Організація управління реалізацією інвестиційного процесу

1. Вибір способу освоєння інвестицій залежить від виду інвести­ційного проекту, що реалізується, та джерел його фінансування. Освоєння капітальних інвестицій здійснюється за допомогою підрядного, господарського або змішаного способів.

Підрядний спосіб - це організаційна форма виконання робіт та надання послуг

фірмами, підприємствами та орга­нізаціями на основі підрядних договорів і контрактів між ними та інвесторами і іншими учасниками інвестиційної діяльності.

При підрядному способі ведення робіт усі суб'єкти інвестиційної діяльності - як юридичні, так і фізичні особи можуть вступати в договірні відносини. Замовником може бути держава, міністерство, відомство, корпорація, асоціація, об'єднання, підприємство, уста­нова або приватна особа.

Підрядником можуть бути будівельно-монтажні й проектно-будівельні, промислові підприємства та організації або їх об'єднання, а також окремі фізичні особи, які отримали у вста­новленому порядку право на участь у здійсненні підприємницької діяльності загалом та в будівництві зокрема. Ними можуть бути також фірми-посередники, які беруть на себе функції з коорди­нації робіт і мають право на таку діяльність (ліцензію або сертифікат).

За умов скорочення обсягів інвестування для реалізації проектів все частіше інвестори використовують господарський спосіб (при невеликих обсягах будівельно-монтажних робіт, реконструкції та технічному переозброєнні діючих підприємств).

Господарський спосіб - це така організаційна форма, за якої інвестиційні проекти реалізуються безпосередньо інвестором без залучення підрядника. Юридична особа, яка поєднує функції інвестора, замовника й підрядника назива­ється забудовником і, одночасно, є розпорядником коштів, оперативним керівником та виконавцем будівельно-монтажних робіт.

Для реалізації проекту у забудовника створюється спеціальне управління або відділ інвестицій та своя будівельна організація, або дільниця, які забезпечують будівництво необхідною проектно-кошторисною; документацією, матеріально-технічними і трудовими ресурсами.

Змішаний спосіб є комбінацією підрядного й господарського способів. Зазвичай підрядником виконуються складні матеріало­ємні види будівельно-монтажних робіт, наприклад, монтаж каркасу будівлі із збірних залізобетонних конструкцій, а забудовником - більш трудомісткі, наприклад, оздоблювальні, роботи.

2. Взаємовідносини між учасниками інвестиційних проектів регулюються низкою нормативних документів, які мають ре­комендаційний характер і якими передбачено укладання різних видів договорів.

Договір - це угода сторін, яка регулює організаційно-економічні відносини між суб'єктами інвестиційної діяль­ності. Він визначає відповідальність учасників угоди та юридично закріплює їхні обов'язки. Договір містить ввідну частину, основні, додаткові та спеціальні умови, іншу інформацію.

При підрядному способі реалізації інвестиційного проекту між суб'єктами інвестиційного процесу укладається договір підряду. Договір укладається між двома особами - замовником або інвестором чи підрядником. Обидві сторони можуть бути як юридичними, так і фізичними особами. Як правило, найчастіше замовник є одночасно й інвестором. Однак ці функції можуть і розмежовуватись, наприклад, фінансування проекту здійснює міністерство, відомство або держава, а замовником виступає окреме підприємство або установа.

При підрядному способі здійснення робіт можуть укладати такі типи договорів підряду: генеральні (комплексні), річні, суб­підрядні, "під ключ", прямі (окремі).

Генеральний договір укладається між інвестором (замовником) і генеральним підрядником або генеральним проектувальником на виконання будівельних та інженерних робіт, постачання і монтаж устаткування, благоустрій території, а також на виконання пусконалагоджувальних робіт.

Договір "під ключ" є різновидом генерального договору, від­повідно до якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт і поставок, несе відповідальність за спорудження об'єкта й виступає замовником щодо інших учасників інвести­ційного проекту. Згідно з умовами договору частину робіт і поставок може здійснювати замовник, але відповідальність за здачу об'єкта "під ключ" несе підрядник. Він повинен здати об'єкт повністю підготовленим до експлуатації, відповідно до умов договору та ще й з відповідними гарантіями.

У загальному вигляді "концесія" означає уступку прав. Цей термін застосовують, насамперед, до державної концесії - уступки державою на певних умовах своїх майнових прав і правна окремі види господарської діяльності недержавним компаніям і іншим юридичним особам. Уступка прав оформляється у вигляді концесійного договору. Сторонами є: принципал (держава, від імені і за дорученням якої діє те чи інше відомство чи державна компанія) і концесіонер (юридична особа, що отримала від принципалу відповідні активи чи права).

3. Найважливішим принципом і умовою ефективного використан­ня інвестиційних ресурсів є забезпечення конкурсності при виборі постачальників, консультантів, підрядників та інших учасників інвестиційного процесу.

Найбільш поширеною формою вибору учасників єтендери (торги), які застосовуються насамперед у відношенні державних закупівель з метою розвитку таких державних секторів економіки як оборонна промисловість, енергетика, транспорт, зв'язок, охорона довкілля тощо.

Тендери - це форма розміщення замовлення на будів­ництво, яка передбачає визначення підрядника шляхом кон­курсного відбору кращої тендерної пропозиції (оферти) за встановленими замовником критеріями.

Залежно від способів організації торгів вони можуть бути таких видів: відкриті торги; відкриті торги з попередньою кваліфіка­цією; закриті торги, одиничні торги.

При проведенні перших двох видів торгів повідомлення про них публікується в пресі, тому вони часто називаються "публічними". У відкритих торгах можуть брати участь усі зацікавлені підрядники і подавати тендерні пропозиції.

Різновидом відкритих торгів є торги з попередньою квалі­фікацією: на основі попередньої інформації, що надається всіма зацікавленими взяти участь у торгах підрядниками, і попередньої їх кваліфікації відбувається попередній відбір претендентів (постачальників, підрядників, консультантів), на основі чого складається так званий "довгий список" фірм-претендентів і відсторонення тих підрядників, які не відповідають кваліфікаційним вимогам.

У випадку закритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати тільки ті підрядники, які одержали від замовника запро­шення. При цьому запрошення до участі розсилаються організа­торами найбільш відомим постачальникам, підрядникам, консультантам, що мають достатній досвід реалізації проектів даного типу.

Одиничні торги застосовуються дуже рідко: вони характери­зуються наявністю одного оферента (наприклад, власника патен­ту) для проведення спеціальних робіт чи поставок.

Генує поняття вторинних торгів. Замовник проекту може провести первинні торги, на основі яких визначається генеральний підрядник (постачальник). Далі генеральний підрядник проводить свої "вторинні" торги, на основі яких виявляються субпідрядники (субпостачальники). Замовник проекту здійснює контроль за проведенням вторинних торгів, а іноді бере участь у затвердженні їх результатів.

Оферта - це пропозиція про укладення договору, що {відповідає таким обов'язковим вимогам:

- у пропозиції повинні бути вказані істотні умови, на яких

буде прийнята пропозиція;

- пропозиція повинна бути зроблена одній або кільком конкретним особам.

Рішення про результати тендерів оформляється протоколом і після його затвердження переможцю торгів протягом 3-х днів має бути надіслано повідомлення про акцепт тендерної пропозиції. У свою чергу, після одержання акцепту пропозиції, переможець надає замовнику гарантії виконання контрактних зобов'язань, після чого сторони остаточно узгоджують і укладають контракт.

4. Проектування є важливим етапом щодо реалізації проекту, так як закладені в проекті технологічні, конструктивні та інші пла­нувальні рішення важко змінити, коли будівництво вже почалося.

Проект будівництва, реконструкції або технічного переоз­броєння складається з 2-х частин:

- комплексу проектної документації;

- кошторисної документації.

Проектна документація охоплюєтри складові частини:

- технологічну;

- будівельну;

-техніко-економічну.

Технологічна частина складається із схеми виробництва (тех­нологічно взаємопов'язаних одиниць обладнання), технологічних етапів щодо виготовлення продукції та обсягів її виробництва.

Будівельна частина визначає стандартні вимоги до об'ємно-планувальних і конструктивних рішень. Об'ємно-планувальні рішення передбачають розміщення основних підсобних приміщень, цехів, розміри їх площі і об'єму. Конструктивні рішення передбачають використання найбільш доцільних будівельних матеріалів, конструкцій і деталей.

Техніко-економічна частина проекту охоплює передінвестиційні дослідження та ТЕО, розрахунки економічних показників ефективності інвестиційних проектів, які визначаються на підставі передпроектної документації.

Найважливішими елементами всієї проектної документації є кош­торис, бюджет і план фінансування проекту. Ними користуються всі учасники реалізації інвестиційного проекту, насамперед, замовник цього проекту та кредитор.

Кошторис - це сукупність нормативних розрахунків, які визначають вартість робіт зі спорудження окремого об'єкта.

Кошторис може використовуватися як один із вихідних елементівдля розрахунку грошових потоків за проектом, відпо­відно, для визначенняфінансової ефективності проекту.

5. Після завершення переговорного процесу та підписання усіх документів наступним етапом інвестиційного процесу є освоєння інвестицій.

Основна мета процесу освоєння інвестицій полягає в забезпе­ченні своєчасного здійснення в повному обсязі робіт, які пов'язані з реалізацією інвестиційних проектів для отримання очікуваного доходу від інвестицій.

Процес управління реалізацією реальних інвестиційних про­ектів охоплює такі етапи:

— розробка календарного плану реалізації проекту;

— розробка капітального бюджету за проектом;

— організація виконання робіт, що передбачені календарним планом;

— організація системи контролінгу (моніторингу) реалізації окремого інвестиційного проекту;

— Обґрунтування і прийняття інвестиційних рішень про виклю­чення інвестиційних проектів з інвестиційної програми під­приємства за умову погіршення показників ефективності його реалізації.

—

Календарний план реалізації інвестиційних проектів є однією з форм оперативного інвестиційного плану підприємства, в якому передбачаються обсяги, терміни і виконавці окремих робіт за окремими проектами.

Розробка календарних планів реалізації реальних інвестиційних проектів базується на таких принципах (рис. 1):

5. Принцип планування відповідальності та розподілу ризиків

2. Принцип диференціації передбачених календарним планом робіт

Принципи розробки календарних

планів за проектом

4. Принцип формування резерву календарного часу

3. Принцип функціональної диференціації календарного плану

Рис. 14.1. Принципи розробки календарних планів за проектом

Основним завданням фази матеріально-технічної підготовки проекту є забезпечити надходження устаткування, конструкцій, матеріалів і послуг у точній відповідності до плану проекту.

Цей процес прийнято поділяти на дві фази:

- закупівля ресурсів і послуг на конкурсній основі;

- поставки до місця виконання робіт.

Під закупівлями і поставками розуміють заходи, спрямовані на забезпечення проектів ресурсами, майном, товарами, виконан­ням робіт (послуг), передачею результатів інтелектуальної влас­ності, пов'язаної з конкретним проектом.

Закупівлі є частиною господарських відносин, а основною фор­мою організації та регулювання відносин між учасниками при здій­сненні закупівель є договір - угода сторін.

Договір поставки - це договір, згідно з яким постачальник зобов'язується в обумовлені терміни передати у власність (або повне господарське ведення, або оперативне управління) покупцю товар, призначений для підприємницької діяльності чи інших цілей, не пов'язаних з особистим споживанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену ціну.

Укладання договору поставки є необов'язковим, однак у певних випадках законодавство зобов'язує постачальника

укласти договір за вимогою покупця.

Договір підряду регулює закупівлі, об’єктом яких є результат певних дій і кий переходить у власність замовника, а саме - ство­рення нового майна (будівництво), ремонт і реконструкція певних об'єктів, виконання наукових досліджень, розробка проектно-конструкторської документації тощо.

Розрізняють такі форми закупівель:

♦ прямі закупівлі, за яких правовий зв'язок існує між двома суб'єктами закупівель, між якими укладається відповідний договір;

♦ посередницькі закупівлі, за яких особа, що здійснює проект, вступає у правові відносини з посередником, тобто з особою, що сприяє забезпеченню проекту необхідними ресурсами;

♦ біржові закупівлі - члени біржі здійснюють біржову торгівлю безпосередньо від свого імені і за свій рахунок, або від імені клієнта і за його рахунок, або від свого імені за рахунок клі­єнта, або від імені клієнта за свій рахунок. Відвідувачами біржових торгів можуть бути юридичні та фізичні особи, які є членами біржі і володіють правом на укладення біржових угод.

У західній практиці цикл закупівель і поставок передбачає:

-закупівлі робіт;

-закупівлі матеріалів;

-закупівлі устаткування;

-закупівлі послуг;

-закупівлі (використання послуг) консультантів проекту.

3 метою успішної реалізації інвестиційного проекту важливе місце відводиться постійному контролю та нагляду за процесом реалізації проекту, який одержав назву інвестиційного контролю.

Учасники проекту повинні оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи до бізнес-плану, проекту організації будівництва, проекту виробництва робіт, плану фінансування, календарного плану або сітьового графіка та інших документів, за допомогою яких можна спостерігати та регулю­вати освоєння інвестицій.

Сутність інвестиційного контролю полягає в перевірці виконан­ня й забезпечення реалізації всіх управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності підприємства з тим, щоб достовірно виявляти наявні дестабілізуючі чинники і прогнозувати навіть можливість, їхнього виникнення та вчасно вживати заходи щодо їх усунення.

Основними функціями інвестиційного контролю є:

1) систематичне і планомірне спостереження за всіма процесами реалізації інвестиційних проектів (моніторинг);

2) виявлення відхилень від планових і нормативних показників, причин цих відхилень та серйозних негативних змін у діяль­ності підприємства;

3) виправлення наслідків виявлених відхилень та розробка оперативних управлінських рішень з нормалізації інвести­ційної діяльності підприємства;

4) обґрунтовування необхідності здійснення коригуючих заходів.

Моніторинг інвестиційної діяльності (інвестиційних проектів) - це механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень.

Залежно від функцій учасників інвестиційної діяльності моні­торинг можна поділити за

видами:

-Маркетинговий моніторинг

-Фінансовий моніторинг

-Технічний моніторинг

Отже, процес контролю бюджету проекту полягає в постійному порівнянні фактичних витрат за контрольними точками проекту з прогнозованими показниками бюджету, а останнього прогнозу - з первинним бюджетом. На основі такого порівняння встановлюються параметри, до яких повинен бути приведений первинний [бюджет, щоб від­повідати змінюваним обставинам.