Обсяг видатків Державного бюджету за 2011-2014 роки у розрізі функціональної класифікації видатків, млн. грн

Джерело: розраховано та складено автором на основі [43, 38]

Отже, найбільше зростання видатків у 2014 р. порівняно з 2013 р. у номінальному вираженні відбулося за такими напрямами:

- загальнодержавні функції – на 15,7 млрд. грн., або на 31,4 %, у складі яких видатки на обслуговування боргу – на 16,3 млрд. грн., або на 51,5%;

- міжбюджетні трансферти – на 14,8 млрд. грн., або на 12,7 %;

- оборона – на 12,6 млрд. грн., або на 84,4 %;

- громадський порядок, безпека та судова влада – на 5,4 млрд. грн., або на 13,8 %.

Додамо, що у структурі видатків спостерігається зменшення часток видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, економічну діяльність

та освіту і зростання часток інших видатків Державного бюджету. У цілому темпи приросту видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення зменшились на 9,0 %, при цьому темпи приросту усіх видатків збільшилися та становили 6,6 %. Структура більш деталізованих напрямків видатків та кредитування у розрізі функціональної класифікації наведена у табл. Л.1 (додаток Л). У свою чергу інформація про частку видатків, яка припадає на кожний напрям функціональної класифікації, а також про виконання видатків за даним типом класифікації представлена відповідно у табл. М.1 (додаток М) та табл. Н.1 (додаток Н).

Аналізуючи дані, наведені в табл. М.1, можна зробити висновок, що найвищі показники виконання річного плану на 2014 р. демонструють видатки на загальнодержавні функції і видатки на оборону (по 96,1 %), а також видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу (95,5 %). Разом з тим, низькі рівні виконання, як і в попередньому році, спостерігаються за видатками на охорону навколишнього середовища (рівень виконання – 67,5 %) і житлово-комунальне господарство (74,4 %). Однак, незважаючи на невисокий рівень виконання видатків на житлово-комунальне господарство, за позитивне слід відмітити їх зростання у номінальному вираженні – на 14,6 млн. грн. [36]. Водночас видатки на охорону навколишнього природного середовища знизилися майже на 2,0 млрд. грн. [42].

Важливим є розгляд напрямів видатків за економічною класифікацією, обсяг яких за напрямами даної класифікації наведено у табл. П.1 (додаток П). У свою чергу дані про частку видатків, яка припадає на кожний напрям економічної класифікації, а також про виконання видатків за даним типом класифікації представлені відповідно у табл. Р.1 (додаток Р). Проаналізувавши інформацію, бачимо, що у 2014 році зростання видатків відбулося за більшістю статей поточних видатків. Як і в минулі роки, скоротилися капітальні видатки (на 59,2 %). За рахунок цього частка капітальних видатків у загальній сумі видатків зменшилася на 2,7 в. п. до 1,7 %. Зазначимо, що структура видатків Державного бюджету у розрізі економічної класифікації дещо змінилася у 2014 р. порівняно з попереднім роком. Зокрема, така зміна пов'язана з погіршенням спроможності бюджету щодо здійснення капітальних вкладень. Так, частка поточних видатків зросла до 98,3 %, що відбулося за рахунок видатків на обслуговування боргових зобов'язань, частка яких збільшилася на 3,3 в. п. На поточні трансферти органам державного управління інших рівнів спрямовано 30,1 % усіх видатків бюджету, їх частка зросла на 2,0 в. п. порівняно з минулим роком, соціальне забезпечення – 18,9 % (з них 17,9 % – на виплату пенсій і допомого), оплату праці та нарахування на неї – 16,1 %). Зазначимо, що знизився як обсяг, так і рівень виконання капітальних видатків [40].Так, вони становили 7,3 млрд. грн., що на 10,5 млрд. грн., або на 59,2 % менше, ніж у 2013 р. Рівень їх виконання знизився на 14,0 в. п. і на 2014 р. склав 46,3 %. Також негативним фактором є підвищення частки захищених статей видатків Державного бюджету за економічною класифікацією до 79,6 %, що більше відповідного показника 2013 року на 2,5 в. п.

Фактичне виконання та рівень виконання у % видаткової частини Державного бюджету України за 2011-2014 рр. за програмною класифікацією було проаналізовано за відповідними статистичними даними. У 2014 році виконувалося 622 державні бюджетні програми, або на 29 бюджетних програм менше, ніж у 2013 році. 37 бюджетних програм на загальну суму 3,4 млрд. грн., зовсім не профінансовані. Найбільше – від 90,0 % до 100,0 % профінансована 81 бюджетна програма на загальну суму 10,3 млрд. грн. Додамо, що найбільше від обсягу річного плану профінансовано програми таких головних розпорядників: Головне управління розвідки Міністерства оборони України – 99,9 %, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини –99,9 %, Служба безпеки України – 99,4 %, Управління державної охорони України – 99,2 %, Національна академія мистецтв України – 99,6 % та інші [10, с.50].

