Напад Німеччини на СРСР

У 1940-1941 рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і, згідно з "пла­ном Барбаросса", розробленим у грудні 1940 р., почав інтенсивну підготов­ку до війни проти СРСР. У першій половині 1941 р. була призначена і дата нападу. До­стовірна і незаперечна інформація про плани Гітлера через розвідників і дипломатів по­ступала до Сталіна. Але, замість відповід­них заходів по приведенню збройних сил у бойову готовність, радянське керівництво за­суджувало "чутки" про напад Німеччини як безпідставні, запевняло в міцності та непо­рушності радянсько-німецького договору.

Початок війни виявився несподіваним для командування Червоної армії, населення країни, що призвело до трагічних наслідків. 21 червня 1941 р. на повідомлення радянсь­кого військового аташе у Франції генерала Суслопарова про те, що війна розпочнеться 22 червня, Сталін написав: "Довідайтесь, хто автор цієї провокації, і покарайте його".

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччи­на напала на Радянський Союз. Її союзни­ками виступили Фінляндія, Угорщина, Ру­мунія, Італія, Словаччина. План "Барбаросса" передбачав "бліц­кріг" - блискавичну війну: протягом 2-2,5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрям­ках: західному - на Ленінград, централь­ному - на Москву, nівденному - на Київ. Згідно з планом передбачалося загарбан­ня України вже в перші тижні війни і ство­рення плацдарму для прориву на Кавказ і Закавказзя.

Погляд

Захопивши Україну, ми раз і назавжди вста­новимо економічнy рівновагу і тим самим не тільки захистимо Європу від більшовизму, але й розв'яжемо усі проблеми, які стоять перед Німеччиною.

А. Гітлер

За планом "Ост" німці мали намір ви­селити з України мільйони людей, заселив­ши її німецькими колоністами. Частину ук­раїнських земель передбачалося передати союзникам.

Наступ в Україну здійснювала група німецьких армій "Південь". Для оборони України були створені Південно-Західний фронт на чолі з генералом М. Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Я. Чередніченком.

3 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне­-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Півден­но-Західного фронту змушені були відсту­пити, залишивши Західну Україну. 30 черв­ня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись уг­либ України на 300-350 км.

На північному напрямку німецькі вій­ська просунулись углиб радянської тери­торії на 500 км, на центральному напрям­ку - на 600 км. Червона армія за перші три тижні війни втратила 850 тис. чоловік (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків.

Початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу. Причини поразок радянських військ і історичні реалії свідчать про те, що напередодні нападу Німеччини Радянський Союз володів об'єктивними передумо-вами для належної відсічі агресору. СРСР мав потужний воєнно-економічний потенціал і планував вести можливу війну на ворожій території "ворожою кров'ю". Причини тяж­ких поразок у 1941 р. криються не в слаб­кості СРСР, а в негативних явищах, влас­тивих тогочасному режиму. Серед них вар­то зазначити такі:

· прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації;

· пе­реоцінка значення радянсько-німецьких договорів, прорахунки у визначенні строків нападу Німеччини на Радянський Союз;

• неукомплектованість Червоної армії кваліфікованими командирськими кадрами, кращі з яких стали жертвами сталінських репресій (знищено 20% командирського складу Червоної арміії). Нові командири були погано підготовлені, не­компетентні. На початку 1941р. лише 7% командного складу мали освіту. Гітлер, обізнаний зі списком Червоної арміі, глузливо називав її "глиняним колосом без голови";

• незавершеність заходів по зміцненню західних кордонів, непоінформованість частин Червоної армії (Сталін боявся спровокувати напад Німеччини);

• Німеччина, яка захопила більшу час­тину Європи, за воєнно-економічним по­тенціалом значно перевершувала Ра­дянський Союз. На початку війни вона мала перевагу в живій силі і техніці.

Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941 р. і відволікала значні сили ворога. Проте, ні­мецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: в полон по­трапило понад 665 тис. солдатів і офіцерів, було знищено командування Південно-За­хідного фронту.

Причиною трагедії стали прорахунки вищого військового командування, зокрема те, що Сталін не давав згоди на відве­дення військ з-під Києва.

До найзначніших оборонних боїв на те­риторії України належать також оборона Одеси (5 серпня - 16 жовтня 1941 р.) та оборона Севастоnоля, яка тривала 250 днів! (30 жовтня 1941 р. - 4 липня 1942 р.)

* Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армій "Південь" окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план "блискавичної війни" був зірваний. Сталінська адміністр-тивно-командна система, яка поставила країну перед заги­беллю, мусила тепер рятувати її.

· 22 червня створено Ставку головного командування під керівництвом маршала С. Тімошенка (згодом перейменовано на Ставку верховного zоловноко-мандування - 110 чол. зі Сталіним);

· 29 червня прийнято Директиву пар­тійним і радянським організаціям прифрон­тових областей, яка містила план оборони і еквакуації;

· 30 червня створено Державний комітет оборони на чолі зі Сталіним, що об’єд­нав у своїх руках усю державну, господар­ську і воєнну владу в країні;

· розnочато формування дивізій народ­ного ополчення, оголошено загальну мобілізацію населення на будівництво оборонних споруд;

· почалася перебудова економіки “на воєнний лад”.

Гасло “ Все для фpoнтy, все для перемо­ги!”, що з'явилося в перші дні війни, визна­чало віднині весь сенс життя і діяльності радянського суспільства.

В умовах воєнно-політичної кризи сталін­ський режим здійснюював керівництво краї­ною своїми репресивними, тоталітарними методами. Про це свідчать надзвичайно жорстокі накази Сталіна № 270 від 16 серп­ня 1941 р. і № 227 від 28 липня 1942 р. "Ні кроку назад!", які нерідко прирікали на за­гибель.

Date: 2016-01-20; view: 633; Нарушение авторских прав