Економіки

постають перед кожною державою. Часто

сукупність цих цілей називають «магічним п'ятикутником». Ми розглядали їх у другій темі першого модулю, ось вони:

1. Стійке економічне зростання.

2. Повна зайнятість.

3. Стабільність цін.

4. Збалансований державний бюджет.

5. Рівновага торгового і платіжного балансу.
Розглянемо основні показники макроекономіки, що

відображуються в системі національних рахунків. Це, перш за все, валовий національний продукт (ВНП), вало­вий внутрішній продукт (ВВП), національний дохід (НД). Радянській статистиці виділяли ще й валовий суспільний продукт (ВСП). На сьогодні цей показник вилучено із сис-теим національних рахунків. Чому? Відображуючи всі стадії

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

руху продукту в процесі його виробництва, ВСП включав повторний рахунок. У ньому враховувалась не тільки кін­цева, а й проміжна продукція, яка перш ніж потрапити д₀ кінцевого споживача, проходить ряд стадій. Шкіра, з якої буде виготовлена модна куртка або пара взуття, промине чимало технологічних стадій, на кожній з яких відбувається прирощення вартості. Якщо підсумувати вартість продук­ту в кожній стадії (з урахуванням попередньої переробки), то вона буде завищена у кілька разів. Щоб уникнути цього, вартість проміжної продукції не слід враховувати. У цьому випадку ми отримуємо кінцевий продукт, тобто валовий, але очищений від повторного рахунку.

Як один із найважливіших показників слід назвати й на­ціональне багатство.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — ринкова вартість річного обсягу кінцевого продукту (товарів і послуг), ви­робленого у країні з ресурсів, які належать як підприємцям країни, так і іноземцям.

Валовий національний продукт (ВНП) — ринкова вар­тість річного обсягу кінцевого продукту (товарів і послуг), виробленого з ресурсів підприємцями країни, незалежно від того, де ці ресурси застосовують — у національній еко­номіці, чи за кордоном.

Отже,

ВНП = ВВП + ЧФД

ЧФД — чисті факторні доходи, отримані з-за кордону — це різниця між доходами, одержаними вітчизняними фірмами за кордоном, і доходами іноземних фірм, отриманими на те­риторії даної країни.

У відкритій економіці показники ВВП і ВНП кількісно практично не відрізняються (різниця складає ± 1 %).

Національне багатство — це сума накопичених ма­теріальних і нематеріальних активів за весь період розвитку країни (накопичені працею, а не в результаті військових за­гарбань).

Матеріальні активи — це:

1. Засоби виробництва (основні й оборотні).

2. Державні резерви й товарні запаси країни.

Модуль II. Основи макроекономіки

3. Нерухомість (житло, будівлі) населення, належні йому предмети тривалого користування (автомобілі, меблі, холодильники тощо).

4. Природні ресурси, залучені до господарського оборо­ту (земля, ліси, води).

Нематеріальні активи — це накопичений і постійно від­творюваний на розширених засадах освітянський, науко­вий, культурний потенціал, що складає основу людського капіталу.

Серед макроекономічних показників виділяють показ­ник чистого економічного добробуту (ЧЕД). Це показник величини скорегованого валового внутрішнього продукту. Із складу ВВП вилучають вартість оцінки негативних фак­торів при виробництві продукції, а також тіньові доходи.

Розрахунок ВВП здійснюється, по перше, за витратами, по-друге, за дохода ми, по-третє, через виробництво.

Макроекономічні витрати:

1. Витрати домашніх господарств, тобто споживчі вит­рати (крім витрат на житло) [С].

2. Інвестиційні витрати [І],

3. Державні витрати [G].

4. Чистий експорт [X].

ВВП=С + І + G + X

Макроекономічні доходи (Y):

1. Заробітна плата.

2. Прибуток.

3. Відсоток.

4. Рента.

5. Доходи від власності.

Оскільки доходи (Y) одних економічних агентів, отри­мані в даному році, дорівнюють витратам інших, то:

Y=C+I+G+X

Основна частина доходів — це заробітна плата осіб най­маної праці. У західних країнах вона досягає 60-70 % су­купного доходу. Вважається, що заробітна плата — це дохід на «людський капітал». Доходи від власності — це підпри­ємницький дохід приватного бізнесу.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

Прибуток — це дохід корпорацій і не корпоративного сектору, який після сплати податків і виплати дивідендів іде на збільшення інвестицій, зокрема розширення власно­го виробництва.

Відсоток — це платежі грошового доходу тим ринковим суб'єктам, які постачають грошовий капітал.

Рента — це дохід, одержуваний власниками землі або майна, які надають їх в оренду іншим особам.

Підраховуючи ВВП за методом доходів, необхідно виключити повторний рахунок. Що сюди входить? Держав­ні і приватні трансферти, угоди з цінними паперами, продаж уживаних товарів тривалого користування.

Державні трансферти включають виплати за соціаль­ним страхуванням, допомоги у зв'язку з безробіттям, пенсії ветеранам. Приватні трансферти — подарунки заможних родичів, оплата навчання у приватних школах і ВНЗ тощо.

Угода по цінним паперам (купівля-продаж акцій та облігацій) є обмін паперовими активами між ринковими суб'єктами, який не припускає зростання поточного вироб­ництва.

Під продажем уживаних речей маються на увазі това­ри тривалого користування (наприклад автомобілі). Усі ці операції включають повторний рахунок: вони не збільшу­ють поточне виробництво, оскільки пов'язані лише з пере­розподілом доходів, одного разу вже підрахованих.

Розрахунок ВВП через виробництво передбачає визна­чення внеску кожного з виробників у ВВП шляхом доданої вартості.

Додана вартість — різниця між загальним доходом

і витратами на речові фактори виробництва (на матеріали

і напівфабрикати), тобто знову створена вартість плюс

амортизація.

Валовий внутрішній продукт мінус
Структура ВВП_____ ^J.
амортизація дорівнює чистому національ

ному продукту (ЧНП).

ЧНП мінус непрямий податок на бізнес складає націо­нальний дохід (НД).

Національний дохід — це життєвий простір країни. Усе, що споживається або накопичується не за рахунок національ-

Модуль II. Основи макроекономіки

ного доходу, — це «життя в позику». Але життєвий простір індивіда — це дохід в особистому розпорядженні громадян.

Якщо від національного доходу виключити внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорації, нерозподілений прибуток корпорації і додати трансфертні платежі, отримаємо особистий дохід.

Особистий дохід мінус індивідуальні податки (прибут­ковий податок) — отримуємо дохід в особистому розпоряд­женні громадян.

Наведена схема відображує не тільки виробництво — формування або розподіл доходів, але й їхній перерозподіл, головним чином через державні інститути оподаткування та соціальної допомоги (трансфертні платежі).

Окрім фонду накопичення, держава формує соціальні фонди, використовувані (теоретично) на підтримку тих, хто ще або вже не працює, допомоги у зв'язку з безробіттям, різного роду субсидії малозабезпеченим тощо. Одночасно ті, хто працює і отримує дохід (особистий дохід), сплачують прибутковий податок. «Сухий залишок» і утворює дохід в особистому розпорядженні громадян.

Таким чином, для одних джерелом особистого доходу є трансфертні платежі, для інших особистий дохід скоро­чується до рівня доходу в особистому розпорядженні гро­мадян за рахунок його перерозподілу.