Історичний підхід до оцінки явищ світової літератури

У межах кожної національної літератури існує декілька яскравих представників, що внесли свій вклад до розвитку певних жанрів чи літературних течій. Явища світової літератури адекватно оцінюються з плином часу. Так, читачі досі звертаються до класики світової літератури, тому що більшість з них не обмежували свою творчість часовими та соціальними рамками (Дж. Остін, Б. Шоу, О. Генрі, М. Твен та ін.). Відповідність історичної епохи написання твору з ідеологічними засадами та ідеями цієї ж епохи не є визначальним критерієм художньої та естетичної цінності творів.

Так, національні традиції та соціальні звичаї знаходять своє відображення у творах багатьох авторів, іноді стаючи візитною карткою письменника: Дж. Остін (повстання героїв романів проти прийнятих норм поведінки), А. Конан-Дойл (відображення особливостей менталітету англійців), Е. Хемінгуей (війна у формуванні особистості).

Твір потрапляє до «скарбниці» світової літератури, коли проходить випробування часом. До того ж він сприймається сучасним читачем в історичній перспективі. Кожна епоха відкриває в творах ті цінності, які йому були потенційно та об’єктивно притаманні. «Гамлет» Шекспіра в кожну з епох сприймається по-новому (інтерпретації акторами, режисерами, літературознавцями). Значна частка інтерпретацій розкриває потенціал самого твору; щодо фальсифікацій, то фальсифікатори видають свою епоху та пануючі в ній тенденції (Макферсон «підробки» Меріме).

Самый простой пример: знаменитый подделыватель произведений, созданных на рубеже XVIII и XIX веков, Сулукадзев, которого долгое время воспринимали только как грубого мошенника, оказался в настоящее время представителем своего времени, эстетических течений представляемой им эпохи. То же можно сказать о Макферсоне, о «подделках» Мериме и т. д