Аграрні відносини

Аграрні відносини являють особливу систему економічних відносин, що скла­даються в суспільстві стосовно земельної власності, земле-володіння та землекористування в сільському господарстві. їхня специфіка визначається тим, що головним і невід-^ТВоРюваним засобом виробництва агрокультури є земля.

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

Розподіл землі між класами й соціальними групами в різних економічних системах визначає характер аграрних відносин, що складаються в них, породжуючи часом у суспільстві го­стрі суперечності. Вирішення суперечностей здійснюється в процесі еволюційного розвитку аграрних відносин, удоско­налення землеволодіння та землекористування, знарядь праці, застосованих у сільському господарстві, поглиблення суспільного поділу праці, агропромислової інтеграції.

Одними з засобів, що революціонізують розвиток аграр­них відносин, виступають аграрні реформи, які перебудову­ють систему власності, землеволодіння та землекористу­вання, організаційні форми господарювання на селі. У їх основі має бути створення таких умов, за яких безпосеред­ній виробник був би господарем на землі, вільно обираючи виробничий напрям для свого господарства, розпоряджався виробленим продуктом і доходом. Ці принципи сформульо­вані століття тому. І в тих країнах, де їх дотримуються, ство­рено високоефективне аграрне виробництво, що забезпечує продуктами харчування населення не тільки своїх, а й інших держав. Франсуа Кене, засновник школи фізіократів, писав про ці принципи: «Кожному необхідно надати свободу об­робляти на своєму полі такі витвори, які тільки підказують йому його власні інтереси, здібності, властивості ґрунту і які, на його думку, здатні давати якомога більшу кількість продуктів». Розглянемо суть аграрних відносин.