Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Про дівчину Нюшу та братів менших





Жила-була собі дівчинка. Звали її Нюша. Вона не боялася ні павуків, ні великих морських хвиль, ні зубних лікарів. Натомість вона страшенно боялася собак: великих і маленьких, товстих і худих, волохатих і гладких. Не боялася вона тільки свого вірного пуделя Теодора.

Цей страх Нюші дуже заважав. І от одного разу, лягаючи спати, вона загадала бажання: «Хочу більше ніколи в житті не боятися собак!» І заснула. І приснився їй дуже дивний сон...

Нюша відчула, що лежить на чомусь твердому й холодному, і почула голоси, що говорять пошепки. Спочатку чоловічий сказав: «Подивись-но сюди. Лежить на землі, бідолаха. Неначебто дихає...» А потім жіночий: «Так яка різниця? Спить, напевно. Не будемо ж ми її підбирати. Пішли!» Нюша здригнулася, розплющила очі і побачила двох собак породи колі, що схилилися над нею.

«Мила, відійди-но! Здається, вона прийшла до тями» - звернувся один з них до іншого, а точніше сказати, до іншої, тому що це явно була юна леді. Вона була трохи менша зростом, її гладка шерстинка поблискувала на сонці, а карі розкосі очі виражали тривогу й жах.

Нюша з подивом дивилася на цю дивну собачу парочку, що говорить людськими голосами, думаючи про те, де вона й розуміючи, що не розуміє нічого. Вона хотіла викликнути: «Хто ви? Як же так? Хіба собаки вміють розмовляти?!», і вже була відкрила рот, але зненацька замість людських слів у неї вирвалося: «Гав? Гав? Гав?!». Нюша мимоволі замовкла, шокована цим разючим явищем.

- На вигляд неначебто домашня... - невпевнено проговорив колі, - чистенька...»

- Милий, з цього нічого не виходить, - заперечила його супутниця. - Ти хіба не пам'ятаєш цю жахливу історію, про яку вчора розповідали по телевізору? Про бульдогів, що тримали в себе в будинку велику руду людину. Теж дуже спокійну на вигляд. А потім вони пішли в гості, а вона вилізла у вікно, спустилася на двір і по-звірячому покусала беззахисну стару ротвейлершу.

- Але ця начебто зовсім не агресивна, молоденька.... - продовжував Милий, пильно розглядаючи Нюшу.

- А що це за перстень на пальці? - запитала Мила, розглядаючи Нюшину обручку.

- Не знаю, - із сумнівом відповів Милий, піднявши ліве вухо. - Напевно, щось подібне до нашийника...

- Цікаво, вона щеплена від сказу?» - не вгамовувалася Мила.

«Начебто, так. Подивися на її лапу, - і Милий кивнув головою на Нюшине щеплення від віспи на лівому передпліччі, після чого благаючи подивився на свою супутницю й запитав, - Може візьмемо її додому, га?

- Додому?! - викликнула та. - Ти з глузду зійшов! Щоб вона валялася на нашому дивані?! А може, у неї блохи?!

- Чоловічок! А, чоловічок! А ну-но, підіймайся. Хочеш їсти? - м'яко запитав Милий, нахиляючи над Нюшею. Вона повільно стала на ноги й обтрусилася. - Підеш з нами?

Нюша кивнула.

- Не знаю, як це розуміти, - із сумнівом вимовив Милий. - Я не фахівець з людської невербаліки (якщо в звірів вона взагалі є, звичайно), але здається, це означає «так».

Мила явно не виявляла особливого ентузіазму з приводу приручення Нюші, але слова Милого, очевидно, добро вплинули.

І вони пішли втрьох по вулиці, розмірним кроком. Нюша озиралася по сторонах. Як видно, це був казковий світ. Назустріч їй поспішали замислені Ерделі; за кермом автомобілів сиділи зосереджені Сенбернари; за столиком у піцерії жваво базікали й сміялися дві юні Доберманші.

Подружжя Милих, і Нюша слідом за ними, увійшли в дворик маленького триповерхового будинку. «Ось тут ми й живемо» - звернувся до неї Милий.

«Який чарівний будиночок!» - хотіла сказати Нюша, але замість цього захоплено дзявкнула й замовкла. І отут позаду зчинився гидкий пронизливий галас: «Люди-и-и-на! Це Люди-и-н-а-а-а-а! Ви що, не знаєте, що заборонено вигулювати людей без намордників?! Що це за неподобство! Я покличу санітарну службу, і вашу злісну людину заберуть у поліклініку для дослідів!»

Нюша озирнулася й побачила сидячого на лавці чорного Пуделя. Він був явно завзятим захисником правопорядку й борцем за собачу гігієну.

- У поліклініку! У поліклініку! - волав Пудель.

- Не треба мене в поліклініку! Я добра! - закричала, а точніше, загавкала Нюша.

- Ненька рідна! Ви гляньте, як вона гавкає! Вона скажена! Заберіть її від мене! Я боюся людей без намордників!

- Я не скажена! Не скажена! - не вгамовувалася Нюша.

- Я домашня! Я не кусаюся! - крикнула вона... і прокинулася. Прямо в неї над вухом сидів Теодор та роздратовано дзявкав. Надворі був ранок, і його вже давно було час вигуляти.

Нюша умилася, одяглася і, усе ще знаходячись під враженням сну, вийшла з Теодором на двір.

Вони гуляли хвилин п'ятнадцять. І отут Нюша побачила жінку, а з нею - прекрасну молоду колі з блискучою на сонці шерсткою й розкосими зацікавленими очима.

«Мила! - кинулася до неї Нюша. - Ти мене впізнаєш? Не бійся мене! І не треба було турбуватися за диван. У мене немає бліх!». Але собака тільки здивовано спостерігав за нею. А хазяйка відразу потягнула за повідець і повела його геть, буркочучи собі під ніс: «Пішли. Пішли звідси. Здається, ця дівчина скажена».

 

Date: 2015-12-12; view: 369; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию