Вимоги до роботи з казкою у психотерапевтичній практиці

Психотерапевтичний процес можна розпочати, запитавши пацієнта про те, яку казку він любить більш за все, і пізніше використати цю інформацію при виборі казки. Але ставлячи такі питання, ми повинні бути дуже делікатними; необхідно відчути, чи настав для цього час, чи готовий пацієнт в даний час дати нам відповідь, в якій буде міститися щось суттєве.

Терапевти, які люблять працювати за допомогою казки, лише вловлюють символічне значення слів. Іноді вони думають про пацієнта невпинно і навіть бачать сни про нього і його проблеми. І коли надії на рішення майже нема, наступає розслаблення, з’являється простір для несвідомої енергії і вмикаються творчі процеси. І тоді раптово може з’явитися казка, персонаж або символ, який дає ключ, так нам необхідний. Коли психотерапевт починає цікавитись казками в терапевтичному процесі, пацієнти дуже часто відчувають це, хоча і не говорять про це прямо. Іноді вони самі ініціюють потрібний процес, посилаючись в своїх відповідях на казкові символи. Іноді вони розповідають про свої сни, які асоціюються з казками. Коли людина відчуває себе самотньою перед обличчям страшного сновидіння, казка може принести їй полегшення, тому що вона дозволяє прийняти нічні страхи як ілюстрацію конфліктів, які притаманні також іншим людям [2].

В. Каст проводить групову терапію, в яку включає казки. Вона підбирає казку і зачитує її групі вголос. Потім працює з асоціаціями, які викликала дана казка у різних членів групи. Іноді теми однієї історії опрацьовуються на протязі кількох сесій, проходячи різні стадії.

У психотерапії казкою зустрічаються два основних підходи: один фокусується на ідентифікації проблеми і конфліктів, другий займається зцілющою силою казки.

Казки, які корисні для терапії, оскільки допомагають пацієнту і терапевту краще зрозуміти, що пішло не так і чому пацієнт реагує так, як він реагує, не обов’язково зцілюють особистість, яка проходить терапію. Деякі можуть допомагати в діагностиці, полегшуючи виділення зон конфлікту і допомагаючи пацієнту подивитись на нього по-іншому. Інші казки мають більш неопосередковану терапевтичну цінність. Також, одна і таж казка може мати діагностичну цінність у випадку з одним пацієнтом і цілющу у випадку з іншим. Все залежить від індивідуальності людини, її проблеми і ситуації. Якщо терапевт використовує казку в сприятливу мить, він іноді може отримати дуже ясний образ сутності конфлікту, наприклад, запитуючи, яку казку пацієнт більш за все любить і чому [там само].

У казках ми маємо справу скоріш за все з предметами і діями, ніж з почуттями – в тому руслі, що почуття і емоції, викликані персонажами, предметами і діями. Багато людей можуть увійти в символічний світ казки. Діти в свою чергу не інтерпретують символи – їх почуття більш інтуїтивні. Однак символи діють на наше несвідоме, вступають в контакт з базовими потягами. Чаклунка може символізувати ті риси матері, які дитина ненавидить або боїться. Побажання смерті чаклунці приносить полегшення, без відчуття провини. Грізний дракон може спонукати негативні відчуття по відношенню до батька, але бажання вбити дракона не загрозливе. Фея і мудрий король можуть символізувати те, що дитина любить в своїх батьках.

Іноді порушена рівновага в задоволенні наших бажань. Коли якісь базові бажання не реалізуються, вибираючи казку для психотерапії, ми повинні намагатися проаналізувати цей конфлікт або відсутність рівноваги. Бажання, які потребують роботи, частіше – це інстинкт самозбереження, лібідіозні бажання, інтелектуальні і духовні уподобання.

Іноді пацієнт, усвідомлюючи можливість включення казки в терапевтичний процес, може сам назвати казку, яка для нього особливо важлива; він може так вчинити тому, що якась казка йому особливо подобається, або тому, що вона, як йому здається, відображує його особистісний розвиток або життєву ситуацію. В тій особливій атмосфері, яка породжується на психотерапевтичній сесії, пацієнт може звернути увагу терапевта на важливі речі, сповіщаючи таким чином дещо важливе про себе.

Казка може відображати стадії розвитку людини. Тому ми можемо любити одну казку у вісім років, і іншу, коли нам 14. В дорослому житті ми іноді повертаємось назад до різних етапів нашого дитинства, до хороших і поганих миттєвостей. Якщо працюючи над якимось важким періодом, ми включимо в психотерапевтичний процес казку, вона буде пов’язана з тим етапом розвитку, на якому знаходиться людина. Вводячи казку, ми спираємось на свої знання, але не менш важлива інтуїція, яка дозволяє надати символам динамічне значення. Важливо також встановити, який психологічний вік в даний час у пацієнта.