Інвестиції в оборотні активи

1. В світовій практиці, зокрема в системі національних рахунків широко використовується термін «реальні інвестиції». На відміну від фінансових, вони повністю спрямовуються на збільшення основних засобів та на приріст оборотних матеріальних активів та нематеріальних активів

Реальні інвестиції – вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи і приріст запасів то вапно-матеріальних цінностей, пов’язані із здійсненням операційної діяльності.

Основні форми реальних інвестицій:

1. Капітальне інвестування (капітальні вкладення) – вкладення капіталу у відтворення основних засобів у всіх сферах діяльності та суб’єктах економіки. До капітального інвестування відносять: нове будівництво(включаючи житлове), реконструкцію діючих основних засобів, їх модернізацію, оновлення окремих видів обладнання, придбання цілих майнових комплектів, придбання інших основних засобів.

1. Інноваційні інвестиції – вкладення капіталу в нематеріальні активи з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу в діяльність суб’єктів інвестування.

1. Інвестиції в матеріальні оборотні активи – вкладення капіталу у приріст запасів матеріальних оборотних активів з метою забезпечення необхідної пропорційності у розвитку основних та оборотних активів підприємства

Реальні інвестиції становлять основу інвестування держави. В ринковій економіці виділяють валові і чисті інвестиції.

Валові інвестиції – загальний обсяг інвестиційних коштів за певний період, які використані для заміщення спожитих засобів виробництва у формі амортизації або направлені на розширення основних засобів за рахунок коштів фонду нагромадження

ВІ=АВ+ФН

АВ- амортизаційні відрахування, ФН- фонд нагромадження.

Чисті реальні інвестиції – інвестиції, які здійснюються за рахунок фонду нагромадження, ще їх називають інвестиціями розширення.

ЧІ=ВІ-АВ ЧІ=ФН

Динаміка показників чистих і валових інвестицій відображає характер економічного розвитку держави або підприємств. Співвідношення між валовими інвестиціями та амортизаційними відрахуваннями дає можливість визначити стан розвитку економіки – знаходиться економіка на стадії піднесення, застою чи спаду. На макрорівні для характеристики інвестицій використовуються наступні показники:

1. Норма інвестицій =обсяг інвестицій / ВВП
2. Коефіцієнт приросту капіталомісткості =валові інвестиції/приріст ВВП за відповідний період.
3. Обсяг інвестицій – грошові витрати на створення та відтворення основних засобів

2. Найпоширенішою формою реальних інвестицій є капітальні інвестиції. Вони забезпечують просте та розширене відтворення національної економіки.

Капітальні інвестиції – сукупність витрат на створення нових, а також реконструкцію діючих основних засобів. За економічним змістом – частина валового внутрішнього продукту, спрямована на створення основного капіталу за рахунок амортизаційних відрахувань і коштів нагромадження.

Капітальні інвестиції реалізуються шляхом здійснення наступних інвестиційних операцій:

1. Придбання цілісних майнових комплексів
2. Нове будівництво
3. Перепрофілювання
4. Реконструкція
5. Модернізація

Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку капітальні інвестиції містять наступні елементи витрат:

- інвестиції в основний капітал в тому числі витрати на капітальне будівництво, придбання машин і устаткування

- витрати з вдосконалення об’єкту

- інвестиції в нематеріальні активи

- витрати на формування основного стада

- витрати на інші необоротні матеріальні активи

Капітальні інвестиції класифікуються за наступними ознаками:

1. Галузева структура – характеризує співвідношення капітальних інвестицій за галузями національної економіки
2. Територіальна структура – характеризує розподіл інвестицій стосовно регіонів окремих територій, міст
3. Технологічна структура– характеризує співвідношення інвестицій за наступними елементами витрат:

- витрати на будівельно-монтажні роботи всіх видів
- витрати на придбання технологічного та енергетичного обладнання передбаченого кошторисом будівництва
- витрати на придбання обладнання, машин, механізмів, інструментів та інвентаря, що не входять в кошторис будівництва
інші капітальні роботи та витрати: утримання дирекції, технічний нагляд, перепідготовка кадрів, інше.

