Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






ТРАНСФОРМАЦІЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН ПРИ ПЕРЕХОДІ ДО РИНКУ





Реформування аграрних відносин при переході до ринку

Основа реформування аграрної еко­номіки — перебудова відносин власності на землю.

Головна і найбільш гостра супере­чність, що склалася в аграрній сфері адміністративно-ко­мандної моделі, — це суперечність між формальним усус-пільненням і реальним розпорядництвом землею держав­но-номенклатурною бюрократією. Це знаходить свій вияв


Модуль II. Основи макроекономіки

у реальному поєднанні власності й володіння в особі єдиного суб'єкта — держави, від імені якої здійснює управління апа­рат чиновників. Аграрні реформи, які проводяться в країнах, що здійснюють перехід від адміністративної до ринкової моделі, покликані створити необхідні умови для вирішен­ня такої суперечності. Запровадження інституту приватної власності на землю, безперечно, вирішує її, породжуючи од­ночасно такий спектр нових суперечностей, який може ста­ти джерелом глибоких соціальних потрясінь у суспільстві. Земля у більшості країн світу — об'єкт приватної власності й купівлі-продажу. Це породжує гострі соціальні колізії в суспільстві, і тому серед західних учених є чимало против­ників приватної власності на землю.

Вирішення суперечності, пов'язаної з власністю на землю, може здійснюватися за різними напрямками, най­важливіші з яких — розмежування власності й володіння між державою і колективними підприємствами; довічне наслідуване володіння землею суб'єктом господарювання; запровадження інституту приватної власності на землю, у т. ч. трудового селянського господарства. Це не альтерна­тивні, а взаємодоповнюючі суспільні форми.

Розмаїття форм власності й господарювання створює конкурентне ринкове середовище, у якому тільки й можли­ве ефективне функціонування суб'єктів ринкової економі­ки. Колективна форма господарювання в аграрному секторі також має значний потенціал. Майбутнє не за дрібними, а за середніми й великими колективними підприємствами, звільненими від тиску адміністративного апарату. Такою є світова тенденція. У США дрібних ферм, обсяг продажу яких складає 5 тис. дол. на рік — 34 % від загальної кількості всіх господарств. Виробляють вони 3,2 % сільськогосподарської продукції. Беручи загалом, збитки ферм складають 700 млн дол., тобто 1 тис. дол. на кожну ферму. Тільки дотації держа­ви дозволяють їх власникам «триматися на плаву». Але якщо ферма спроможна продавати продуктів хоча б на 10 тис. дол. на рік, вона вже стає рентабельною. Найбільш великі госпо­дарства, що продають товарів на 500 тис. дол. на рік (їх у США 1.4 %), виробляють 32 % всієї сільськогосподарської продук­ції, даючи своїм власникам 21,6 млрд дол. чистого прибутку.





Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс


 

Фермерське гос­подарство та його проблеми

Фермерське господарство за сучас­них умов зберігає своє значення, бо має об'єктивні основи функціонування, що полягають в особливостях самого сільського господарства.

Однак коли йдеться про збереження об'єктивної основи стійкості селянського господарства як однієї з альтернатив­них суспільних форм, то, крім біотехнічних, природних та економічних факторів, необхідно відзначити і соціально-моральний, який Б. Вашингтон передав змістовною фор­мулою: «Жодна нація не може досягти процвітання, доки вона не усвідомить, що орати поле — така ж гідна справа, як і писати поему».

Фермерське господарство розвинених країн відчуває на собі вплив двох основних факторів: по-перше, цінової нееластичності сільськогосподарської продукції, по-дру­ге, відставання попиту від пропозиції. Цінова нееластич-ність — коефіцієнт еластичності 0,2-0,25 — означає, що ціна сільськогосподарських продуктів має знизитися на 40-50 % для того, щоб споживачі збільшили свої закупки всього на 10 %. Нееластичний попит і за доходом. При зростанні до­ходів на 10 % — споживання сільськогосподарських продук­тів збільшилося на 2%, а на деякі продукти (свиняче сало наприклад) уже кілька років попит не тільки не зростає, а й не знижується. У країнах спільного ринку в аграрній сфері застосовуються дотаційні коефіцієнти за тими товара­ми, які використовують фермери: добрива, наукові послуги, техніка тощо. Держава свідомо здійснює політику дотацій з метою досягнення соціальної стабільності. Наприклад уряд США направляє фермерам тільки як пряму підтримку $23 млрд, а з урахуванням непрямої — допомога держави оцінюється в $55-65 млрд.

Реформуючи докорінним чином аграрний сектор еконо­міки, Україна не може не враховувати наявний світовий до­свід вирішення продовольчої проблеми і стійкого розвитку сільського господарства. Серйозний фактор, що перешкод­жає відродженню сільського господарства в Україні, — від­сутність матеріальної бази. Облаштування однієї ферми коштує багато тисяч гривень, це матеріальні ресурси — трактори й комбайни середньої потужності, високопродук­тивні машини, інфраструктура. Адже йдеться не просто про


Модуль II. Основи макроекономіки

земельне переділення, а и про створення високотоварних селянських господарств. їхня продуктивна сила має бути такою, щоб забезпечити продуктами харчування не тільки землевласника, а й усе населення країни. Тому становлення фермерського господарства — тривалий суперечливий про­цес. Стихійна, непідготовлена деколективізація завдасть лише шкоди. Роздати землю селянам, не забезпеченим еле­ментарними знаряддями праці, означає приректи село і сус­пільство в цілому на перманентну кризу. У такому випадку продовольчу проблему доведеться вирішувати за допомо­гою продзагонів, як це вже було в не такій далекій історії. Разом з тим, необхідна всебічна допомога з боку держави щодо відродження фермерського господарства як однієї із суспільних форм, що поряд з іншими посяде своє місце в новій структурі агропромислового виробництва. Природ­ний процес усуспільнення неминуче затягне господарства у свій потік, у систему коопераційних, міжгосподарських зв'язків горизонтального й вертикального типу, що буде все більше позначатися на подоланні відокремленості приват­ного сімейного господарства. Економічна конкуренція між різними формами власності й господарювання, як основа здорових аграрних відносин, установить оптимальну еко­номічну структуру агропромислового виробництва.










Date: 2015-12-13; view: 53; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2018 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию