Складові світової літератури

Питання №1. Світова література як культурний феномен людства.

Історія людства – це не лише історичні події, а й історія у художніх образах. Загальновідомо, що архітектура міста відтворює історію окремої країни та народу, а морально-естетичні здобутки людства знаходять своє відображення у літературі.

Література – це мистецтво слова письменника, який створює художній образ. Слово при цьому являється найбільш демократичним «будівельним матеріалом», що допомагає встановити зв'язок минулого і теперішнього, а відтак література як мистецтво слова являється феноменом культури, адже культура – це і діяльність людини, і її вираз, і її результат. Вона - і накопичення, і зберігання, і трансляція, і духовно-творчий процес, і рівень розвитку здібностей людини. Культура – це вища система норм і цінностей, що допомагає зберегти єдність і безперервність процесу історичного розвитку. Людина в культурі створює засоби, що допомагають є їй пристосуватися до світу, до інших людей і, нарешті, - до самого себе. Саме так виникає і накопичується культура, розвивається матеріальна і духовна діяльність, формуються людські свідомість, етикет, норми.

Винятково важливу роль у формуванні й розвитку культури відіграє художня література, адже вона являється безпосереднім відображенням культурних надбань, своєрідним віддзеркаленням дійсності. У своєму предметному бутті – у творах, що споглядаються і сприймаються, культура є формами руху людського почуття, його глибини та сили, емоційного змісту. Через мистецтво слова людина переживає уявне як дійсне, минуле і майбутнє як сучасне, входить у світ інших людей. Таким чином, саме завдяки художній літературі, людина пізнає не тільки навколишній світ але і свої якості. Чим глибше і якісніше людина їх засвоює, тим більшою мірою формуються у її свідомості цінності, що відповідають сутності людини і потребам прогрессивного розвитку суспільства. Відтак, художня література являється безпосереднім «ключем», що допомагає відкрити, пізнати культурні надбання, духовно-творчий процес людства.

Можемо визначити, що культура та література як її феномен утворюються й існують у соціумі і являють собою вираження духовності, культура і література соціальні за формою і духовні за змістом. Загально відомо, що сутність соціального репрезентована вербально, сутність духовного – понятійно, звідси випливає, що культура і література як її феномен володіють вербально (словесно-знаковою) формою й понятійним змістом. Слово поєднане з поняттям, точніше, поняття виражене за допомогою слова – це формула, що твориться культуру, а потім відображається у літературі. Культура і література не просто несуть у собі інформацію, а перш за все являються інформаційними феноменами. Культура створює цінності, а література допомагає їх презентувати та висвітлити, що спрямовує людське буття до досконалості, до розкриття людської природи в її змісті і глибині.

Кожен народ має власну літературу, що створюється за допомогою «матеріалу», яким володіють усі – слова. Дійсно, зображальність передається в художній літературі опосередковано, за допомогою слів, саме слова в тій або іншій національній мові є знаками-символами, позбавленими образності, які лише за допомогою літератури як явища мистецтва слова стають знаками-образами (іконічними знаками). Літературам різних народів притаманні свої специфічні ознаки, так як вони відображають власний національний простір кожного окремого народу, тобто усю палітру барв, що притаманні певній нації і разом з тим черпають/переймають кращі здобутки інших країн. Літературна спадщина кожного народу допомагає повно відобразити картину його життя у різних проявах з далекого минулого й до тепер. Так, література кожного народу створює феномен світової літератури як мистецтва слова. Розвиток народів створює феномен гнучкості літератури, тобто вміння адаптуватися до різного роду змін (суспільних, політичних).

Визначні письменники кожного народу створюють літературу, кожний митець слова вносить індивідуальний внесок, що пов'язаний з його безпосереднім життєвим досвідом, який не може не братись до уваги, адже він відтворює специфічні явища мистецтва, що дають змогу глибше проникнути до літератури певного народу, що формує уявлення про морально-естетичне підґрунтя його мовної діяльності.

Так, наприклад, Франц Кафка, яскравий представник австрійської літератури, виробив власний стиль: синтезом реального і фантастичного («кафкіанський фантастичний реалізм») відтворювати відчуження особистості, ізольованості людини в буржуазному суспільстві, її приреченість на страждання, після чого вже не можна не враховувати цей переворот у мистецтві слова. Франц Кафка писав, «Найжахливіше в житті – це життя».

Відтак, спільними зусиллями письменники різних народів, різних мов відтворюють/створюють історію людства, її культурні надбання, у вигляді світової літератури. Завдяки швидкому перенесенню одного явища мистецтва в інше, література – це джерело морально естетичного досвіду, яке є найбільш демократичним і точним. Колективне підсвідоме кожного народу, робить його, а відтак і його літературу неповторною. Можемо стверджувати, що світова література являється культурним феноменом людства, адже виявляє джерела його морально-естетичного багатства.

Складові світової літератури