Перейдемо до аналізу структури та обсягу видатків місцевих бюджетів за функціональною та економічною класифікаціями за 2011-2014 рр., інформація про які розміщена у табл. С.1, табл. С.2, табл. С.3, табл. С.4 (додаток С). Слід зауважити, що більшість видатків місцевих бюджетів традиційно спрямовується на соціально-культурну сферу (освіта, охорона здоров'я, культура та мистецтво, соціальний захист і забезпечення і т. д.).У 2014 році сукупна частка цих видатків у структурі видатків місцевих бюджетів склала 81,7 %, що на 3,8 в. п. менше рівня попереднього року [41]. У структурі видатків місцевих бюджетів за функціональною класифікацією відбулися певні зміни. Частки видатків на освіту, на охорону здоров'я та на соціальний захист і забезпечення зменшилися на 2,2 в. п., на 1,5 в. п. та на 0,2 в. п. відповідно. Загальний обсяг видатків на соціально-культурну сферу зменшився на 2,1 % і склав 184,2 млрд. грн. Однак, як свідчать дані, серед них найбільшими є видатки на освіту – 71,4 млрд. грн. (або 31,7 % від усіх видатків місцевих бюджетів, на соціальний захист і забезпечення – 57,4 млрд. грн. (або 25,5 %), на охорону здоров'я – 46,6 млрд. грн. (або 20,6 %).

Видатки на державне управління профінансовано у сумі 11,0 млрд. грн., що на 5,0 % менше, ніж за 2013 рік. Водночас відбулося зростання видатків на культуру та мистецтво на 9,8 %, при цьому вони склали 6,9 млрд. грн. Крім того, відбулося зростання у понад 2,3 рази видатків на житлово-комунальне господарство і за 2014 рік їх обсяг склав 17,7 млрд. грн. Основним чинником такого зростання стало надання субвенції місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах у сумі 12,4 млрд. грн., тоді як за 2013 рік видатки за зазначеною субвенцією склали лише 2,1 млрд. грн. [40].

У розрізі економічної класифікації у 2014 році 75,7 % усіх видатків місцевих бюджетів припало на захищені статті, що є меншим на 6,7 в. п. даного показника 2013 року. Традиційно найбільшою є частка видатків на оплату праці з нарахуваннями, яка становить 41,3 % від загального обсягу видатків. Наступними видатками за розміром частки є поточні трансферти населенню на соціальне забезпечення (23,2 %) і оплата комунальних послуг та енергоносіїв, частка яких зменшилася до 5,1 %, або на 0,8 в. п. у 2014 році порівняно з 2013 роком.

2.3. Оптимізація програмно-цільового методу планування державних видатків

Формування високоефективної державної політики передбачає чітке представлення її цілей та напрямів перспективного розвитку, визначення ресурсних обмежень, у рамках яких здійснюватиметься досягнення цілей, наявність обґрунтованої довгострокової стратегії розвитку. Один з головних напрямів бюджетного реформування – перехід до програмно-цільових методів планування (ПЦМ), який забезпечує прямий взаємозв'язок між економічними цілями держави, що мають середньостроковий і довгостроковий характер, і бюджетними видатками в рамках бюджетних програм.

У ст. 2 Бюджетного кодексу України зазначено, що ПЦМ у бюджетному процесі – це метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу [8, ст. 2]. В свою чергу метою запровадження ПЦМ у бюджетному процесі є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання [53]. Зазначимо, що ПЦМ визначає підходи до управління результатами бюджетних програм шляхом підвищення відповідальності учасників бюджетного процесу [27]. Тобто, практика застосування ПЦМ складання бюджету виявилася досить ефективною. Бюджет став зрозумілішим і чіткішим завдяки конкретизації завдань для програми, яку передбачається фінансувати з бюджету. Нині більшість країн з ринковою економікою використовують елементи цього методу у бюджетному процесі, передусім Канада, країни Європи, Австралія та ін. Щодо України, то деякі елементи ПЦМ на державному рівні було запроваджено ще у 2002 році.

Слід зазначити, що бюджетний процес за ПЦМ включає в себе наступні стадії:

- визначення соціальних та економічних проблем;

- формування бюджетних програм;

- розробка завдань для реалізації бюджетних програм із зазначенням термінів їх виконання;

- формування показників виконання;

- виконання;

- моніторинг результатів;

- визначення, чи досягнута мета та звітування про її досягнення [12, с.101]

Отже, бюджетний процес за ПЦМ є циклом, що починається і закінчується з визначення соціально-економічних проблем і включає поетапне здійснення всіх заходів для їх подолання. Тобто основою ПЦМ є його націленість на результат. Необхідно відмітити, що традиційний бюджет приділяє увагу тільки контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, тоді як бюджетування за ПЦМ контролює результати програми, тобто ефективність використання коштів. Головні риси, які відрізняють ПЦМ від традиційного бюджету наведені в табл.2.7.

Таблиця 2.7