1. Відтворювальна структура – характеризує співвідношення окремих елементів витрат у складі капітальних інвестицій за наступними видами:
   - витрати на нове будівництво
   - витрати на реконструкцію, переоснащення та розширення діючих підприємств
   - витрати на підтримку діючих потужностей
   - витрати на виробництво об’єктів житлово-комунального призначення

1. За джерелами фінансування – виділяють капітальні інвестиції, що фінансуються за рахунок:
   1. власних коштів інвестора
   2. залучених коштів інвестора
   3. позичених коштів інвестора

До залучених і позичених відносять: бюджетні асигнування, державні кредити, довгострокові кредити за рахунок централізованих кредитних ресурсів НБУ, нетрадиційні джерела фінансування (випуск і реалізація цінних паперів), іноземні інвестиції

3. Вкладання коштів в основний капітал може здійснюватись через придбання або створення основних засобів та нематеріальних активів.

Процес реалізації реальних інвестицій як правило починається з придбання або будівництва об’єктів нерухомості.

На вартість нерухомості впливають фактори, які можна згрупувати наступним чином:

1. Фізичний стан об’єкта та оточуюче середовище
2. Економічні фактори
3. Соціальні, зокрема наявність та рух населення
4. Адміністративні та юридичні

Виділяють 3 групи методів оцінки нерухомості:

1. Витратний метод – ґрунтується на визначенні витрат, пов’язаних з будівництвом об’єкта, придбання земельної ділянки і ці витрати є основою для визначення вартості об’єкту
2. Дохідний метод – передбачає врахування майбутніх доходів, які принесуть інвестору придбаний об’єкт для визначення ціни об’єкту
3. Порівняльний або ринковий метод – найбільш поширений і суть полягає в тому, що вартість власності визначається шляхом співставлення цін продажу аналогічних об’єктів за останні періоди

В процесі виконання оцінки об’єктів обирається найбільш оптимальний метод в залежності від особливостей об’єкту.

В процесі використання основних засобів вартість основних засобів переноситься у витрати шляхом нарахування амортизації. Для нарахування амортизації підприємства можуть використовувати наступні методи: ПРЯМОЛІНІЙНИЙ, ЗМЕНШЕННЯ ЗАЛИШКОВОЇ ВАРТОСТІ, МЕТОД ПРИСКОРЕНОГО ЗМЕНШЕННЯ ЗАЛИШКОВОЇ ВАРТОСТІ, КУМУЛЯТИВНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ.

Інвестування в основні засоби покликане забезпечити ефективне використання основних засобів та нематеріальних активів

1. Фондовіддача = обсяг випуску продукції/середньорічна вартість основних фондів
2. Фондомісткість = середньорічна вартість основних фондів/обсяг випуску продукції
3. Фондоозброєність = середньорічна вартість основних фондів/чисельність робітників
4. Рентабельність = чистий прибуток/середньорічна вартість основних фондів*100%
5. Ефективність використання нематеріальних активів = сума додаткового доходу отриманого від використання нематеріальних активів/вартість нематеріальних активів*100%

4. Інвестиції в оборотні активи покликані забезпечити запуск виробництва та його ритмічне функціонування протягом всього життєвого циклу

В інвестуванні оборотного капіталу виділяють 3 етапи:

1. Первісне інвестування при створенні підприємства

2. Підтримка кругообігу капіталу діючого підприємства

3. Інвестування в приріст оборотних активів при розширені обсягів господарської діяльності

Ступінь використання оборотних коштів характеризується наступними показниками:

1. Коефіцієнт оборотності = виручка від реалізації/середні залишки оборотних засобів
2. Тривалість одного обороту = середні залишки оборотних засобів/виручка від реалізації продукції * кількість днів в періоді або кількість днів в періоді/коефіцієнт оборотності
3. Залучено в оборот або вилучено з обороту в результаті сповільнення або прискорення оборотних засобів = (Тривалість обороту звітного періоду - Тривалість обороту базового періоду)*одноденний оборот по реалізації(виручка від реалізації продукції звітного періоду/кількість днів в періоді)