм, освіта, молодь, спорт та професійне навчання, цивільний захист (запобігання лихам) та адміністративна співпраця.

Щодо компетенції Євроатома – планувалось включити в структуру ЄС, але було вирішено залишити як окрему структуру, але фінансування і управління здійснюється повністю ЄС.

Компетенція ЄС (елементи):

1. Від імені ЄС і в його рамках приймаються всі правові акти ЄС(до того були правові акти Союзу і Співтовариства);

2. ЄС укладає міжнародні договори з третіми країнами (не членами ЄС) і міжнародними організаціями;

3. ЄС наділяється право- і дієздатністю майновою;

4. ЄС наділяється деліктоздатністю;

5. ЄС наділений компетенцією існування у нього привілеїв та імунітетів (протоколи до Лісабонського договору);

6. Вправі від свого імені надсилати дипломатичні місії;

7. Є єдиним розпорядником коштів;

8. Ряд структур ЄС – установи набули статусу ю. о. (Євроюст., Європарл.).